"Автопортрет". 1933
У Євгена Сагайдачного цікава біографія – він прожив ніби декілька життів. Народився в Херсоні, в дитинстві з сім’єю переїхав до Петербурга, вступив на юридичний факультет Петербурзького університету, але зрозумівши, що юриспруденція його не приваблює, влаштувався юнгою на корабель і побував в Туреччині, Італії, Єгипті, познайомився з мистецтвом цих країн. А коли повернувся до Петербурга, пішов вчитися малюванню в приватні школи. Захопився авангардом, брав участь у виставках «Бубновий валет», об’єднання «Спілка молоді», «Віслючий хвіст», був своїм у прогресивних богемних колах мистців.
"Чоловік з конем". 1920-ті роки.Папір, темпера.
У 1917 році Сагайдачний переїздить до Києва і працює театральним художником. Потім вчиться в Українській Академії Мистецтва в майстерні Михайла Бойчука. Викладав у Межигірському художньому керамічному технікумі, художньо-промисловому технікумі ім. Гоголя в Миргороді, в художніх закладах У Дніпропетровську, Ніжині, Луганську.
"Робітник з молотом". 1923. Глина, ручне ліплення, охриста полива.
У 1946 році з родиною оселився у Косові – з 1947 по 1957 рік художник викладав у Косівському художньому училищі скульптуру, рисунок, живопис та історію мистецтва, він зробив багато замальовок з гуцульського побуту, архітектури, малював портрети гуцулів, пейзажі краю, закохався в гуцульське мистецтво і зібрав прекрасну колекцію, причому купував не тільки роботи визнаних майстрів, класиків, але й талановитих сучасників.
"На околиці села". 1920-ті.Картон, темпера.
Кожний період життя наклав відбиток на творчість Сагайдачного: серед його спадщини є і лаконічні кольорові роботи в дусі авангарду, і картини в стилі бойчуківської школи, і кубофутуристична скульптура, і суто декоративні твори.
Помер Євген Сагайдачний на етюдах в Карпатах у 1961 році.