ГлавнаяБлогиБлог Наталі Антонюк

Справедливість, компетентність, непідкупність, відкритість як базові цінності нового Верховного суду

Завершився конкурс до Верховного суду нашої держави. Навіть ліниві знали про те, що такий конкурс відбувається і практично кожен громадянин, який не має ані найменшого відношення до юриспруденції, переглянув хоча б одну співбесіду кандидатів на посади суддів Верховного суду.

Фото: zib.com.ua

Критики надавали різні оцінки конкурсу. Ці оцінки стосувалися як самої процедури конкурсу, так і кінцевих результатів. Водночас ніхто не може заперечити дві базові речі: • такий масштабний проект відбувався вперше, тобто вперше було почуто бажання народу до проведення кардинальних змін із максимальним залученням громадськості до кожного «кроку» кандидата з однієї сторони, та ВККС чи ВРП з іншої;

• консервативна судова система в особі ВСУ, все ж була оновлена значною кількістю кандидатів як з-поза системи так і з судів нижчих інстанцій.

Хоч конкурс на посади суддів касаційних судів у складі Верховного суду тривав досить довгий відрізок часу, ще не має указу Президента України про призначення на відповідні посади, однак необхідно обмінюватися міркуваннями щодо майбутніх кроків нового Верховного суду.

Справа у тому, що завданням нового Верховного суду буде не просто якісне здійснення правосуддя, а й відновлення довіри до судової гілки влади загалом. Хтось може мені заперечити, сказавши, що якщо ВС буде якісно працювати, професійно мотивувати свої рішення, то й довіра відновиться. Звісно ж, якісна професійна робота, максимальне обґрунтування правових позицій ВС є базовою складовою для відновлення довіри, оскільки без них про довіру взагалі чи можна було б вести мову. Однак та ситуація, в якій судова влада перебуває сьогодні, потребує активного комунікування із суспільством, постійного діалогу та інформування суспільства про діяльність судів у державі. Така комунікація сприятиме швидшому відновленню довіри до суду, сприятиме розумінню суспільством базових позицій ВС.

Критики судової реформи зауважують, що якісна реформа мала б полягати в одночасному перезавантаженні всієї судової вертикалі у державі. Видається, що таке перезавантаження могло б призвести до колапсу системи правосуддя у державі загалом. Я б умовно порівняла ті процеси, які відбуваються у судовій системі із функціонуванням кровоносної системи в організмі людини. Відомо, що лікарі з великою обережністю лише у невідкладних випадках здійснюють маніпуляції щодо переливання крові. Однак це, очевидно, стосується не оновлення крові на 100 відсотків, оскільки такий крок призведе до загибелі організму. Те саме із судовою системою: критична ситуація – революція Гідності, зневіра суспільства у судовій гілці влади призвела до здійснення невідкладного кроку – проведення конкурсу до ВС, кваліфікаційного оцінювання всіх суддів і, загалом, до оновлення судової системи. Тепер завданням оновленої судової влади, як і організму після переливання крові, є цілковите одужання.

Тож основними базовими завданнями нового ВС є якісне здійснення правосуддя і відновлення довіри до судової влади в Україні загалом. Як можна досягнути такого результату, які ціннісні критерії повинні лежати в основі діяльності ВС?

На мою думку, це 1) справедливість; 2) компетентність; 3) непідкупність; 4) відкритість. Ці чотири складові є базовими кутами, щоб побудувати Собор Правосуддя у державі.

ВС повинен бути передусім справедливим. Перш ніж переходити до професійної оцінки справи, кваліфікації конкретної юридичної ситуації необхідно, щоб суддя був абсолютно незалежним від своїх політичних поглядів чи переконань, однаково відносився до сторін у процесі тощо. Суддя повинен абстрагуватися від того, що пишуть у ЗМІ, у соціальних мережах; тобто обмежитися від зовнішнього впливу для того, щоб абсолютно критично, неупереджено оцінити будь яку правову ситуацію із будь якими фігурантами з точки зору права і справедливості. Не може бути такої практики, щоб при схожих обставинах суд виносив різні рішення. Це одразу підірве довіру до суду не лише серед населення, а й серед представників юридичної спільноти. Тож кожне рішення має бути продумане і аргументоване.

Водночас я не виключаю випадків, коли оцінюється складна юридична ситуація, яка, для прикладу, вже була предметом оцінки ВС чи вищих спеціальних судів, однак через об’єктивні суспільні зміни, науково-технічний прогрес тощо потребує переосмислення, перегляду або ж уточнення. Однак будь-яка зміна раніше прийнятої правової позиції має бути винятком, а не правилом. Саме такий підхід приведе до розумного співвідношення між статикою прийнятого судового рішення і розумною динамікою зміни судового рішення.

