Так, під час спілкування з журналістами на лабораторно-виробничому комплексі ТДВ «Інтерхім» в Одесі прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив: «Є ідея, і вона заслуговує на реалізацію, створення єдиного Дорожнього фонду у складі Державного бюджету. Це буде спеціальний фонд, який буде наповнюватися з імпортованих нафтопродуктів. Ввозять, платять мито – це платиться у фонд. Далі цей фонд абсолютно прозоро і автоматично розподіляється, щоби кожне село, кожний район, кожна область отримала необхідну кількість грошей відповідно до кількості кілометрів доріг.
Ми створюємо сталий діючий механізм фінансування ремонту доріг, в якому будуть наповнюватися ресурси, і ми передаємо управління цими ресурсами на місцевий рівень».
Зміни, про які говорить очільник Уряду, мають пройти погодження через голосування у Верховній Раді у формі Закону, оскільки передбачають перегляд розподілу коштів державного бюджету.
Стосовно цього хочеться нагадати, що цією ж Радою, під головуванням цього ж Гройсмана в цьому році аналогічний за суттю законопроект не був підтриманий.
Так, проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення Державного дорожнього фонду України № 2725 від 24.04.2015 було відхилено 29.03.16.
Він, зокрема, передбачав внесення змін до Бюджетного кодексу України, а саме: доповнитися статею 242, якою передбачалося створення Державного дорожнього фонду України в складі спеціального фонду держбюджету.
Кошти цього Фонду повинні були спрямовуватися пропорційно: 60 % – на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення; 35 % – на автомобільні дороги загального користування місцевого значення; 5 % – на заходи з забезпечення безпеки дорожнього руху на мережі автомобільних доріг загального користування.
Передбачалося як безпосереднє фінансування Фондом відповідних потреб, так і субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення.
Крім того, щодо акумульованих коштів передбачалась можливість їх використання для виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток та утримання мережі автомобільних доріг загального користування; виконання заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху на мережі автомобільних доріг загального користування.
Залишки коштів спеціального фонду державного бюджету, що утворилися на кінець бюджетного періоду, можна було використовувати в наступних періодах для фінансування аналогічних потреб.
Джерелами формування Фонду були передбачені кошти спеціального фонду державного бюджету:
— кошти спеціального фонду Державного бюджету України, отримані шляхом залучення державою або під державні гарантії кредитів (позик) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.
Ці ж положення, ймовірно, і будуть збережені при внесення Урядом Гройсмана нового/старого проекту змін до держбюджету та Бюджетного кодексу України, оскільки зрозуміло, що на розвиток транспортної інфраструктури необхідні та будуть отримуватися запозичення.
Крім цього, джерелами визначалася плата за проїзд платними автомобільними дорогами загального користування державного значення, максимальний розмір та порядок справляння якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Іншими джерелами наповнення Фонду на час внесення законопроекту в Парламент визначалися такі:
— концесійні платежі за передачу автомобільних доріг загального користування державного значення в концесію (з ними в нас поки складнощі в реалізації, тому не варто розраховувати на такі відрахування);
— кошти фонду попереджувальних заходів Моторного (транспортного) страхового бюро України;
— акцизний податок із вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;
— акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;
— ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;
— плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Однак цільове призначення цих коштів Верховною Радою України було змінено і вони в своїй більшості почали зараховуватися з кінця грудня 2014 року до Загального фонду державного бюджету.
Тепер для того, щоб втілити в життя усно-озвучений намір створення дорожнього фонду, необхідно знову вносити зміни до Бюджетного кодексу та визначити зарахування цих коштів на користь Спецфонду бюджету.
Відхиленим законопроектом передбачалось, що порядок спрямування коштів, перелік об’єктів загальнодержавного значення визначатиме Кабмін, а місцевого, відповідно, — облради.
Головним розпорядником коштів Державного дорожнього фонду України на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування державного значення мав стати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами (ймовірно, Мінінфраструктури), а на місцях – відповідні розпорядники, визначені рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласних та м. Севастополь.
