Хай пам'ять про Героя і Борця за вільну Україну не згасає у наших серцях! Я пишаюсь тим, що знав В’ячеслава Максимовича особисто. Він надихав мене своїм незламним стержнем та прагненням змінити нашу країну на краще. Зараз би Герою України виповнилось 75 років.
Я вважаю його загибель політичним убивством. Після страшної автокатастрофи, версія про замах на житя і вбивство навіть не розглядалась. Кримінальну справу поновили лише в 2005 році.
Ця трагедія викликала значний резонанс в українському суспільстві, проте, на жаль, не більше. Ні правоохоронці, ні Генпрокуратура , ні СБУ не сказали досі правду українському суспільству про те, що сталося на п’ятому кілометрі автотраси Бориспіль-Золотоноша 13 років тому. Я переконаний, що ця смерть не трагічна випадковість, це холоднокоровне та цинічне вбивство В’ячеславаЧорновола. У 1999 убили не тільки великого діяча, а й прийшов кінець національно-політичній свободі в Україні.
Чорновіл встиг багато зробити для України, він постійно боровся проти русифікації та дискримінації українського народу. Хоч зараз він не з нами, проте я переконаний, що нинішня бандитська влада боялась би його так само, які 13 років тому, бо він і зараз би заважав розкрадати нашу державу та пригнічувати український народ.
Я пишаюсь тим, що наші життєві шляхи перетинаються між собою та мають багато спільного з В’ячеславом Максимовичем. Він, так як і я свого часу, починав свою діяльність простим теслею на будівництві, коли в мене перший запис у трудовій книжці «скотар колгоспу».
Ми обоє прагнули вчитися на факультеті журналістики, однак я вступав уже в той час, коли для цього треба були зв’язки та гроші, яких я, звісно, не мав. Проте Чорновіл таки вступив до цього університету, але через свої вільні погляди мав неприємності, був відсторонений на рік з вишу.
Ще зі студенстьких років ми обоє вже друкувались у багатьох газетах, і в політику прийшли з журналістики. Ми зазнавали переслідувань з боку влади через свої вільні та чесні погляди, які їм заважали. У Чорновола це закінчилось трьома роками ув’язнення у таборах суворого режиму за його збірку про ув’язнених шістидесятників, а мене хотіли засудити , за те, що я не мовчав про злочини Кучми та його підлабузників. У 2002 мене таки посадили за опозиційну журналістику.
Проте ці репресії не ламали нас, а лише робили сильнішими!
Чорновіл, так як і я, був організатором і учасником багатьох акцій протесту та голодувань. Він боровся за статус політв’язня. Часи змінились, тепер ми змушенівідстоювати права чорнобильців, ветератів та афганців.
Щодо загибелі Героя я впевнений, що це політичне вбивство, і рано чи пізно ті, хто вчинив цей злочин, будуть покарані по справедливості. А поки влада не розбереться у справі В’ячеслава Чорновола, вона так і буде називатися злочинною.
Бандитам – тюрьми! Героям – Слава!