Подивитеся кіно на широкому екрані, а не на ноутбуці на дивані. Поїдете на фестиваль – хоч бограча, хоч джазової музики. Аби було весело і багато людей навколо. Відвідаєте театр або музей – бо жоден віртуальний 3D-тур не замінить ефект присутності. Купите квиток на концерт – після навушників у смартфоні він буде як ковток свіжого повітря.
Але всього цього після карантину може й не бути. Серед усіх «жертв» коронавірусу креативна індустрія зазнає чи не найбільших втрат. Театральну виставу не привезе кур'єр у великому квадратному наплічнику. До того ж держава урізала бюджетні видатки на культурну сферу. Дехто навіть каже, що правильно зробила: тут не до кіно, аби на маски та парацетамол вистачило.
Українські журналісти поцікавилися у представників зарубіжних культурних організацій, чи скорочуються такі витрати в Євросоюзі. Виявилося, що європейську креативну сферу також довелося відстоювати перед посадовцями: данський профільний міністр навіть заявив, що «зараз не час обговорювати культуру». Але у підсумку індустрія таки отримала державну підтримку.
Мене тішить, що українські депутати з парламентського гуманітарного комітету теж проявили «європейськість» і відстояли частину культурних видатків. Адже в початковій редакції змін до держбюджету культуру намагалися зробити «другорядною» статтею, суттєво зменшивши фінансування.
Зокрема, нам вдалося відстояти фінансування Українського інституту книги: нова версія бюджету дає йому 100,16 млн грн, попередня передбачала лише 22,16 млн грн. Також повноцінно працюватиме Український культурний фонд: він отримає 400,86 млн грн замість 150,86 млн грн. На збереження історичної та архітектурної спадщини в заповідниках виділяється 405,9 млн грн, на підтримку кінематографії – 450 млн грн. Є ще декілька цифр – менших за обсягом, але не менш важливих.
А тим, хто вважає фінансування культури безглуздими витратами, відповім європейським прикладом. На початку року, ще до загальноєвропейського карантину, я встигла відвідати Велику Британію. Поїздка відбувалася за підтримки британського Департаменту культури, медіа та спорту – а отже, ми вивчали саме культурну сферу.
Однією з локацій у нашій програмі була громада Wigan Borough у Великому Манчестері. Її культурну стратегію написали два режисери. Міська рада профінансувала відкриття в торгівельному центрі музею та подіуму для виступів танцювальних і театральних гуртів. Місце набуло популярності серед молоді, мистецькі майданчики відновили інтерес до занедбаного моллу. Навколо нього організувались кав’ярні, маленькі магазини. Іншими словами – повернулося життя.
Абсолютно фантастичний проект – Media City в Селфорді. В депресивному районі серед закинутих доків відкрився культурний центр The Lowry. Місто профінансувало землю і будівництво, але зараз заклад практично самоокупний – держфінансування складає лише 5%. Тут є місця для театральних постановок, кінотеатр, галереї, місце для проведення конференцій. І кол-центр, який займається аутсорсинговим продажем квитків для 75 закладів Британії.
До чого я веду? Наступного разу під час дискусії про доцільність підтримки культурних проектів, замінюйте слово «культура» словом «економіка» або «розвиток». І фраза «видатки на підтримку економіки доведеться урізати – не до розвитку зараз» одразу ж набуде іншого забарвлення.
Я радію з того, що це розуміють багато людей у владі – і не лише у нашій партії. Ми вже створили робочу групу, куди увійшли представники уряду та різних парламентських фракцій. Група розроблятиме законодавчі рішення проблем креативної сфери. Йдеться не про механічне підвищення фінансування, а про вдосконалення його механізму.
Культура – специфічна галузь. Тут не працюватимуть методи, придатні для підтримки, скажімо, металургії чи авіаперевезень. Наприклад, культура тримається на великій кількості самозайнятих осіб. З цією проблемою вже стикнулися у Євросоюзі: зокрема, Британія виділить 20 млн фунтів на підтримку окремих митців, аби дати можливість їм вижити у складний період.
В креативній сфері не так ефективно, як у промисловості, спрацює зниження податкового навантаження. Набагато дієвіший спосіб – грантове фінансування, цільовий конкурсний тип підтримки. Таким чином ми дамо шанс активним небайдужим людям, які горять бажанням створити крутий креативний проект, а не просто «освоїти» бюджетні кошти. Саме у такий спосіб народилися вже згадані британські арт-майданчики. До того ж грант дає можливість прописати конкретні умови для отримувача: збереження персоналу, соціальний характер проектів, діджиталізація послуг, гендерні профілі, звітність, прозорість.
Я дуже хочу, щоб уже восени в Україні пандемія коронавірусу змінилася на культурну пандемію. І ми з радістю спостерігали, як вірус культури розповсюджується серед мешканців усіх регіонів у геометричній прогресії.