Таким чином, загалом ідея не нова. Втім, чомусь, політичної волі для її реалізації цього року не знайшлося. Чи можемо ми розраховувати, що така воля знайдеться з подачі Гройсмана? Поки ні, бо за останні два тижні коаліція не спромоглася прийняти в Раді ініційовані вже новим Урядом проекти законів, які покликані забезпечити фінансування МВФ, але про це далі.
Акцент зроблено на тому, що на поточній сесії аналогічний за суттю законопроект вже відхилявся Радою.
Відповідно до Статті 107 ЗУ «Про регламент Верховної Ради України» законопроект вважається відхиленим, якщо запропоновані рішення на його підтримку не отримали необхідної кількості голосів народних депутатів.
Відхилений ВР законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Ради відповідного скликання. Відхилений законопроект знімається з розгляду з відповідним зазначенням про це в базі даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.
На сьогодні нагадаю, що триває четверта сесія ВР України VIII скликання, яка розпочалася в лютому 2016 року та завершиться (планово) у липні 2016 року.
Тому, по-перше, стан голосування за попередній законопроект; по-друге, стан голосування «коаліції» загалом; по-третє, законодавчі обмеження щодо розгляду аналогічних за суттю законопроектів у своїй сукупності дають можливість говорити, що якщо рішення про створення Фонду для розвитку транспортної інфраструктури і матиме місце, як явище загалом, то ймовірно, розглядатимуть його вже восени 2016 року, аби в бюджеті вже 2017 року було передбачено створення такого Фонду. Отож, восени вже має бути розроблений проект середньострокового бюджетування на період принаймні в три роки, поданий у Раду для розгляду та обговорення – бажано, і проголосований.
Крім цього, крім процедурних нюансів та складнощів у реалізації рішення про створення такого Фонду, є ще й матеріальний.
Пройдімось постатейно по звіту про виконання дохідної частини державного бюджету України за 2015 рік:
— акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів:
1. Бензин моторний для автомобілів — 3 198 536 239,19 грн;
2. Інші нафтопродукти — 1 492 248 662,33;
— акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції):
1. Бензин моторний для автомобілів — 6 934 387 065,19 грн;
2. Інші нафтопродукти – 12 118 112 039,28 грн.
Разом немало-небагато – близько 25 млрд грн (або ж майже 5 % доходів державного бюджету), додамо до цього також відомості про те, що близько 30 % ринку нафтопродуктів перебуває в тіні, й отримуємо суму близько понад 30 млрд грн.
Цю суму у видатках (на соціальні потреби, управління, держапарат тощо) за рахунок коштів Загального фонду держбюджету необхідно компенсувати іншими доходами у випадку створення відповідного Дорожнього фонду. І тому, в межах поточного року такий перегляд бюджетних витрат, ймовірно, не буде здійснений, а якщо при формуванні бюджету на 2017–2020 роки не знайдуть компенсаторів на вказану суму, то й у цей період роботу Фонду перенесуть на наше улюблене «завтра».
Інша ініціатива Кабміну покликана, мабуть, покращити позицію України в рейтингу держав, які найчастіше порушують права інтелектуальної власності, який щорічно формує Міжнародний альянс інтелектуальної власності.
Так, згідно з IIPA 2016 Special 301 Recommendations Україна посіла перше місце в рейтингу; до трійки лідерів також долучено КНР і РФ, далі – Чилі, Індія, Таїланд і В’єтнам.
За даними IIPA, в Україні продовжують працювати сайти, на яких розміщено «піратський» контент, у тому числі й великі торрент-трекери, а за останні декілька років «інтернет-пірати» з інших країн спеціально переносили свої сервери до України.
Нагадаємо, що у вересні 2012 року робоча група Конгресу США з протидії міжнародному піратству визнала Україну разом із Росією та Китаєм «найбільш піратськими країнами». Як тоді зазначалося, статус «пірата № 1» загрожував Україні виключенням із «Загальної системи привілеїв» (GSP) – програми американського уряду з підтримки економічного зростання країн, у рамках якої до США безмитно ввозяться 3,4 тисячі видів товарів зі 140 країн. Подібні санкції у зв'язку з високим рівнем піратства вже застосовувалися до України раніше – у 2011 Київ було виключено з GSP на п'ять років.
