За базовою інфляцією в червні навіть зафіксовано дефляцію: -0,1% до попереднього місяця (14,0% в річному вимірі).
В поточному році фактичні показники інфляції є значно нижчими минулорічних прогнозів Уряду, НБУ та міжнародних організацій, які очікували інфляцію на рівні 25-30%. Оновлені прогнози НБУ та МВФ від квітня вже передбачають річну інфляцію на рівні 14,8% та 15,5% відповідно.
Основним стримуючим чинником інфляції є скорочення сукупного попиту – реальний ВВП є на 28% меншим за довоєнний рівень, середня реальна заробітна плата - на 8%, безробіття становить близько 20% від робочої сили. Виїзд значної кількості населення за кордон та мобілізація чоловіків до лав ЗСУ є додатковими чинниками скорочення попиту.
Також стримуючим фактором росту споживчих цін є збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор слід розглядати лише як відтермінування приросту цін, оскільки ринкова корекція цих адміністративних тарифів буде неминучою.
Частково на стримування цін вплинула жорстка монетарна політика НБУ. Підвищення ключової процентної ставки зумовило переспрямування частини грошової маси із сфери споживання в сферу заощаджень. З початку підвищення облікової ставки (з червня минулого року) строкові гривневі активи населення (депозити та ОВДП) збільшились на 42 млрд.грн. (на 22%). Загалом обсяг гривневих депозитів та ОВДП населення є порівняно невисоким (менше 4% ВВП), тому потенціал монетарного стримування інфляції через канал заощаджень насе є обмеженим.
Річний приріст цін залишається доволі високим і в 2,5 рази перевищує цільовий показник інфляції НБУ. За рік найбільше подорожчали такі складові споживчого кошика як яйця, овочі, м’ясо, безалкогольні напої.
Основний вклад в приріст цін здійснили немонетарні чинники. Це, насамперед, воєнні фактори зростання собівартості виробництва (руйнування виробничих потужностей та інфраструктури, енергетичні проблеми, логістичні ускладнення), а також вимушена разова девальвація гривні (на 25% в минулому році).
Вагомим проінфляційним чинником залишається дефіцит державного бюджету. В січні-червні фіскальний дефіцит (без грантів) становив 746 млрд.грн (приріст +180 млрд.грн. за червень). Покриття фіскального дефіциту генерує додаткову грошову масу, що тисне на ціни (незалежно від джерела покриття цього дефіциту - емісія, внутрішні позики чи міжнародна допомога). В червні рівень дефіциту відносно потреб ДБУ на видатки та погашення боргу знову зріс і становив 42%. Це значно вище попередніх 3-х місяців (з середнім рівнем у 28%) і приблизно відповідає середньому рівню 2022 року (44%). Це дещо посилить інфляційний тиск.
Інфляція і обмінний курс. Завдяки тому, що режим обмінного курсу залишається фіксованим, його вплив на інфляцію нині є стабілізуючим. Однак, фіксація обмінного курсу в умовах значного дефіциту платіжного балансу вимагає витрачання валютних резервів на його підтримку. Рівень валютних резервів країни України підтримується масштабною зовнішньою допомогою та обмеженнями на виведення капіталу з країни. Однак, загрозу становить зростання потреб економіки в імпорті та зниження експортного потенціалу країни.
Подальші перспективи інфляції ймовірно будуть характеризуватися її стабілізацією близько рівня 15%. Низький споживчий попит та переважно немонетарний характер інфляції стримують розкручування інфляційної спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, відновлення податків на автомобільне паливо, потенційно високі потреби у відновленні, зростання імпортозалежності економіки та значний фіскальний дефіцит є вагомими проінфляційними чинниками.