Народні обранці обиралися лише з одною метою – писати закони. Так-так, не дописувати на Фейсбук або Твіттер, а саме – писати закони!
Критерій оцінювання роботи нардепів – кількість і якість написаних законів. Але ж ті 18 днів практичного неробства народні обранці отримували зарплатню! Напевно, дехто й премії. Мабуть, у цей час за рахунок українця, на якого не працювали, десь у місті Києві забезпечувались квартирами.
Виникає запитання: «Чи мають моральне право депутати за ці 18 днів «важкої праці» отримувати зарплатню?» Як на мене, то – ні.
Переконаний, якщо за 18 днів політичного страйку нардепи ВРУ не отримали б ані копійки, то наступного разу таку проблему розв’язали б значно швидше. Можливо, й за 1 день.
Між тим, насьогодні політичний страйк продовжується. Тож скільки днів нардепи не працюватимуть, стільки – мали б не отримувати не зароблену платню. І мене, як виборця, по суті мало цікавить хто в тому винний – провладні чи опозиціонери. Маємо факт: ці 444 парламентарі у такому складі не здатні приймати закони.
Що це означає? А це значить, що ВОНИ приречені або домовитись найближчим часом і почати працювати, або ж – звільнити місце для тих, хто писатиме і схвалюватиме закони.
Для тих інших депутатська робота – це винятково написання законів, а не можливість і право піарити за державний кошт черговий політичний страйк, а відтак - звичайнісеньке неробство.