У цілому згідно з дослідженням Асоціації виробників у 2006 році збитки від діяльності українських піратів перш за все через контрафактне програмне забезпечення склали 320 мільйонів доларів. Відповідно, збитки сьогодні не менші, якщо вони взагалі не перевищують мільярди доларів.
Недарма цього року посол США Джеффрі Пайет закликав Україну викорінити інтернет-піратство, що в тому числі ускладнювало в Україні роботу передових компаній, які не могли бути впевненими в захищеності своїх авторських прав. Про це він заявив, виступаючи перед студентами Києво-Могилянської академії.
Із його слів, експортний ринок програмного забезпечення становить в Україні $ 1,5 млрд, а внутрішній – $ 3,5 млрд. Помилки української влади у відносинах із компаніями, які акумулюють роялті, ще більше віддаляє Україну від міжнародних стандартів.
У той же час у поточному році в щорічній редакції звіту Special 301 Торгового представництва США, присвяченого захисту прав інтелектуальної власності в світі, уряд США визнає, що наша країна робила деякі кроки в боротьбі з піратством, зокрема створила спеціальний підрозділ у МВС, а робота Уряду в цьому напряму стала більш прозорою.
Проте разом з тим використання піратського ПЗ у держорганах залишається на рівні 60–80%.
З огляду на це 10 травня Уряд вніс до Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет.
Цим проектом передбачено адміністративну відповідальність за:
— невиконання власником веб-сайту або постачальником послуг хостингу вимог щодо видалення або унеможливлення доступу до інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права;
— ненадання власником веб-сайту інформації, що ідентифікує користувача, який розмістив на веб-сайті інформацію, що порушує авторське право і (або) суміжні права;
— ненадання постачальником послуг хостингу інформації, що ідентифікує власника веб-сайту,
— порушення власником веб-сайту або постачальником послуг хостингу правил розміщення на власному веб-сайті інформації, яка ідентифікує власника веб-сайту або постачальника послуг хостингу.
Сума штрафу – від 8 500 грн до 17 000 грн за перше порушення, а за повторне протягом року від 17 000 грн до 34 000 грн.
Крім того, передбачено механізм, який можна використати на стадії доказування факту порушення авторських прав, такий як нотаріальне забезпечення доказів в інтернеті.
Так, положення закону «Про нотаріат» пропонується доповнити ст. 79-1, яка передбачає забезпечення доказів в Інтернеті здійснюється шляхом складення нотаріусом відповідного протоколу, що містить опис інформації, розміщеної в Інтернеті, та до якого додаються документи, в яких зафіксована інформація, розміщена в Інтернеті.
Щодо самого механізму захисту, передбачено внесення змін у ЗУ «Про авторське право і суміжні права», в якому доповнено перелік прав автора (власника):
— вимагати видалення або унеможливлення доступу до інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права;
— вимагати надання інформації, що ідентифікує користувача, який розмістив інформацію, що порушує авторське право і (або) суміжні права, або власника веб-сайту, який використовує послуги хостингу для розміщення та надання доступу до інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права.
Для цього суб’єкт авторського права (представник) у разі виявлення інформації, що, на його думку, порушує його права, має право звернутися до власника веб-сайту зі скаргою, яка містить вимогу щодо видалення або унеможливлення доступу до цієї інформації.
Власник веб-сайту не нестиме відповідальність за порушення, якщо невідкладно, але не пізніше, ніж через 24 години з моменту отримання скарги, видаляє або унеможливлює доступ до інформації, щодо якої отримано скаргу.
Втім передбачений і зворотний механізм, при якому власник веб-сайту виконує своєрідну роль буферу. Так, якщо користувач, який розмістив видалену інформацію, звернеться до власника з мотивованою заявою про відсутність заявленого порушення, останній повинен надіслати її електронною поштою суб’єкту авторського права та може відновити доступ до інформації не раніше, ніж протягом 10-ти, але не пізніше, ніж протягом 14-х робочих днів із моменту надсилання копії заяви, якщо протягом цього строку суб’єкт авторського права не надасть йому документи про ініціювання судового провадження з метою забезпечення захисту своїх прав.
