Висновки цієї доповіді, як зазначають автори документу, базуються на інтерв’ю із свідками та жертвами порушень прав людини, а також особистих враженнях членів Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні та документах судових розглядів, гуманітарних організацій, правозахисників тощо.
Абсолютно не ставлячи під сумнів достовірність наведених фактів і статистичних даних, висновків, зроблених за результатами аналізу роботи за визначений період, хотів би все таки привернути увагу до епіграфа доповіді. Бо саме в ньому вбачаю ключовий момент хибної установки застарілого бюрократизму представників високоповажної організації.
В неофіційному перекладі, який запропонований українській громаді Управлінням верховного комісара ООН з прав людини, цей епіграф звучить так: «Ми бачимо лише політичні амбіції з обох сторін. Вони щось ділять, але забувають, що тут живуть люди ». - Мешканець села поблизу лінії зіткнення».
Міфічний мешканець, слова якого наводяться у доповіді, дає політичну і філософську оцінку ситуації, яка ось уже четвертий рік знаходиться в епіцентрі глобального виклику перспективі миру у світі — він говорить (по факту) про громадянську війну в Україні. Виходячи з цього посилу, є дві сторони в країні, які не можуть щось між собою поділити і прості люди стають заручниками цих політико-територіальних амбіцій.
Враховуючи міжнародний резонанс, спричинений заявою Путіна в китайському Сямені щодо необхідності введення миротворців на Донбас та направлення Кремлем офіційних пропозицій з цього приводу, вбачається витончений логічний зв’язок месиджів очільника РФ з доповіддю Верховного комісара ООН з прав людини. Хтось, хто готував документ, або був причетний до цього процесу, запропонував таку «творчу» знахідку, яка перекреслює однією абстрактною фразою всю сутність протистояння України гібридно-месіанським агресіям московської імперії. До речі, в попередній доповіді подібні епіграфи-вставки відсутні.
Якщо хтось думає, що комунікаційно-контентні агресії путінців (те, що до цих пір чомусь, за інертністю державної думки, офіційно називається інформаційною війною), це обов’язково масштабні дії із залученням величезних фінансів, то хочу звернути на дану, говорячи застарілими, але зрозумілими для мастадонтів інформаційної війни, термінами інформаційно-психологічну операцію Кремля. Вона характеризується креативністю, витонченістю, точним влученням у ціль та абсолютно демократичним механізмом виконанням. Те, що за цим стоїть онлайновий аналіз різних сегментів інформаційного простору країн та випереджально-прогностичне прогнозування сприйняття цих завуальованих, але конотаційно точних фраз українофобського характеру, вважаю, обговорювати недоцільно.
Ще раз наголошую, претензій до документу у мене немає. Є претензії до посадових осіб українського істеблішменту, які продовжують жити в простраціях минулих уявлень про сутність інформаційних війн.
І на завершення. Як повідомляють ЗМІ, у «доповіді президента Європарламенту Антоніо Таяні, присвяченій актуальним проблемам безпеки, викликам та загрозам для Спільноти, не згадано про війну Росії проти України та гібридну війну Кремля проти всієї Європи». Сама доповідь оприлюднена на відкритті європейського осіннього політичного сезону у Страсбурзі у вівторок, 12 вересня.