Що таке «хендлінг» та в чому суть проблеми?
Послуги з наземного обслуговування - «хендлінг», надаються сертифікованими компаніями для забезпечення підготовки, прийняття і відправки рейсу, це також послуги із безпосереднього обслуговування пасажирів: реєстрації на рейс, зважування багажу та завантаження на рейс.
Є різні варіанти надання таких послуг, перший варіант: «хендлінг» забезпечує сам аеропорт, що призводить до монополії та не найкращим чином впливає на вартість та якість послуг. Другий варіант: послуги надаються незалежними провайдерами – подібна практика застосовується у країнах ЄС.
В Україні на даний момент відсутні жодні правила доступу на ринок наземного обслуговування. Цією проблемою займається Державна авіаційна служба України (далі ДАС), проте за всі роки незалежності питання хендлінгових послуг так і не було врегульоване, внаслідок чого перекрито доступ незалежним провайдерам. У 2016 році очікуваний проект правил був розроблений, однак його суто декларативний характер викликав шквал критики як представників галузі, так і експертного середовища. Очевидно, що приймати подібний документ не можна.
Чи є вихід?
Авіаційний комітет при Торгово-промисловій палаті України пропонує власний варіант проекту документу, розроблений відповідно до світових практик та європейських стандартів.
Відповідно до проекту, запропонованого експертами, суб’єкти авіаційної діяльності мають право надавати послуги з наземного обслуговування третім особам на території аеропорту на підставі відповідного сертифіката, виданого компетентним органом, та генеральної угоди з експлуатантом аеропорту. Окрім цього, важливо забезпечити доступ до інфраструктури наземного обслуговування в аеропорту, що має бути розділений серед різних постачальників послуг з наземного обслуговування. Подібні кроки дозволять подолати монополію та забезпечать ефективну та справедливу конкуренцію.
На жаль, через неготовність ДАС йти на діалог, питання розгляду альтернативного документу залишається риторичним.
Очевидно, що для вирішення проблеми важливо не просто копіювати європейський досвід, створюючи декларативні та недієздатні в Україні правила, а правильно їх адаптувати, залучивши до прозорого діалогу як владу, так і представників галузі, експертів та громадськість.