- Коли "спортсмени" у Києві 18-го травня кричать в обличчя підполковнику міліції "ты шо, @ху#л?", а той мовчить?
- Коли інші підполковники міліції блазнюють, шоферуючи у провокаційному БТРі?
- Коли їх міністр відверто бреше з трибуни Верховної Ради, всупереч очевидним фактам?
- Коли "тверезі" сбушники вбивають людей, серед ночі ганяючи автомобілем з "понятими" дівчатами, "не порушуючи правил дорожнього руху"?
- Коли прокурори та судді, а також їх близькі з родичами, мають стабільне алібі на вчинення будь-яких злочинів, включно з убивствами та зґвалтуваннями?
- Коли справи "про своїх", передані на розслідування до прокуратур, приречені на забуття, і єдине, що може їх реанімувати - це увага ЗМІ?
- Коли міліціонери, родичі прокурорів, ґвалтують жінку, а їх ближчі колеги, замість покарати покидьків, збирають мітинги на їх захист?
- Коли замість служити закону та країні на першому місці - захист поганьбленої "честі мундіра"?..
- Коли...
Для тих, хто розуміє, що таке честь та гідність, саме зараз настає момент істини. Час "Х", коли треба визначатися, що обирати: добро чи зло, служити народу чи обслуговувати злочинців у владі?
Даремні майбутні виправдання, на зразок, "я не винен, бо така була система". Кожен, хто сьогодні залишається в цій системі, є її основою та захисником, а не жертвою.
Вихід є, якщо є совість:
- Публічно оголосити свою позицію і ставлення до подібних соратників та їх дій
- Написати заяву на звільнення з таких "правоохоронних" органів.
У того, хто це зробить сьогодні, завтра буде шанс реалізуватися в Україні після януковичів.