Цікаво, що вони б міркували, слухаючі наші кейси, про те, як відкрити бізнес і як встигнути зварити борщ… і більш інтимне - що робити, якщо в тебе робота 24/7 і гіперактивна дитина…
Знаєте, на перше - ми відповідали всі бадьоро. І я теж. Тому що почати мріяти, визначити мету, вивчити конкурентів, створити команду, повірити в себе і, навіть, вставити борщ в свій ранковий schedule/розклад - на багато легше, ніж повірити в свою дитину, яка не така як інші.
Вірити в дитину щодня роками і ЛЮБИТИ попри думку батьків в дитсадочку та школі, вчителів та родичів, бабусь на подвір’ї та музейних працівниць… і навіть часом друзів…
Ось тому найбільш успішною історією я вважаю історію своїх дітей. І можливо, коротка кулуарна розмова про материнський досвід плекання двох гіперактивних дітей після виступів зі сцени - має найбільше КПД моєї участі в цьому заході...Чому? Бо, мабуть, яку б суспільну роль не відігравала б жінка, як би вона не розширяла свої можливості та потенціал – з часом приходить час, коли вона собі та іншим мусить сказати: ось я і мої діти…
Звісно є виключення, бо багато жінок не мають дітей. І вони теж мають право на щастя. І мають таке ж право мати успішні кейси. Частина й не хоче мати сім’ю, родину. Це їх вибір.
Одночасно, є й інші. Їх більшість. І тому в шаленому темпі сучасного життя, в плеканні безбар’єрного простору для жіноцтва в цьому турбулентному світі ми маємо тримати баланс. Не забувати поглядати на наш навігатор…
Щодо порад - то їх коефіцієнт на 1 кв. м зашкалював. Дійсно дуже цікаві і корисні поради для мене і, думаю, для інших прозвучали від випускниць програм MASHAV. Крім мене, спікерами були:
Юлія Тахтарова — координаторка програми 'Жінки-лідерки' Національний Демократичний Інститут (НДІ), програмна директорка та кураторка TEDxKyiv.
Євгенія Смірнова — керівниця ГО "Small Heart with Art", засновниця проектів Art in Ukraine та Школа Супергероїв.
Людмила Хомич — інспектор управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві.
Надія Андрущенко — співзасновниця першої в Україні ІТ школи для дітей віком 5-12 років KID`IT.
Коротко про мої життєві історії.
Я є засновницею громадської організації «Фонд «Відкрита політика», якій цього року виповниться 11 років, Міжнародної зеленої школи та Громадянської платформи з реформування наукової сфери в Україні. Проте найбільш успішна моя історія - це не про те, як я захистила дисертацію на 7 місяці вагітності, була аналітиком, потім після народження дітей потрапила на біржу праці, але змогла повернутись в бізнес. Після цього - поворот на 180⁰ і - науковий співробітник. Чому? Бо це захоплювало. І згодом знову до аналітичної діяльності, заснувала відому тепер громадську організацію.
Проте зараз, коли діти вже дорослі, я зрозуміла, що найбільш успішна моя історія - це історія моїх двох гіперактивних дітей.
Після навчання в MASHAV і багатьох поїздок в Ізраїль, США на конференції, форуми я зрозуміла, що не варто соромитись говорити про це. Про те, що власне і Фонд «Відкрита політика» і Міжнародна зелена школа розпочалися як маленькі волонтерські проекти саме для них, для власних дітей і дітей друзів.
Ще. Мої діти - це не лише мотиватор реалізувати себе в суспільстві. Вони й досі розширюють мої можливості, особливо тоді коли штовхають вийти із зони комфорту: чи то в оволодінні Apple Mac ;) і промоції моєї участі в конкурсі «Жінка року», чи то стати знову на ковзани, чи то їхати на Схід, etc etc etc. Я знаю, що вони насправді навіть коли буркотять, все одно допоможуть, коли їм напишу ай нід хелп… І це ще більше стосується чоловіка і всієї моєї великої родини. ЦІ люди, дійсно, розширили мої можливості.
Тепер про лайфхаки. Їх було дійсно, багато. І на сцені, і в просторі «Часопису». І вони реально круті.
Пригадаю лише свої особисті, які прозвучали як мої відповіді/уточнення на питання модератора та учасниць із зали:
- Не забувайте про власний безпечний простір. У формулі «час для сім’ї = час для роботи» обов’язково має з’явитись ще один ключовий пазл - ВИ особисто. І коефіцієнт ефективності.
- Не бійтеся сміливих мрій, можливості жіноцтва лише посилюються в епоху стрімкого наступу штучного інтелекту. Адже жінки мають потенціал не лише креативності (особливо в Україні, де історично навіть в бідній хатчині пічка, стіни розмальовувались…), а й емпатії. Це те, чого не має жоден комп’ютер.
- Станьте професіоналом в непривабливій для вас роботі. Це зекономить час на улюблену.
- Використовуйте в роботі і вдома SCRUM-менеджмент. Це навчить робити вдвічі більше за менший час. Знайдіть час, щоб прочитати про це в книзі Джеффа Сазерленда “SCRUM”, вона видана в українському перекладі в 2018.
- Навчиться швидко працювати на клавіатурі, це теж вивільнить багато часу. Тренажер.
- Створіть простір для сну (хоча б 15-20 хвилин) в себе на робочому місці.
- Почніть в обідню перерву робити кінезіологічну гімнастику. 15 хвилин, а користь ви відчуєте відразу.
- Гаджети, соціальні мережі роблять чудеса нетворкінгу. Ніколи не працюйте наодинці. Навіть, якщо ви стукаєте в двері і вони не відчиняються, можливо, не варто грюкати кулаками, а взяти гаджет і знайти однодумців там, за зачиненими дверима і поруч…створити нетворкінг по горизонталі.
- Будьте толерантними до помилок інших в команді, навчіться говорити щиро спасиБі і відверто про помилки. Важливо, щоб у вашій команді був скептик, який буде фокусуватись на ризиках, задаватиме незручні сміливі питання. Наприклад, в кампанії Фейсбук є окремі регулярні зустрічі, де команда лається, сперечається. У Марка Цукерберга мета – почути бодай одне питання, на яке він не має відповіді. І це є поступ для кампанії.
- Одночасно, не думайте погано про тих, про кого взагалі можна не думати.
- Заведіть щоденник для того, щоб щодня фіксувати свої маленькі великі успіхи, накопичуйте у власну скарбничку позитивне ставлення до себе самої, бо наші нейрофізіологічні процеси влаштовані так, щоб запам’ятовувати перш за все - погане(. Скарбничка позитиву створить поступово ваш власний безпечний простір, який буде теж об’єднувати таких як ви. З часом :)
- Будьте мужніми в часи війни…бо миротворча місія жіноцтва - то не міф.
- І останнє. Важливий лайфхак, який я отримала в MASHAV: навчіться робити паузи. Не біжіть. Робіть зупинки. Не лише для зарядки батарейки. Для мрій. Для фокусування пріоритетів. І головне – для тих миттєвостей ЖИТТЯ, які і роблять ваші можливості реально дуже крутими. Адже під час щоденного спринту ви можете про ці можливості і не здогадуватись)
P.S. За браком часу вчора залишилась нереалізованою обіцянка зробити в “Часописі” після дискусії кінезіологічну гімнастику. Виправлюсь. Стежте за стрімом з офісу на сторінці у фб Громадська організація “Фонд “Відкрита політика”.