Про покращення. Є такий анахронізм у вітчизняній системі адміністрування податків як планові податкові перевірки. План-графік податкових перевірок на наступний рік до 25 грудня поточного року має бути оприлюднений на сайті ДПС України, що власне успішно й було зроблено.
На сайті ДПС зазначається, що всього до плану-графіка на 2022 рік включено 4,7 тис. ризикових (!) суб’єктів господарювання – юридичних осіб.
Всі відібрані до плану-графіка підприємства мають критерії ризику від провадження платниками податків господарської діяльності. При цьому 2,3 тис. СГ (49%) мають 3 та більше ризиків несплати податків високого ступеня.
Зокрема, для перевірок відібрані підприємства, що мають такі ризики:
- рівень сплати податку нижчий за рівень сплати по відповідній галузі;
- наявність інформації про не підтвердження реального здійснення операції з придбання;
- наявність відносини з контрагентами, що знаходяться в розшуку, ліквідовані, збанкрутували тощо;
- дебіторська заборгованість перевищує кредиторську більше ніж у 2 рази.
На перший погляд здається все правильно й закономірно, але це тільки на перший погляд. Якщо не вдаючись в деталі проаналізувати список підприємств, що включені до планових перевірок, то можна побачити такі кампанії з іноземними інвестиціями як, наприклад, Кока-кола та Філіп Морріс. Абсурдності ситуації додає той факт, що у грудні кампанія Філіп Морріс у Міністерстві фінансів отримала відзнаку як одна з найбільший та сумлінних платників податків України! Власне чотири кампанії з іноземними інвестиціями майже на сто відсотків й складають тютюнову галузь України, а тому як може бути «рівень сплати податку нижчим за рівень сплати у відповідній галузі» залишається загадкою!
Отже, теза про те, що за все в Україні заплатить пересічний та сумлінний платник податків залишається актуальною. Перефразовуючи прислів‘я з відомої української народної казки, можемо сказати : хто податки сплачує, того й…перевіряють. Ну, ви тепер в курсі!
Тепер про поліпшення у формі рекордного доларового ВВП. Тут також є на що звернути увагу, є ще більше запитань та нюансів.
По-перше, долар за останні декілька років втратив від 10 до 15% своєї вартості, що пов‘язано з безпрецедентними заходами підтримки ліквідністю урядом США своєї економіки і населення. Тому вимірювати вітчизняний ВВП у валюті, яка знецінилась більше ніж гривня здається не зовсім логічно.
По-друге, не знаю чому прем’єр міністру ніхто не порадив сказати про інший макроекономічний показник – ВВП на душу населення. Він більш адекватно відображає те чим мають уряди опікуватись, а саме рівнем життя населення. Так от. Якщо врахувати, що за 10 місяців 2021 року Україну покинуло більше 600 тис осіб і не повернулось, то рівень «рекордності» буде ще більшим, адже важливо не лише зростання доларового чисельника, а й зменшення фізичного знаменника. Гадаю, якщо здобутки року надавати в такому вимірі, то є ще більше приводів казати про «покращення та поліпшення».
По-третє, як бачимо, не так важливі абсолютні цифри, конвертовані навіть у тверду валюту, як структура й пропорції ВВП. А вони насторожують!
Якщо пригадати те, з чого складається ВВП за видатками, то це: кінцеві споживчі витрати населення, заощадження населення – вони ж інвестиції в економіку, автономні видатки уряду (по нашому, Велике будівництво) і сальдо експорту-імпорту.
Отже, поглянувши на структуру ВВП України під таким кутом зору, можна побачити, що рівень капітальних інвестицій у 2020-му та 2021-му роках на найнижчому рівні за останні 15 років, а саме, 12-13% ВВП. Якщо вивести за три квартали 2021 року за даними зведених національних рахунків, що публікує Держстат, сальдо капітальних вкладень й споживання капіталу, то можна побачити, що воно є навіть від’ємним і становить мінус 20 млрд грн! Іншими словами ми живемо за рахунок того, що інвестували раніше.
За все тими ж офіційними статистичними даними Держстату частка кінцевих споживчих витрат, більше 90% яких становлять витрати населення і, одночасно, є базою оподаткування ПДВ, складає 85-90% ВВП. У першому кварталі 2021 року 94%! Тобто ми не лише живемо за рахунок того, що було створено раніше, а й усе проїдаємо. Такого рівня споживання фактично немає ніде у Європі, а можливо й у світі. Тут залежність дуже проста, чим бідніша країна, тим більше споживчі витрати населення у ВВП.
На «бідному» Кіпрі у 2020 вони становили 62,7%, у заможній Норвегії – 41.1%. Те що вдалось знайти співставне з нами за рівнем цього показника це маленька Чорногорія, в якій ніякого виробництва в принципі не існує, а країна живе за рахунок туризму й заможних іммігрантів переважно з Росії. На фоні цих цифр переможні реляції про перевиконання доходів державного бюджету за рахунок його наповнення ПДВ нічого крім подиву й смутку не визивають. Перевиконання дійсно є, але якою ціною? Ціною розвалу економіки й втрати будь-яких перспектив! Не треба нам таких «перемог». «Усувайте суперечності» та шукайте бюджетні компенсатори й надалі, панове законотворці та урядовці. Швидше настане колапс.
Ось такі вони «покращення й поліпшення» в Україні 2021 року.
Всіх з Новим, 2022 роком!