Дослідники з MIT Sloan School of Management, Ерік Брінджолфсон (Erik Brynjolfsson) і Ендрю Макафі (Andrew McAfee) заявляють, що прорив у комп’ютерних технологіях – від індустріальних роботів до онлайн-перекладачів – переганяє рівень зайнятості США протягом останніх 10 років. Мало кого здивує той факт, що роботи, автоматизація, програмне забезпечення здатні замінити людську працю, але важливим є інше – стрімкі зміни в технологіях знищують старі робочі місця швидше, ніж створюють нові. Аналогічні процеси вчені спостерігають в інших розвинутих країнах.
В економіці продуктивність - кількість економічних благ, виготовлених з одиниці ресурсу - є важливими індикатором економічного зростання та прогресу. На графіку зображено, як змінювалися продуктивність праці і загальна зайнятість у США. У післявоєнний період обидві лінії тісно зростають, тобто разом зі збільшенням робочих місць зростає продуктивність. Це можна пояснити наступним чином: бізнес генерує більше прибутку в розрахунку на одного працівника, країна в цілому стає багатшою, що стимулює економічну активність і дозволяє створити нові робочі місця.
Цікавою є ситуація після 2000 року - продуктивність продовжує зростати без одночасного підвищення кількості працевлаштованих. Брінджолфсон і Макафі назвали це явище «великим розчепленням». «Це великий парадокс нашого часу», додають вони. «Продуктивність б’є всі рекорди, впровадження інновацій ніколи не була настільки швидкою, і в той же час, ми спостерігаємо зниження середнього доходу і скорочення робочих місць. Технології удосконалюються настільки швидко, що люди та компанії не встигають адаптуватися до змін».
Однак Девід Отор (David Autor), економіст з МІТ, сумнівається, що саме технології могли спричинити такі різкі зміни в зайнятості. «Значне провисання в зайнятості бере початок у 2000 році. Щось дійсно відбулося»,- говорить він. «Проте ніхто справжньої причини». Інформаційні технології швидше змінюють види доступних вакансій. Комп’ютери витісняють людей в таких задачах як бронювання квитків, офісна робота, повторювана робота на виробництві, де, як правило, зайнятий середній клас. В той же час, попит на висококваліфікованих, креативних та здатних вирішувати проблеми фахівців тільки зростає. Так само зростає попит на працю офіціантів, няньок та інші професії, які майже неможливо автоматизувати. Результатом є «поляризація» робочої сили і «розмивання» середнього класу, що відбувається протягом останніх десятиліть в індустріальних країнах – види діяльності можуть значно змінюватися без суттєвих змін в рівні безробіття. Подібним чином у середині 19 століття низькокваліфіковані робітники на фабриках витіснили професійних ремісників.
Фундаментальні перетворення, що відбуваються у світовій економіці, обов’язково принесуть зміни і в Україну – вищі доходи верхів і низів, стагнація для середніх. Варто виділити два джерела змін: перетікання вакансій з розвинутих країн (аутсорсинг) та проникнення технологій у всі сфери економіки. Якщо перше стрімко розвивається вже тривалий час, то з другим не все так гладко.
Світова економіка на завершення 2013 року надсилає позитивні сигнали, хоча про остаточний вихід з кризи говорити ще рано, вважає Нобелівський лауреат Майкл Спенс. Економіка США прискорилася і зросла більше 4% за останній рік. Європейські країни дійшли до консенсусу в питанні стабілізації Єврозони. Загалом розвинуті країни продовжують структурні реформи, спрямовані на скорочення витрат за допомогою автоматизації та перетікання вакансій з середньою доданою вартістю в країни, що розвиваються, зокрема в Україну.
Бенефіціаром вище згаданих реформ, очевидно, є вітчизняний ІТ-аутсорсинг, який в основному експортує в країни Північної Америки та Європи. Це означає наступне: ріст попиту на ІТ-послуги ще сильніше підігріє інфляцію заробітних плат програмістів - поляризація на ринку праці України посилиться. Інша справа, чи зможе Україна скористатися такою можливістю, зважаючи на напружену політичну та економічну ситуацію в країні.
У 2013 році фахівці Світового економічного форуму та бізнес-школи INSEAD опублікували звіт GITR про поточний стан інформаційно-комунікаційних технологій у світі. Незважаючи на наявність потужного ІТ-сектору, за рівнем проникання технологій в економіку ми в аутсайдерах навіть серед країн СНД (73 місце зі 144 країн). Експерти поставили високі оцінки за кількість освіченого населення, рівень володіння ІТ-технологіями, доступність мобільного зв’язку та Інтернету, проте кількість користувачів кабельного і мобільного Інтернету серед населення, використання технологій бізнесом залишаються відносно низькими. Причини таких результатів лежать на поверхні. По-перше, відсутність у влади візії по розвитку ІТ та державних інвестицій в інфраструктуру. Коли всі розвинуті країни інвестують у високошвидкісний безпровідний зв’язок четвертого покоління 4G, в Україні стоїть розв’язаним питання з 3G – єдина ліцензія в руках компанії-монополіста «Укртелеком», високі тарифи та погане покриття.
Аналітики консалтингової компанії Deloitte показали, що проникнення 3G має суттєвий економічний ефект – при підвищенні поширення 3G на 10% можна очікувати зростання на 0,9% - 3% ВВП на душу населення. По-друге, «традиційно» корупція, агресивна політика фіскальних органів, непрозорість судової системи, рейдерство. Ці фактори не тільки відлякують зарубіжних інвесторів, змушують ІТ-компанії залишатися у «тіні», а найголовніше - блокують інформатизацію, або так звану діджітизацію економіки. Замість того, щоб допомагати вітчизняним компаніям ставати конкурентоспроможними на світовому ринку, в силу обставин ми працюємо на їхніх конкурентів.
Маючи високий людський потенціал та освічене населення, Україна виконує план-мінімум. Часи, коли ІТ-сектор зростав «в рази» пройшли - зараз важливим є системний підхід по розвитку галузі. На жаль, лише зниження фіскального навантаження на ІТ-компанії не достатньо - потрібно стимулювати попит на інновації на внутрішньому ринку, створити юридичні механізми захисту інтелектуальної власності, інвестувати в розширення високошвидкісного інтернету по регіонах. Для реалізації таких проектів часто потрібні значні фінансові ресурси, але в довгостроковій перспективі на одну вкладену гривню повернеться десять. Також чимало проблем лежить в регуляторній площині, для вирішення яких потрібна тільки політична воля.
Андрусяк Юрій,
Студент Київської школи економіки