Власники хостингів, на яких зберігається інформація, яка порушує авторські права, можуть уникнути відповідальності у випадку, якщо не пізніше, ніж через 24 години з моменту отримання від суб’єкта авторського права видалить або унеможливлює доступ до інформації, щодо якої подано скаргу.
Інші зміни стосуватимуться фактично усіх сайтів, які дають можливість знайомитися чи завантажувати продукти інтелектуальної праці.
Так, власник веб-сайту та постачальник послуг хостингу для забезпечення можливості надіслання скарг, зазначених у частині першій цієї статті, повинен розмістити у вільному доступі на власному веб-сайті таку інформацію:
1) повне ім’я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
2) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
3) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти та номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися;
4) інформацію про реєстрацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу як юридичної особи у державі місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському або судовому реєстрі, в тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер або інші засоби ідентифікації у реєстрі, якщо власник веб-сайту та постачальник послуг хостингу є юридичною особою.
Також передбачається, що суб’єкт авторського права має право надіслати запит електронною поштою з накладенням електронного цифрового підпису з метою отримання від власника веб-сайту — інформації, що ідентифікує користувача веб-сайту, який, за твердженням суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, або його уповноваженого представника, розмістив на веб-сайті інформацію, що порушує його авторське право (від постачальника послуг хостингу — інформацію, що ідентифікує власника веб-сайту). Відповідна інформація має бути надана протягом 48 годин.
Висновки користувачам, які звикли не зовсім законно поширювати не твори, на які поширюються зазначені норми, в тому числі мультимедіа та ПЗ, необхідно бути готовими до того, що інформація, яка доступна власникам сайтів та хостингів про них, як-то ІР-адреса, місце доступу, геопозиція тощо, зможуть бути передані суб’єкту авторського права, а останній, виходячи зі статистики поширення розміщеного для доступу файлу, цілком обґрунтовано зможе розрахувати суму заподіяної йому майнової шкоди та в подальшому звернутись з позовом щодо її стягнення.
У цілому цей законопроект, зрозуміло, створить дискомфорт для користувачів мережі, для яких стало звичним знайомитися з контентом, використовувати ПЗ чи інші програмні продукти, безкоштовно. Втім, цей процес не міг тривати вічно і, враховуючи «теплі» відносини зі США, наш Уряд та парламент швидше за все підтримають цей законопроект, оскільки страждає економіка країни-донора.
Якщо говорити об’єктивно, це правильна законодавча ініціатива, оскільки якщо люди витрачають кошти та зусилля на створення будь-якого авторського твору, то за його використання необхідно платити (крім випадків, коли безкоштовність передбачає безпосередньо автор).
І на завершення – дещо про політико-економічну аналітику.
18 травня завершила свою роботу в Україні місія МВФ.
У ЗМІ поширили повідомлення (начебто оптимістичне) про те, що за результатами роботи було досягнуто згоди за програмою розширеного фінансування.
«Ці домовленості повинні бути затверджені керівництвом МВФ і Радою виконавчих директорів Фонду», але, чомусь, засідання ради МВФ, на якому буде розглянуто питання стосовно продовження програми EFF, анонсується тільки в липні 2016 року.
При цьому в понеділок було поширено таке повідомлення заступника міністра фінансів Юрій Буца: «Засідання ради директорів прив'язане до виконання попередніх домовленостей. Ми зобов'язалися виконати домовленості в червні і сподіваємося, що відразу ж у червні буде засідання ради директорів, на якому буде прийнято позитивне рішення. У нас немає проблемних питань, які ми не обговорили».
Справді, проблемних питань для обговорення немає – є проста необхідність від розмов перейти до справ, а тут у політиків якраз проблемне питання.
