Проблема поводження з «поганим хлопцем» з далекої Росії має настільки значний масштаб, що всі інші програми, тези, виступи пошукачів доступу в Овальний кабінет обертаються саме довкола цього стрижня. Решта моментів, яким традиційно приділяють увагу кандидати – від іммігрантів до абортів та одностатевих шлюбів – відходить на другий план. Втім, звіддавна повелося так, що партія демократів в США більше зосереджена на соціальній політиці, тоді як для республіканців істотнішу роль грає політика зовнішня.
Джеб Буш, пообіцявши карати ворогів і захищати друзів США по всьому світу, вже розкритикував демократів за їх м'яку і невдалу, на його думку, зовнішню політику. Позиція інших лідируючих кандидатів-республіканців в зовнішньополітичних питаннях не надто відрізняється від тієї, яку висловлюють Буш та його соратники по партії. Втім, через різке ускладнення міжнародної обстановки зовнішня політика займає незвично велике місце в кампаніях кандидатів від обох партій, а ряд аспектів навіть відіграють домінуючу роль в кампаніях обох сторін. Одним з таких аспектів є Росія та загроза, що походить від неї.
Слід зазначити, що як республіканці, так і демократи з однаковим завзяттям виступають за посилення економічних санкцій відносно Росії, обіцяють надати зброю і економічну допомогу Україні, посилити присутність НАТО, особливо в Польщі та країнах Балтії, а також мають намір збільшувати експорт із США природного газу, щоб полегшити залежність Європи від російського палива.
Проголошення таких програм лягає на цілком підготовлений грунт: 70 відсотків американців сьогодні негативно ставляться до Росії (показники виросли більш ніж в 2,5 рази (!) за останні 6 років), адже РФ в черговий раз розглядається як загроза Сполученим Штатам . Соціологи припускають, що для поліпшення відносин в майбутньому можуть знадобитися роки. Ці зміни в суспільній думці не можуть не враховувати провідні учасники президентських перегонів.
Хілларі Клінтон за всіма прогнозами займе доволі жорстку лінію по відношенню до Россі: ворожість подружжя Клінтонів до діючого російського президента добре відома. Кандидатка Клінтон заявляє, що якби раніше у відношенні Росії здійснювалася «політика контролю і стримування», то нічого подібного до сьогоднішньої української кризи не сталося б. Відносно недавно Клінтон додала, що європейські уряди були «занадто малодушні» у відносинах з Путіним.
Загалом Хіларі любить порівнювати дії Путіна в Криму з «аншлюсом» Австрії, здійсненим за наказом Гітлера – аншлюсом, який нацистський лідер виправдовував необхідністю захисту німецького народу. Клінтон також неодноразово висловлювалася в тому дусі, що Заходу доведеться продовжити тиснути на Росію за допомогою санкцій, одночасно працюючи з представниками ЄС, нарощувати військову і гуманітарну допомогу Україні. Втім, є момент, вартий зауваги: Хіларі Клінтон не поговорить про пряме військове втручання у конфлікт України та Росії.
Так само, як і демократи, республіканці США не «люблять» жодного іншого іноземного лідера так палко й полум’яно, як Владіміра Путіна. До того ж, республіканці мають ще більшою мірою розв’язані руки, оскільки їм не треба озиратися на представника своєї політичної сили, котрий зараз є чинним президентом Америки. Таким чином, республіканці критикують одночасно й Путіна, й Хіларі Клінтон, котра, на їхню думку, лицемірить, нападаючи на Путіна, адже будучи на посту Держсекретаря США, не зробила нічого для стримування російської загрози.
Один з найбільш яскравих кандидатів від Республіканської партії Джеб Буш заявляє, що Сполучені Штати та їхні союзники в Європі повинні дати рішучу відповідь російській агресії. Колишній губернатор Флориди наполягає на тому, що військові навчання в Польщі та країнах Балтії повинні стати «більш регулярними й активними», а позиція Вашингтона – «більш вагомою».
Решта кандидатів-республіканці не відстають від Буша в антиросійській риториці. Прикметно, що Путін був єдиним політичним лідером за межами Сполучених Штатів, котрому колишній губернатор Техасу Рік Перрі приділив у своїй промові чимало часу, хоч, власне, промова ця була присвячена передусім заяві про намір балотуватися в президенти. Перрі заявив, що «Володимир Путін використовує енергетичну сферу, аби утримувати союзників США в заручниках», і якщо вже «енергія використовується в якості зброї, Америка повинна мати найбільший арсенал».
Інший кандидат від республіканців сенатор Марко Рубіо є, мабуть, найпомітнішим «яструбом» серед кандидатів Республіканської партії. Буквально в кожному своєму виступі, присвяченому зовнішньополітичним питанням, Рубіо не забуває пом’янути «незлим тихим словом» Росію та її одіозне керівництво. Зокрема, Рубіо пропонує спільне введення американських і європейських санкції, спрямованих проти Путіна особисто, а також енергетичного та банківського сектора в Росії. Рубіо солідарний з сенатором Джоном Маккейном в тому, що Росію варто відключити від Swift.
Варто зазначити, що хоча чинний президент Барак Обама є одним із найбільш непопулярних лідерів за останні 30 років, більшість опитаних американців все ще хочуть, щоб в 2016 році президентом США знову став представник Демократичної партії. Відтак доволі високими є шанси Хіларі Клінтон – одне з проведених опитувань показує, що вона на 8% (48% проти 40%) випереджає будь-якого суперника кандидата від республіканської партії . Втім, інша соціологія виводить в лідери нинішніх президентських перегонів Дональда Трампа.
Трамп – персонаж складний та контраверсійний. Його висловлювання щодо Росії та Путіна мас-медіа РФ схильні розглядати як компліменти кремлівському вождю та запоруку нової сторінки в російсько-американських відносинах. Російські медійщики настільки увірували в цю концепцію, що строчать до своїх матеріалів заголовки штибу «Хто б не переміг в Америці, переможе Владімір Путін».
Щоправда, більш глибокі аналітики (в тій таки Росії зокрема) пропонують згадати, як у 1960-му симпатії тодішнього російського керівника Хрущова були на боці Джона Кеннеді – «голуба», котрому протистояв «яструб» Річард Ніксон. Завершилося все тим, що через півроку після затвердження Кеннеді на посаді трапилась Берлінська криза, що ледь не закінчився збройним зіткненням між СРСР і США. Після цього Кеннеді розцінював протистояння Схід -Захід як глобальну боротьбу «між силами свободи і тиранії у світі», а вже в жовтні 1962 року людство опинилося на порозі ядерної війни в ході Карибської кризи.
Інший приклад – Рональд Рейган, котрий очолив у США найбільш безкомпромісний похід проти «імперії зла». Прикметно, що до того, як стати президентом, він не був затятим «антирадянщиком». Коли у 1975-му Рейган (тоді – губернатор Каліфорнії) супроводжував у поїздці по Америці членів радянського і американського екіпажів, що літали за програмою «Аполлон – Союз», радянським астронавтам був продемонстрований максимум гостинності та дружньої уваги. Однак після обрання Рейгана на посаду президента в 1980 році хрестоносець в ньому явно взяв гору над миротворцем.
Все це варто було б взяти до уваги Москві, але та погано засвоює уроки історії. Тому й тішиться власними ілюзіями. Між тим той, хто поставить на місце «хулігана», вже гряде. І не важливо, яке прізвище він (або вона) носитиме.