Багато політиків, фахівців і експертів у зв’язку з цим виходом Shell проявили стурбованість. Мовляв, це поганий сигнал для інших інвесторів. В цілому, такий підхід не позбавлений логіки. Водночас співучасник проекту – українська компанія «Надра Юзівська» оголосила конкурс на входження іншого інвестора. Цей конкурс мав би закінчитися до нового року, що є малозрозумілим і скоріше нагадує колишню кампанєйщину, а на серйозний державницький підхід. Треба думати, що Вже розпочалися або ось-ось розпочнуться непублічні переговори з потенційними інвесторами щодо їх входження у «сланцевий проект».
Звичайно, про успіхи сланцевого проекту можна буде говорити лише після того, як вдасться до нього залучити інших потужних інвесторів замість Shell.
Разом з тим, треба мати на увазі, що відхід компанії Shell цілком прогнозований і логічний. Бо, так чи інакше, участь Shell у сланцевому проекті в Україні робила би ймовірним вплив на його розвиток російського «Газпрому». Адже, ж не варто забувати того, що на початку вересня ц.р. Shell, разом з іншими західними компаніями, уклала угоду з Газпромом про будівництво газопроводу Північний потік 2. Тут доцільно наголосити: в період міжнародних санкцій! Сам по собі цей факт вказує на те, що ця західна компанія, м’яко кажучи, не є цілком незалежною від Кремля. Нема сумніву в тому, що російська сторона забезпечує кращі умови, ніж українська. А всі західні компанії насамперед працюють заради прибутків, а не політики.
Нам, можливо, варто бути навіть вдячними цій компанії за те, що не стала працювати в Україні як агент РФ – «и вашим, и нашим».
Словом, пішла Шелл, ну і «скатертью дорожка» - як кажуть одні наші сусіди.