ГоловнаБлогиБлог Олега Петровця

Випробування профпридатністю: українських можновладців чекають щорічні перевірки

Останні роки виявилися для українських чиновників сповненими різного роду випробуваннями, як ніколи. З такими темпами гляди – і біля владного керма залишаться тільки ті, хто: а) дійсно мають до цієї справи хист, б) йдуть у депутати, міністри, різного роду керівники і заступники не тому, що це «хлібне містечко», а тільки з тієї причини, що люблять свою країну, бажають їй процвітання і готові натхненно та самовіддано працювати, аби саме так і було.

Фото: 24smi.org

До того, аби очистити українську владу від всіх політичних нечистот, українців спонукав екс-президент-утікач Віктор Янукович і те беззаконня, що було породжене його антидемократичним режимом. Першою ластівкою в даному контексті став так званий закон про люстрацію, відповідно до якого особи, що займали керівні пости під час президентства згаданої особи, і опинилися на цих посадах протягом 1 року, повинні бути звільнені.

Таким чином законодавці сподівалися не допустити до участі в управлінні державними справами осіб, що знехтували законом та демократичними цінностями заради власних інтересів. Щодо результатів такого рішення – це взагалі окрема тема. Але на люстраційному законі в Україні після Януковича не зупинилися.

Багато хто не вірив, що це станеться, та на це дуже чекало, без перебільшення, не тільки все українське суспільство, але й європейська спільнота - введення електронного декларування статків для українських можновладців. І всім скептикам на зло відповідне законодавство, що запроваджує та регламентує дану процедуру, таки було прийняте.

Варто зазначити, що тоді багатьох потенційних е-декларантів охопила справжня паніка, адже демонструвати на загальний огляд (чи осуд?) все, що сховане у золотих злитках і під матрацами «чесно нажите добро», ой як не хотілося.

А пізніше законодавець проявив ще більше жорсткості в даному контексті, зобов’язавши декларувати власні статки не тільки діючих можновладців різних рівнів, але й охочих ними стати, себто кандидатів у президенти, депутати, мери, сільські голови, і навіть керівництво антикорупційних громадських організацій.

В результаті ми отримали гігантський масив інформації, ніскільки не менший шок і навіть спроби з корупціонерами поквитатися, хоча, звісно, не такі потужні та результативні, як би того хотілося.

Але схоже, що за очищення політико-управлінської еліти вирішили взятися на повному серйозі, бо ж на люстраційному законі та е-декларуванні сюрпризи для її представників не закінчилися.

Так, нещодавно Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив «Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців», яким для останніх передбачене ще одне випробування – цього разу профпридатністю.

Відповідно до постанови, такого роду перевірки проводитимуться на регулярній основі. Оцінюванню підлягатиме робота чиновників категорій «А», «Б» і «В».

Як зазначено в самому документі: «Метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар’єри, визначення потреби у професійному навчанні».

Процедура передбачає три етапи:

• визначення завдань та ключових показників для чиновника;

• складання ним звіту про свою діяльність;

• проходження співбесіди у колег рангом вище.

В результаті чиновнику можуть поставити «позитивну», «негативну» або «відмінну» оцінку, на основі якої далі і прийматимуться рішення про преміювання, переведення на підвищення або застосування покарання.

Отже, за великим рахунком, дана система повинна працювати за відомим принципом: старанним і результативним – пряник, а ледарям та невдахам – батіг.

При чому, якщо чиновник в разі негативної оцінки не схаменеться і не візьметься за розум, його чекає така цілком реальна перспектива на державній службі як звільнення.

Таким чином проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у симбіозі з електронним декларуванням повинні увесь час тримати чиновників, так би мовити, в професійному тонусі, а також стимулювати до руху в своїй діяльності у правильному – суспільно корисному напрямку. І це дійсно хороша ініціатива.

Головне, аби не складалася така ситуація, яку, до прикладу, на даний момент спостерігаємо з голосуваннями парламентарів за зняття депутатської недоторканності з окремих своїх колег. В експертному середовищі дане явище називають «круговою порукою».

Якщо ми не розірвемо цього замкнутого кола, українська політична еліта в більшості так і залишиться елітою лише у формальному значенні цього слова, і відповідно - на дійсно якісні позитивні зміни у країні шансів буде мало.

Олег Петровець Олег Петровець , Політичний експерт
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram