Відносно високе зростання цін (понад 10%) зафіксовано на електроенергію, вершкове масло, хліб, молоко, сир, фрукти, овочі, медичні послуги та ліки, послуги освіти, послуги харчування та проживання.
Натомість зниження рівня цін зафіксовано на яйця, м'ясо, олію, цукор, одяг та взуття, побутову техніку, послуги відпочинку.
Про що це говорить? Це говорить про те, що в нинішніх обставинах облікова ставка НБУ не має ніякого впливу на фундаментальні тенденції інфляції. Амплітуда значень річних приростів цін по окремих компонентах споживчого кошика в 6 разів перевищує рівень облікової ставки НБУ. Варіація приростів цін переважно визначається чинниками росту вартості витрат, а не змінами вартості грошей в економіці чи змінами загального попиту. Інакше приріст цін був би більш-менш рівномірним. В одних галузях ріст вартості витрат більше вплинув на собівартість, в інших – менше, що в кінцевому підсумку і призвело до різних корекцій кінцевих цін реалізації. Зростання вартості енергоносіїв, девальвація гривні, пов’язані з війною ускладнення (чи навпаки – полегшення) логістичних маршрутів – все це по різному впливає на структуру собівартості різних категорій виробників чи постачальників.
Другий фактор, на який слід звернути увагу при аналізі інфляції, - це динаміка змін обмінного курсу гривні. Частка імпортних товарів перевищує 50% в структурі споживчого кошика населення. За рік девальвація гривні склала 13% і продовжує посилюватися, незважаючи на значні валютні інтервенції НБУ.
Це вказує на збереження підвищеного інфляційного тиску з боку імпортних товарів. Це також вказує на недієвість облікової ставки і загалом політики приваблення гривневих активів у стримуванні валютного попиту.
Девальвація гривні значно посилилась внаслідок поспішних дій НБУ з валютної лібералізації (запровадження режиму гнучкого курсоутворення та скасування ряду валютних обмежень). НБУ виявився неспроможним зупинити прискорене нарощування валютного попиту. За січень-вересень НБУ витратив на підтримку гривні 23,4 млрд дол. США (+21% проти 2023 року). Середньоденні валютні інтервенції НБУ підвищуються з місяця до місяця - у вересні вони становили 153 млн дол. США на день, що вдвічі вище ніж на початку року, що підштовхнуло населення до посиленої конвертації наявної гривні у валютні активи. Основний вплив на підвищення валютного попиту здійснює населення, яке за 9 місяців поточного року викупило 8,2 млрд. дол. готівкової та безготівкової іноземної валюти, що в 3 рази перевищує обсяги відповідного періоду минулого року.
Третій фактор, на який слід звернути увагу при аналізі інфляції, - це вплив неринкових воєнних факторів на зміни структури попиту та вартість витрат. Воєнні фактори впливають на зміни пріоритетів у споживчих настроях - товари не першої необхідності стали користуватися меншим попитом. Саме тому ми бачимо падіння цін на товари легкої промисловості, побутової техніки, розважальних послуг. З іншого боку, воєнні фактори вносять корективи в логістику та ринки збуту товарів, що впливає на вартість витрат виробників.
Четвертий ключовий фактор інфляційної динаміки – грошова гривнева емісія НБУ для фінансування видатків за рахунок коштів зовнішньої допомоги. Обсяг додаткової гривні, надрукованої НБУ в 2024 р. та випущеної в обіг через фіскальні канали складає майже 800 млрд. грн. Фіскальний дефіцит зараз досягає 23% ВВП за плинний рік (без врахування грантів). Однак, на даний момент вплив фіскального дефіциту на ріст цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП порівняно з довоєнним періодом. Також «фіскальну інфляцію» стримують ризики воєнної невизначеності, в результаті яких населення більшою мірою бажає приберегти отримані від держави кошти на майбутнє, ніж витрачати на поточні потреби.
Таким чином, переважна більшість проінфляційних чинників в Україні є обумовленою зростанням вартості витрат. Домінування немонетарних факторів інфляції знижує ефективність монетарних інструментів зниження інфляції. Коли інфляція генерується зростанням вартості витрат (а не ростом попиту), то її перенесення на ціни реалізації є неминучим, якою б високою не була ключова процентна ставка НБУ.
Однак, НБУ продовжує зберігати ультражорсткі параметри процентної політики, що триває уже понад 2 роки. У вересні облікова ставка НБУ становила 13% річних, що в реальному вимірі (за мінусом інфляції) становить 4,4%. Збереження умов реально позитивних процентних ставок підриває можливість розвитку реального сектора через кредитний канал, однак має дуже обмежений вплив на інфляційної динаміку через недієвість каналів монетарної трансмісії.
Подальші перспективи інфляції визначатимуться переважно проінфляційними факторами. Девальвація гривні, підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, перенесення росту цін виробників вказують на високу ймовірність збереження тренду до підвищення рівня інфляції в найближчій перспективі.