Чинна місцева влада кожного обласного центру робила сферу освіти пріоритетною у своїй політиці. Її розвиток ставав одним з головних завдань рад та мерій на час поточної каденції.
Так, за останні два роки кожен обласний центр України вкладав щонайменше чверть свого бюджету в освіту. У 2018 році більше від 35% бюджету було закладено на освіту в Ужгороді та Херсоні. Вже у 2019 році цю позначку перевершили 9 обласних центрів. Серед них Житомир, Кропивницький, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Хмельницький, Чернівці та Херсон. У останньому місті частка освітніх витрат у бюджету – найбільша, 44%.
Проте ми виявили, що частка видатків на освіту з бюджетів обласних центрів не завжди означає ефективну освітню політику на місцях і покращення рівня освіченості громадян. Водночас велика її частка свідчить про реакційність місцевої влади та часто відсутність проактивних підходів до освітньої політики. Але про все по черзі.
Що може та має робити місцева влада для освіти?
Завдяки освітній реформі та децентралізації органи місцевого самоврядування отримали розширені повноваження в освітній політиці. Наразі управління освітою в обласних центрах здійснюють через міську раду. Цей колегіальний орган обираються на демократичних виборах. У такий спосіб, обираючи партії та кандидатів в їхніх списках, громадяни можуть опосередковано впливати й на місцеву політику у сфері освіти.
З основного, що місцева влада може робити самостійно, – утримувати та облаштовувати заклади освіти чи забезпечувати дітей навчальними матеріалами, впроваджувати доплати до заробітних плат педагогів, проведення конкурсів та олімпіад. Джерелом цих коштів здебільшого є гроші мешканців міст, які вони сплачують у формі місцевих податків та зборів.
Чи впливає фінансування на якість шкільної освіти?
Ефективність політики — витратити якнайменше, але досягти якнайкращих результатів. Коли кожна гривня використовується максимально з користю. Ми вирішили перевірити ефективність освітньої політики в обласних центрах України за 2018-2019 роки, використавши універсальний показник якості шкільної освіти громадян — результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).
Через результати найпоширеніших предметів ЗНО — українська мова і література, історія України та математика — ми перевірили, чи є зв’язки між результатами ЗНО та фінансовими видатками на одного учня, а також зв’язків між результатами оцінювання та кількістю учнів на одного вчителя в обласних центрах. Такі дані покажуть, чи дійсно розміри фінансування освіти на місцях вирішують проблеми в освіті та впливають на рівень засвоєння шкільної програми .
Як бачимо, залежності якості освіти від розмірів її фінансування немає. Виходить, що замало просто збільшити видатки на освіту, щоб вирішити проблему її якості.
У 2018 році найбільше коштів на одного учня витратили Київ (25,9 тис. грн), Краматорськ (20 тис. грн), Запоріжжя (19,7 тис. грн), Кропивницький (19,3 тис. грн) та Ужгород (19 тис. грн). А найкращі результати ЗНО у середньому зрізі мали Львів (146 балів), Київ (144 бали), Луцьк (144 бали), Рівне (141 бал) та Черкаси (141 бал).
Таку ж картину можна спостерігати і у 2019 році: по витратах на одного учня лідирували Київ (31,1 тис. грн), Ужгород (21,2 тис. грн), Сєвєродонецьк (21 тис. грн), Дніпро (21 тис. грн) та Львів (20,7 тис. грн), а по результатах ЗНО – Київ (140 балів), Луцьк (139 балів), Черкаси (138 балів), Львів (137 балів) та Харків (137 балів).
Чи має значення розмір класу?
Місцева влада може впливати на розмір класів. Наприклад, у разі переповненості класів вона може будувати нові школи. Або якщо кількість учнів на одного вчителя завелика, приваблювати нові кадри через муніципальні надбавки. Проте чи приводять менші класи до кращих результатів ЗНО та ширше розчиняють двері університетів для випускників?
Можливо якщо це клас на 8 учнів, то справді вчитель може приділити більше уваги одному, що покращує його результати. Та якщо йдеться про клас на 30 чи 35 дітей, тут розмір не має значення.
У 2018 та 2019 роках найкращу ситуацію з кількістю вчителів у місті мали Івано-Франківськ, Тернопіль і Рівне – по 30 учнів на одного вчителя з профільних предметів ЗНО. Але результати зовнішнього тестування у них були не найліпші – вищі показники дали зовсім інші міста.
Без реального стратегічного планування в освіті ситуація не зміниться на краще. Перш за все, громадяни мають вимагати від влади чіткого плану дій для розвитку освітньої сфери. Він повинен мати на меті забезпечення універсального доступу та якості освіти для всіх жителів міст.
Ні фінансування, ні кількість педагогів не покращують стан освіти на місцях. Тому політика місцевої влади має бути спрямована не лише на кількісні показники, а й на якісні. Вони стосуються чіткого бачення розвитку освіти, покращення умов навчального середовища та залучення кваліфікованих освітян.
Ми у Центрі спільних дій продовжимо аналізувати, з чим обласні центр заходять на місцеві вибори. Більше про освіту можна прочитати за цим посиланням.
Костянтин Шокало, аналітик Центру спільних дій