Українці дуже часто користуються послугами закордонних інтернет-магазинів для купівлі найрізноманітнішого спектру товарів: від чохлів для смартфонів та одягу до автозапчастин та електронних приладів. Причина банальна: ціна цих товарів в Україні є набагато вищою. Звичайно, купуючи якусь річ, скажімо, у Китаї, ми все ще маємо заплатити за її доставку, яка обійдеться у декілька євро, проте обсяги замовлень у таких магазинах з України настільки великі, що це дає змогу китайським компаніям економити за рахунок обсягів та знижувати ціну доставки.
Водночас, схема безмитного перевезення товарів на територію України цікавить не лише простих громадян. Вона зацікавила низку українських ділків, які таким чином можуть ввозити в Україну цілі партії товару, уникаючи сплати будь-яких податків та мит. Все, що необхідно для цього зробити — це подрібнити партію. І це у них дуже непогано виходить. Адже на сьогодні відсутній механізм ідентифікації отримувача та майже відсутній контроль за митною вартістю товарів, які ввозяться в Україну у вигляді посилки. Тому, маючи наприклад 1000 ксерокопій паспортів громадян України є можливість отримувати кожен день 1000 одиниць товарів без сплати податків. До того ж норматив про дозволену вартість посилок у 150 євро є досить символічним. Єдиний механізм контролю за тим, чи не перевищили ви ліміт та чи потрібно вам сплачувати податки — це пильність митника та його підозра на те, що той чи інший товар може коштувати більше дозволеного законом.
Відтак, метою запровадження обмежень на отримання посилок без сплати податків – до трьох посилок на місяць одному громадянину – було не стільки наповнення бюджету, як припинення «поштової контрабанди», яка набуває все більших масштабів. Особливо, якщо зважати на успіхи у боротьбі зі ще однією контрабандною схемою — так званими «піджаками», яку було мінімізовано на початку 2018 року завдяки вчасним законодавчим змінам. Якщо раніше кожен охочий, хто жив неподалік кордону, міг просто перейти його та купити у сусідній країні товари і повернутися назад, то зараз для того, аби завезти ці товари без сплати податків, такому громадянину необхідно пробути за кордоном щонайменше добу. Такі правила суттєво ускладнили життя «схемникам», які заробляли на шпарині у законодавстві, розвантажуючи цілі фури товарів та ввозячи їх без мит, наймаючи людей-носіїв. З того часу значна частина потоків від схем «піджаки» перебралась у схеми «посилки».
Поточне законодавство, яке має запрацювати з 01.01.2019, передбачає можливість громадянину ввезти три посилки на місяць без сплати жодних податків та мит, а починаючи із четвертої – сплату податку на додану вартість. Але для імплементації цих важливих норм необхідно було, щоб Мінфін протягом року розробив та впровадив систему обліку посилок та їх отримувачів. Ця робота була повністю провалена. Тому за кілька місяців до запровадження нових правил ввезення товарів в Україну у вигляді поштових посилок поштові оператори почали бити на сполох: «відсутність обліку посилок відповідно до норм закону може призвести до колапсу».
Відтак, було розроблено новий проект, який вже не враховує кількості отриманих посилок, а орієнтується на самих отримувачів. Так, щоб забрати свій переказ громадянину необхідно буде пред’явити свої паспортні дані, до яких і буде здійснюватись прив’язка щодо сумарної вартості товарів, ввезених в Україну та розпочне працювати система ідентифікації отримувачів. Але це лише система моніторингу, яка ніяким чином не допоможе омежити величезну кількість поштового імпорту без податків у інтересах «схемників». Вона може бути першим кроком у боротьбі із схемами, але ніяк не вирішенням проблеми.
Світові тенденції свідчать про те, що обсяги міжнародних поштових перевезень посилок постійно зростають, і це створює суттєві викривлення навіть у розвинених країнах. Так, в Україну щороку у такий спосіб ввозиться товарів на близько 6 мільярдів доларів. Значна частина цієї суми — прихована контрабанда, яка потім реалізується через інтернет магазини, ринки тощо, знов таки без сплати податків.
Потрапляючи на український ринок, такі товари мають завідома вищі конкурентні характеристики: з них не сплачується ПДВ, мито та інколи акциз. Здавалося б, що у таких умовах головним вигодонабувачем є простий громадянин, проте в реальності той самий громадянин є кінцевою жертвою контрабандних схем. Можливість безмитного та неконтрольованого збуту продукції вбиває чесну конкуренцію та будь-які натяки на власне виробництво всередині країни. Ані іноземні, ані внутрішні інвестори не зможуть розвивати бізнес в країні, де їхня продукція буде завідома неконкурентною, а діяльність збитковою. Як наслідок – десятки тисяч українців не отримують гідних робочих місць та змушені шукати заробітку у інших країнах або займаючись тією ж контрабандою.
Наразі у світі зрозуміли суттєві негативні впливи на економіки країн від потраплянні у країни неоподаткованих товарів, зокрема у останньому звіті OECD цьому питанню присвячено десятки сторінок, і розвинені країни запроваджують більш жорсткі вимоги щодо поштового імпорту. Наприклад, у Європі на цей час діє обмеження щодо вартості міжнародних посилок у 22 євро за одну посилку. Але у найближчі кілька років ЄС планує повністю позбутися від мінімального безподаткового порогу – всі посилки будуть оподатковуватись від нуля Євро.
В Україні ж скасовувати мінімальний безподатковий поріг для посилок ще надто рано, зважаючи на рівень платоспроможності наших громадян. Водночас, це не звільняє державу від обов’язку ефективно боротися зі схемами «поштової контрабанди» та створювати конкурентні умови для розвитку української економіки. Будемо сподіватись, що Міністерство фінансів та народні депутати зрозуміють всю глибину проблем та реалізують весь комплекс заходів, необхідних для контролю за поштовим імпортом та мінімізацією схем.