Все банально просто: місія перебувала в Україні два тижні, і протягом цього часу саме тривали пленарні тижні у Верховній раді. Проте жоден із законопроектів, про які в тому числі йшла мова в попередньому тижневому огляді, не були прийняті в цілому. Поспостерігавши за цим, спеціалісти МВФ закономірно підвели підсумок: обговорювати нам нічого, працюйте і тоді отримаєте гроші.
Чому термін визначено липнем, а не червнем чи травнем? Тут теж усе просто: в липні закінчується чергова сесія ВРУ перед літніми канікулами. Як наслідок, у депутатів, коаліції, АП, Уряду є місяць для того, щоб перейти від слів до справи. Це вам не міста перейменовувати. Нагадаю, що від того, коли МВФ виділить наступний транш, залежить і пакет допомоги США у вигляді гарантій на 1 млрд дол. та від ЄС.
Економічні очікування на літо, осінь та світле і безхмарне «завтра».
Рейтингове агентство Fitch очікує економічне зростання в Україні на рівні близько 2 %, середньостроковий показник росту – 3–5 років. Це ж агентство висловило цього тижня сумніви в здатності влади провести необхідні реформи. Довгостроковий рейтинг ССС в іноземній та національній валютах, а також рейтинг суверенних облігацій підтверджено, про що зазначено в прес-релізі агентства. Основні прогнози – це можливість отримання чергового траншу МВФ в обсязі $ 1,7 млрд на початку ІІІ кварталу, а в подальшому – незначна парламентська більшість, низька партійна дисципліна у фракції президента робить малоймовірною та проблематичною можливість подальших перетворень для отримання додаткових позик від МВФ.
Група ICU в свою чергу скоригувала прогноз приросту реального валового внутрішнього продукту (ВВП) України в 2016 році з 2,6 % до 2,1 %.
Керівник аналітичного підрозділу групи ICU Олександр Вальчишен зазначив, що економічне зростання за підсумками року буде вище, ніж його очікують на рівні уряду та НБУ. Одним із факторів прискорення зростання економіки України буде збільшення державних витрат.
У макроекономічному звіті групи ICU також зазначається, що слідом за державним почнеться пожвавлення і в приватному секторі економіки.
«Слідом за зниженням інфляції буде поступово пом'якшуватися і монетарна політика, кредити стануть доступніші».
На сьогодні укріплення гривні викликане дійсно об’єктивними факторами, зокрема зростанням цін на сталь на міжнародних ринках, а також надлишком пропозиції на міжбанку, яку вдало викуповує НБУ. Втім, ця динаміка залишатиметься такою виключно до ІІІ кварталу 2016 року, доки на неї не впливатиме енергетичний імпорт. Тому вкрай важливим є отримання траншу МВФ хоча б у середині літа, оскільки з ІІІ кварталу на гривню в тому числі буде тиснути такий «споживач» валюти, як НАК «Нафтогаз України». Останній цього тижня повідомив, що закладений у формулі ціни газу за контрактом НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» 9-місячний лаг і поточна ринкова ситуація надають можливість прогнозувати найнижчу ціну за нього в четвертому кварталі 2016 року.
«У нас дуже великий лаг у контракті. За тією формулою, швидше за все, в четвертому кварталі буде найдешевший газ, але почнемо закачувати вже в третьому», – сказав директор з розвитку НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко. З його слів, найдешевша ціна нафти була в першому кварталі цього року, а точніше – в січні.
Нагадаємо, що в четвертому кварталі 2015 року «Нафтогаз» придбав 3,03 млрд кубометрів газу (зокрема, в Росії – 2,39 млрд кубометрів), а в третьому кварталі 2015 року – 2,36 млрд кубометрів.
Голава НАКу Андрій Коболєв минулого тижня повідомив, що компанія накопичує кошти в державних банках для закупівлі імпортного природного газу за мінімальними цінами в третьому кварталі 2016 року.
Отже, період затишшя протягом травня, червня та частини липня депутати, міністри та Президент повинні використати для конструктивного планування та консолідованих голосувань і рішень, які допоможуть не допустити шоків девальвації та інфляції, притаманних осінньо-зимовим періодам останніх двох років. І знову завершуємо з вірою в «завтра».