17 жовтня. Мінськ. Засідання Спільного моніторингового комітету Програми транскордонного співробітництва Польща - Білорусь - Україна 2014-2020
"Capacity" або історія успіху?
Конкурс у рамках Програми Польща – Білорусь – Україна розрахований на те, що органи місцевого самоврядувння та їх об'єднання (чи утворені ними заклади), органи державної влади, громадські спілки, недержавні установи мають партнерів по той бік кордону у воєводствах Республіки Польщі та в областях Республіки Білорусь, з якими здатні написати спільну проектну заявку і мають "capacity" сам проект реалізувати і співфінансувати. Заявка англійською мовою складає близько 100 аркушів з силою-силенною довідок, кошторисними розрахунками, екологічною експертизою та техніко-економічним обґрунтуванням за європейськими стандартами і купою інших складнощів, проте ажіотаж у межах цьогорічного конкурсу перевищив усі очікування. Кількість заявок є рекордною серед аналогічних конкурсів, котрі працюють на зовнішньому кордоні ЄС. Як би там не було, апліканти 146 заявок боролися за 17 місць переможців конкурсу, тож конкуренція була надвисокою.
Надійний партнер із доброю історією – як і на українському боці, так і на польському та білоруському, цей момент важив чи не найбільше. Підписані угоди про співпрацю, а відтак десятки годин проведених у консультаціях, виїзди до партнерів – все це було необхідними передумовами майбутнього спроможного перемогти проекту. Та найголовнішим фактором виявилася стійкість команд та віра у перемогу. У результаті – з 17 проектів, котрі перемогли в тематичній цілі "Спадщина", куди входили заявки на тематику туризму, збереження культурної спадщини, подолання спільних екологічних проблем, 10 будуть реалізовуватися, в тому числі і на теренах Львівщини. Із загальної суми 33,25 млн євро понад 6,7 млн євро підуть на заходи, що реалізовуватимуться власне на Львівщині упродовж 2018-2020 років. Так що вітаємо усіх, хто у цьому списку.
Тішуся за те, що саме завдяки зусиллям зі Львівщини, а саме завдячуючи наполегливій праці Асоціації органів місцевого самоврядування "Єврорегіон Карпати-Україна", нам вдалося вибороти єдиний проект, що на українському боці реалізовуватиметься в межах всіх карпатських областей “Світ карпатських розет – заходи із збереження унікальності культури Карпат”. Проект за участю 11 партнерів з України та Польщі загальною вартістю понад 1,5 млн євро має амбітну мету – створення передумов для збереження автентики Карпат (традицій, ремесел, звичаїв, музики, кулінарії та архітектури) шляхом створення мережі співпраці. У рамках проекту буде збудовано Карпатські центри культури в Уричі (Львівська область), Косові (Івано-Франківська область), Колочаві (Закарпатська область) та Бистрому (Підкарпатське воєводство).
Що далі?
Далі важка праця. Кожен проект по-своєму унікальний, і труднощів буде чимало. По-перше. спроможність кожної команди по обидва боки кордону буде перевірено тим, що за підсумками засідання спільного моніторингового комітету Програми Польща – Білорусь – Україна усі переможці отримають не 90, а 85% від запитуваної суми на проекти. Решту повинен забезпечити аплікант за рахунок власного внеску. Питання дуже непросте, і розраховуємо, що у Державному бюджеті України з'явиться нарешті стрічка на власне підтримку проектів із транскордонної співпраці.
По-друге. Європейська система проведення торгів ще складніша за Prozorro. Тож, дуже важливо до цього процесу підійти відповідально. А ще – нам слід розуміти фінансування за правилами Програми, а саме: авансовий платіж – 30%, проміжний платіж – 50%, фінальний платіж – 20% від суми гранту. Фінальний платіж буде сплачено Спільним органом управління Програмою упродовж 60 днів із моменту підтвердження завершення проекту (на практиці до року після останніх проплат), проте витрати повинні бути оплачені бенефіціаром протягом реалізації проекту. Відтак буде непросто – відшукати співфінансування та ще й додаткові 20%, які, по суті, слід заморозити. Щиро сподіваюся на те, що спільно, усіма партнерами по проектах нам вдасться ці останні 20% знизити до планки 10.
По-третє.
На українському боці усіх переможців чекає давня проблема, котру мають усі бенефіціари міжнародної технічної допомоги. Відшкодування або компенсація ПДВ. Свого часу Україна підписала відповідну угоду з ЄС, де зобов'язалася повертати ПДВ, тож тепер він не кваліфікується ні у грантових коштах, ні у власному внеску. Якщо цю проблему ми зможемо усунути – усі отримувачі міжнародної технічної допомоги нарешті спатимуть спокійно.
Наостанок. Європейська бюроктарія з купою звітів, процедурами відбору підрядника, що мають відповідати правилам зовнішніх закупівель ЄС, небхідність чіткого дотримання правил візуалізації (де, скажімо, за відсутність логотипу ЄС на закупленому обладнанні прийдеться повертати всі кошти), котра однак має позитивну сторону – формування з проектних команд нової генерації фахівців, спроможних працювати за європйськими правилами.
І ще раз про переможців!
Отже, хто дочитав блог до цього місця і все-таки цікавиться, хто ж ці щасливчики зі Львівщини, що перемогли у конкурсі у рамках цілі "Спадщина" Програми, - пропонуємо переглянути презентацію нижче або зайнятися перекладом звідси.
Вікно з презентацією (презентація додається)
Від себе хочу подякувати за цей високий результат Львівщини тим, хто допомагав нам останній рік, зокрема:
- Владиславу Ортилю (Маршалку Підкарпастького воєводства);
- Славоміру Сосновськкому (МаршалкуЛюблінського воєводства);
- Еві Ожеловській (Віце-маршалку Мазовецького воєводства);
- Адаму Гамрищаку (Державному Секретарю Міністерства економічного розвику Республіки Польща);
- Оксані Юринець (Народному депутату України);
- Іванні Климпуш-Цинцадзе (Віце-прем'єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України);
- Команді Спільного Технічного Секретаріату Програми та її очільнику Павлу Словіковському, а також Центру Європейських Проектів (Лешек Буллер) за винятковий професіоналізм та фаховість в адмініструванні конкурсу, розуміння проблем прикордоння та успішну реалізацію найбільшої сухопутної транскордонної програми ЄС у співпраці з країнами-сусідами.
І всім-всім-всім, хто був небайдужий.
Попереду ще багато спільної роботи, і, переконаний, – у нас все вийде!