Наступним ціннісним критерієм є компетентність. Очевидно, що навіть за умови максимальної справедливості, без професійної компетентності справедливе юридично грамотне рішення буде лише мрією. Однак, ВС не повинен чекати поки проблема, яка є дискусійною на практиці і перебуває на вирішенні у судах першої чи апеляційної інстанції, надійде до суду касаційної інстанції. ВС вже на цьому етапі повинен долучитися до професійного наукового аналізу і дослідження відповідної проблеми. Варто згадати й про низку рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку. Під час прийняття таких рішень суд першої чи апеляційної інстанції залишається «наодинці» з вирішенням неоднозначної спірної юридичної проблеми. Судді вищих інстанцій не мають права диктувати певне конкретне рішення. Однак доцільним було б проведення круглих столів, конференцій за участю суддів різних інстанцій, науковців, прокурорів, адвокатів. Саме комплексне і своєчасне обговорення питань, які викликають різночитання на практиці допоможе знайти найбільш правильну відповідь на те чи інше питання.

Окрім вміння застосовувати і тлумачити позитивний закон, компетентність проявляється у вмінні не просто вказати у судовому рішенні на застосування судом принципу верховенства права, а у реальному застосуванні цього принципу. Очевидно, що суд під час винесення рішення завжди керується низкою основоположних принципів права. Однак застосування принципу верховенства права означає перед усім прийняття рішення у складних ситуаціях, коли має місце колізія, прогалина у позитивному праві. У Єдиному реєстрі судових рішень є чимало прикладів професійного обґрунтованого посилання суддями на принцип верховенства права. ВС, як кінцева інстанція, повинен у своїх рішеннях настільки повно описати мотивацію того чи іншого рішення, щоб чітко було видно, які правові норми викликають труднощі у правозастосуванні і якими міркуваннями керувався суд під час прийняття остаточного рішення. Рішення, у якому широко розписана описова частина рішення, однак практично відсутня мотивувальна, підірве довіру до ВС як судів нижчих інстанцій, так і професійної юридичної спільноти загалом.

Непідкупність, нульова толерантність до будь яких корупційних проявів є невід’ємною ознакою ВС. Саме очевидне неспіввідношення між рівнем доходу і способом життя низки суддів спричинив тотальну недовіру до судової системи. Зазвичай громадяни не аналізують судових рішень, прийнятих тим чи іншим суддею. Але кожен бачить, що особа заробляє певну суму коштів, однак витрачає в рази більше. Така ситуація абсолютно неприпустима. І держава вжила низку заходів щодо боротьби з корупцією на всіх рівнях. Частина цих заходів дієва, частина просто існує. Однак посил ВС до громадян, і перед усім до професійних юристів має полягати у тому, що з корупцією усюди, у тому числі у судах варто боротися разом. Державі, як і кожному громадянину, потрібен справедливий суд, суд, який прийме справедливе рішення не зважаючи на прізвища учасників процесу. Тому завданням всіх нас: і суддів, і звичайних громадян, є усвідомлення того, що судді за свою роботу отримують зарплату і будь які додаткові платежі чи переваги – це злочин.

ВС у своїй діяльності має бути якомога відкритішим для суспільства. Не варто «закриватися від людей». От, для прикладу, юристи обговорюють і діляться міркуваннями щодо того, чи буде спроможним ВС впоратися із залишками справ, які будуть йому передані із ВСУ та вищих спецсудів. Зрозуміло, що паралельно будуть надходити і нові справи, які теж слід буде розглянути. Мабуть кожен із суддів має свої міркування щодо оптимізації і пришвидшення розгляду всіх справ. Водночас, видається, що варто узгодити конкретні критерії і чітко вказати, які групи справ і в якому порядку будуть розглянуті, чому саме таке рішення було прийнято і саме ці критерії взято за основу. Тоді юридична спільнота і суспільство розумітимуть обрані шляхи щодо розгляду справ і кожна тверезомисляча людина зрозуміє, що одночасно ні триста, ні тисячу справ суддя розглянути не може. Однак кожен буде бачити справедливий підхід до послідовного розгляду і розумітиме, що справу Івана чи Михайла не розглянуть швидше, бо він має впливових родичів або знайомих.

Відкритість суду є ключовим чинником, який дозволить відновити довіру до суду. Суспільство повинне знати, що суд розглядає таку-то кількість справ, кількість проваджень зменшується, є напрацювання щодо спірних питань, які виникають у ході застосування закону і суд напрацював правові позиції, узагальнені підходи щодо цих ситуацій. Щодо правових ситуацій, які є резонансними доцільним є пояснення громадянам неюридичною мовою базових положень законодавства. Наші громадяни досвідчені і розумні, і якщо їм пояснити основні положення закону, то вони розумітимуть як його застосовувати у конкретних ситуаціях. Тоді ніякі маніпуляції не дозволять звинуватити суд у прийняті того чи іншого рішення, адже громадянин, якому буде цікава відповідна проблематика сам зможе на неюридичному спрощеному рівні оцінити вчинене.

Звісно, що є ще багато принципів, які варто використовувати ВС у своїй діяльності. Однак, видається, що справедливість, компетентність, непідкупність і відкритість – це ті базові ідеї, які дозволять досягнути якісного здійснення правосуддя і відновлення довіри суспільства до судової влади загалом.

Наталя Антонюк Наталя Антонюк , Доцент ЛНУ імені І. Франка, переможниця конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter