Війна палацам і хатам
Точніше, ще нічого не сталося. Але може статися.
Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев написав на Фейсбуці пост, де виклав своє бачення чергової реформи. Цього разу – квартирної. На пост можна було б взагалі не звертати уваги, але «шалений» (чи то пак «зелений») принтер ще з півроку тому працював на повну потужність. Тож можна побоюватися, що приватна ініціатива пана Гетманцева, висловлена ним на його ж приватній сторінці, вже завтра набуде абрисів законопроєкту.
Але що пропонує Гетманцев?
Ідея полягає в тому, аби істотно підвищити верхню планку величини податку на житлову нерухомість. Як заявляє нардеп, нинішній порядок адміністрування податку по квадратних метрах нагадує йому середньовічний податок «на вікна». Мовляв, чим більше вікон у будівлі (а відтак, відповідно, чим більший її метраж), тим і вищий податок.
А це, на думку Гетманцева, несправедливо. Адже якщо ваш «палац» розташований, приміром на Печерську, то його вартість вища за аналогічний «маєток» на Троєщині. Навіть якщо і в першому, і в другому – лише по три вікна. Тому пан реформатор пропонує, аби податок сплачували, виходячи не з площі нерухомості, а з показника вартості житла.
Чим поганий такий план? Тим, що він робить володіння житлом непідйомною розкішшю. Отут й справді можна говорити про розкіш, принаймні, для деяких категорій людей.
Розберемо це детальніше. Зараз в Податковому кодексі прописано, що ставки податку на нерухомість встановлює місцева влада, але вони не можуть перевищувати 1,5% розміру мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня звітного року, за кожен квадратний метр житла. Станом на 1 січня 2020 році мінімальна зарплата складала 4723 грн. А 1,5% від цієї суми – 70,845 грн. Запам’ятовуємо цю цифру і рухаємось далі.
Натомість якщо встановити максимальну ставку податку на рівні не вище 0,2% від оціночної вартості житла, як це пропонує зробити Гетманцев, картина докорінно змінюється. І не у кращий для населення бік.
Є, щоправда, певні категорії громадян, яких нардеп пропонує звільнити від сплати податку. Це – пенсіонери, інваліди, ветерани війни і праці, неповнолітні і недієздатні особи. Однак така пільга надається лише в тому випадку, якщо в їхній власності перебуває тільки один об'єкт нерухомості, оціночна вартість якого не перевищує певні показники. Для квартир в містах-«мільйонниках» – це 300 мінімальних зарплат (1,4 млн грн), а для решти – 100 «мінімалок» (472,3 тис. грн).
Останній показник, до речі, геть сміховинний. Де Гетманцев бачив квартири вартістю у 473 тис. грн.? Навіть якщо йдеться про невеликі міста. Звісно, теоретично можна знайти і таку нерухомість, але вона точно складає вкрай незначний сегмент ринку.
Але повернемося до міст-«мільйонників» і, зокрема, до рідного Києва. Уявимо, що в центрі столиці, у так званій «сталінці», яка має нещастя перевищувати 1,4 млн грн., живуть пенсіонери. Припустимо також, що їхня однокімнатна і занедбана квартира, яка, тим не менш, знаходиться у престижному районі міста, оцінена у півтора мільйона гривень. Скільки податку мають сплатити за неї дідусь із бабусею? Акурат 3000 гривень на рік. Що може бути навіть більше за пенсію кожного з них.
Порівняємо гіпотетичні 3000 гривень від Гетманцева із теперішніми 70 гривнями і 85 копійками. Яка сума більша? Яка викликатиме більше нарікань та невдоволень громадян? Питання, гадаю, риторичне.
А тепер накладемо на це риторичне питання ще дві обставини. Перша: законом передбачаються максимальні ставки податку, які ми і беремо для обчислень. Хоча місцева влада може встановлювати розмір податків на свій розсуд. Однак незрозуміло, навіщо Гетманцев запропонував встановлювати такі високі верхні планки податку, якщо сам ще недавно заявляв, що Україна – дуже бідна держава.
Між іншим, його ініціатива ще й передбачає позбавлення місцевої влади права надавати пільги зі сплати податку на нерухомість.
Друга обставина. Назвемо її «українська корупційна». Сьогодні базою для обчислення податку на нерухомість є загальна площа об'єкта, і всі розрахунки ведуться на підставі даних з Держреєстру речових прав на нерухоме майно. Але оскільки Гетманцев пропонує базою оподаткування зробити оціночну вартість нерухомості, її буде встановлювати оцінювач – підприємець або орган влади, який має на це повноваження.
Оцінювачі існують вже сьогодні. Вони потрібні для оборудки з купівлі / продажу нерухомості. Проте інколи фахівці цієї галузі демонструють небачену лінь і навіть не виїздять на об’єкт, проводячи оцінку житла «на око». З такими людьми нескладно «домовитися», тож і в разі начислення податку ціна нерухомості може бути сильно занижена, якщо власник добре «попросить».
Тож якщо Гетманцев розраховує за допомогою своєї ініціативи суттєво наповнити бюджет, на нього може чекати прикре розчарування.
Втім, депутат не зупиняється тільки на тому, про що йшлося вище. За його задумом, перелік нерухомості, з якої стягуються податки, може бути суттєво розширений. Зокрема, він пропонує брати гроші і з тих, хто володіє не всією квартирою, а тільки її часткою, а також хоче оподаткувати нерухомість, яка вже побудована і може використовуватися за призначенням, але не введена в експлуатацію та не зареєстрована відповідно до закону.
І, щоб двічі не вставати, Гетманцев береться також і за нежитлові об’єкти. Він пропонує оподатковувати також нерухомість об'єднань інвалідів та їхніх підприємств, релігійних організацій, будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, дитячий санаторіїв, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, центрів олімпійської підготовки та центрів розвитку фізкультури і спорту інвалідів. Одним словом, наш законотворець – людина з розмахом та фантазією.
Чому план Гетманцева – поганий?
На це питання я відповідаю по пунктах.
Пункт перший. Навіть та система оподаткування «зайвого» 61-го (або 121-го) квадрату, яка існує зараз, є незаконною і навіть неконституційною. У статті 21-й Основного закону сказано, що права і свободи людини є непорушними та невідчужуваними. Ч.1, ч.2 статті 24 Конституції України говорять, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану або іншими ознаками. Тут же ми маємо якраз дискримінацію за майновою ознакою.
Але те, що пропонує Гетманцев, це не лише дискримінація, це відвертий грабіж.
Пункт другий. По суті, пан депутат пропонує ввести подвійне, якщо не потрійне оподаткування. Бо ми вже сплатили всі податки, коли заробили свої гроші, на які згодом купили квартиру. Але цього державі не достатньо, вона продовжує лізти в наш гаманець, коли ми здійснюємо акт купівлі-продажу.
На всякий випадок нагадаю, що коли укладається такий акт, супутні витрати при цьому складаються з:
- податку з доходів фізичних осіб – 5% від вартості нерухомості;
- військового збору – 1,5%;
- держмита – 1%;
- збору до Пенсійного фонду – 1%;
- послуг нотаріуса, які оплачуються за домовленістю.
Але тепер виходить, що держава хоче оподаткувати власників квартир втретє, вводячи щорічний податок на нерухомість.
Я навіть не знаю, як коректно означити таке бажання, тому не буду довго зупинятися на цьому пункті, а відразу перейду до наступного.
Отже, пункт третій. Він стосується нежилого фонду, який Гетманцев також хоче оподатковувати. Це повний нонсенс та цинізм, особливо якщо йдеться про дитячі заклади. До того ж, не зрозуміло, хто має додатково платити за користування будівлею, де відбувається навчання та розвиток дітей? Батьки? Держава? Місцева влада?
Якщо ж Гетманцев виходить із того, що хтось може знімати нежитлове приміщення під, наприклад, столярний цех, автомайстерню, пекарню тощо, то хіба люди, які займаються таким бізнесом, не сплачують податки державі? Податки і оренду?
Тут ми знову таки повертаємося до подвійного оподаткування.
Пункт четвертий. Мені не зовсім зрозуміло, чому фантазія чинної влади обертається тільки довкола нерухомості? А як же інші «предмети розкоші»? Приміром, мені невідомо, на якому авто їздить пан Гетманцев. І який він носить годинник. І чи не їсть він на обід, бува, рябчиків та ананаси в шампанському.
А що, як змусити його за все це платити окремий податок? Дарую безкоштовну ідею, яку все ж таки (я сподіваюсь!), буквально не сприймуть.
І, нарешті, пункт п’ятий. Можливо, не менш важливий, аніж перший, в якому говорилося про порушення Конституції. Будівельна сфера в Україні – одна з небагатьох, яка ще реально працює та розвивається. Те саме стосується і ринку нерухомості. Якщо мета Гетманцева – вбити ці дві царини, то він – на правильному шляху.
Нещодавно я бачив цікаву статистику. Йшлося про те, що упродовж 2019 року іноземці купили в Польщі 8,5 тисяч квартир. Так от, 37,6% від цих покупок здійснили українці. Цифри, які говорять самі за себе: «голосування гривнею» за кращі умови життя триває. Але пан Гетманцев про це, схоже, не в курсі.
Що можна було б зробити натомість?
Мені можуть зауважити, що критикувати здатен кожен, а що пропоную я?
Я пропоную податок на нерухомість у тому вигляді, в якому він є зараз, скасувати негайно. І заборонити Гетманцеву добивати рейтинг його політичної сили дикунськими прожектами. Це по-перше.
По-друге, моделлю оподаткування нерухомості може слугувати Австрія або інші країни ЄС, де податок сплачують один раз – при внесенні об’єкта нерухомості до загального реєстру. При цьому ставка податку має бути від 1,2% до 3% від вартості майна максимум, і то за умови, що будь-які інші відрахування в подальшому скасовуються.
Закцентую повторно: платимо один раз, і в подальшому забуваємо про це.
По-третє, можна ввести диференційовану ставку податку, якщо вже владі так кортить наслідувати досвід більш успішних та розвинених країн світу.
Наприклад, у Канаді, яку часто називають «кращим варіантом» України, діє диференційована ставка, вилка якої становить від 17 до 29% залежно від розміру доходів.
Але хочу звернути увагу, що в рейтингу країн з найбільш простою системою оподаткування Канада знаходиться на 10 місці, а Україна – на 181-му. І в Канаді протягом року сплачують 15 видів податку, а в Україні – 183. Все це – дані Державної фіскальної служби України.
Тож якщо вже перебудовувати податкову систему, то починати треба з того, аби скоротити кількість відрахувань та зробити їх максимально простими.
Але наші лібертаріанці (або вже соціалісти? здається, мала місце зміна економічного курсу) простих шляхів не шукають. І свідомо або ні, але наслідують старий радянський спосіб мислення. Коли кожна людина, яка зуміла бодай щось заробити в своєму житті, автоматично стає підозрюваною.
Хоча в даному випадку податковий прес ім. Гетманцева торкнеться не лише умовного середнього класу, який представлений у нас вельми тонким прошарком. Він зачепить ширші верстви населення, а відтак команда президента Зеленського має тричі подумати, перш ніж псувати стосунки буквально з кожним та з усіма разом.