Як ми бачимо жодна із сторін не виконала ті зобов’язання, які вона взяла на себе. Відповідно, ані Україна, ні Росія не може, спираючись на факти, обґрунтовувати свою позицію щодо невиконання опонентом Мінських домовленостей. Відповідно, в хід будуть іти лобізм та формування громадської думки населення країн-учасників Мінського формату. І поки що, на відміну від Росії, Україна не має чіткої стратегії битви за уми бюргерів, що у майбутньому стане причиною посилення тиску на неї з боку «міжнародних партнерів», з метою одноосібного виконання Україною частини зобов’язань, які передбачені Мінськими домовленостями.