Отже, постановою НКРЕКП №1346 від 30.04.15 схвалено інвестиційну програму ПАТ «Київенерго» на 2015 рік як суб’єкту господарювання — ліцензіату з виробництва теплової енергії у сумі 243,772 млн грн
Джерелами фінансування визначено:
• амортизаційні відрахування на суму — 88,162 млн грн;
• виробничі інвестиції з прибутку в сумі — 155, 609 млн грн.
Коротко охарактеризуємо основні, заплановані ПАТ «Київенерго» витрати на 2015 рік та джерелам їх фінансування (в частині діяльності пов’язаної з тепловою енергією).
І. Виробництво теплової енергії (витрати за розділом 4,208 млн грн):
1 Заходи, спрямовані на зниження питомих витрат, а також втрат ресурсів: 1,256 млн грн. Ефект — економія 345,2 тонн умовного палива, економічний ефект 1 млн грн.
2 Заходи забезпечення комерційного обліку ресурсів: 503 тис. грн. Ефект — 0 тонн/грн.
3 Інші заходи (модернізація насосних агрегатів з установкою гідромуфт): 2,448 млн грн, ефект — економія ресурсу 0 тон, економічний ефект 8 млн грн.
ІІ. Транспортування теплової енергії (витрати за розділом 231,64 млн грн):
1 Заходи, спрямовані на зниження питомих витрат, а також втрат ресурсів (у цьому розділі закладаються витрати на реконструкцію тепломереж): 50,243 млн грн. Ефект — економія 637,77 тонн умовного палива, економічний ефект – 13,5 млн грн.
2 Заходи забезпечення комерційного обліку ресурсів (у цьому розділі закладаються витрати на встановлення приладів обліку теплової енергії на вводах житлових будинків): 155,48 млн грн. Ефект — 0 тонн/6,2 млн грн.
3 Заходи щодо закупівлі транспортних засобів спеціального та спеціалізованого призначення: 491 тис грн. Ефект – економія умовного ресурсу 0 тонн; економічний ефект — 113 тис. грн.
4 Інші заходи (монтаж, реконструкція, технічне переоздоблення тощо): 25, 442 млн грн, ефект — економія ресурсу 0 тонн, економічний ефект 14,5 млн грн.
ІІІ. Постачання теплової енергії
Заходи щодо впровадження та розвитку інформаційних технологій (модернізація інформаційно-вимірювальної системи, розроблення та впровадження в промислову експлуатацію білінгових систем розрахунків із споживачами, модернізація системи відображення диспетчерської інформації диспетчерського пункту, впровадження Microsoft Dynamics з 1С) — разом витрати 7,9 млн грн. Ефект – економія 0 тонн умовного палива, економічний ефект — 1,7 млн грн.
Відповідно до інвестиційної програми ПАТ «Київенерго» на 2015 рік жоден із заходів на загальну суму 243,772 млн грн, які заплановані на поточний рік, за способом виконання не будуть реалізовані власними силами підприємства, натомість вони здійснюватимуться підрядним способом, що в свою чергу за усталеною практикою створює передумови для зловживань та всім відомі корупційні ризики, властиві системі закупівель у нашій країні: завищення вартості та обсягу виконаних робіт, завищення вартості витратних матеріалів тощо.
Найбільш цікаво, з точки зору дослідження, є те, що жоден із запланованих до виконання заходів не планується профінансувати за позичкові кошти фінансових установ.
Таким чином, інвестори в особі трьох юридичних осіб, пов’язаних між собою, володіючи понад 70% статутного капіталу компанії, власних коштів у її модернізацію не вкладають, позики для цих цілей не залучають, перекладаючи питання оплати вартості ремонту, утримання, модернізації існуючих мереж виключно на споживачів.
Водночас регулятор, який затверджує інвестиційну програму, з цим погоджується.
У світлі цього доречно пригадати висловлювання Максима Тимченка, керівника компанії ДТЕК:
«Тариф по «Киевэнерго» сбалансирован, необходимости повышать тарифы на тепло в Киеве нет. По итогам первого полугодия у нас есть определенный кассовый разрыв в платежах. Опять же, это связано с неоплатой за электроэнергию. Мы сегодня делаем все возможное, чтобы полностью рассчитаться с «Нафтогазом».
Уровень тарифов на тепло при нынешней цене на газ покрывает основные статьи затрат, но существует ряд проблем с нормативной базой и методологией. В частности, методология тарифообразования не учитывает фактического технического состояния сетей. Например, сегодня в тарифе заложены потери в теплосетях на уровне 14%, хотя фактически они 18%. И эти 4 процента мы закрываем собственными ресурсами.»
Чомусь, з інвестиційної програми не вбачається, що 4%, про які говорить керівник ДТЕК, закриваються за рахунок власних ресурсів компанії.
Більше того, не помітне вжиття жодних дій, спрямованих на зменшення втрат тепломереж за рахунок коштів інвестора.
Крім цього, як подано в інвестиційній програмі, найбільше коштів виділено на заходи, спрямовані на забезпечення обліку ресурсу, тобто на прилади обліку, а їх фінансування здійснюється виключно за рахунок споживача та сплати ним тарифу.
Тому гучні заяви очільника Уряду, керівника НКРЕКП про те, що встановлення приладів обліку здійснюватимуться за рахунок компаній-надавачів/виробників послуг, є нічим іншим, ніж обманом, оскільки, як зазначено вище, кошти на це фактично сплачує споживач.
Таким чином, проведене дослідження засвідчило те, що інвестори компанії ПАТ «Київенерго», принаймні у 2015 році, в розвиток власного підприємства, модернізацію мереж, покликаних зменшити втрати та підвищити ефективність, коштів, які можна було б справді назвати інвестиціями, в розумінні пересічного українця, – не вкладають, паразитуючи та використовуючи виключно закладені в платежі споживачів складові.
З огляду на це, якщо станом на сьогодні, політика держави націлена на справедливу ціну на житлово-комунальні послуги, які повинні сплачувати споживачі, вбачалось би розумним, доречним, якби Регулятор ринку зобов’язав надавачів/виробників послуг інвестувати в мережі, якими вони управляють, кількість коштів, достатніх для зменшення питомої ваги втрат та витрат, підвищення ефективності та економності споживання ресурсів.
Частково цими інвестиціями повинні бути власні кошти акціонерів, за рахунок яких збільшиться статутний капітал компанії.
Звісно, іншу частину коштів можна залучити на фінансових ринках, у вигляді кредитів, випуску цінних паперів компаній тощо. Фінансові інструменти повинні бути середньо- та довгостроковими.
Причому ці інвестиції необхідно провести в якомога коротший проміжок часу, а в подальшому протягом строку залучення їх все одно буде компенсовано за рахунок платежів. А частка інвестиційних коштів, що вноситимуться безпосередньо акціонерами в статутний капітал компанії, будуть компенсовані за рахунок отриманих прибутків, які зростатимуть у тому числі за рахунок меншої собівартості виробництва та зменшення втрат.
Вбачається, що саме такою повинна бути довгострокова бізнес-концепція справжнього інвестора в українській економіці.
Поряд з цим на сьогодні ми бачимо протилежну картину: інвестор, викуповуючи в держави частку акцій монополіста/підприємства, покращення, а насправді поточний ремонт здійснює за рахунок платежів населення, отримуючи прибуток з того, у що фактично не інвестовано ні копійки власних коштів, з того, що існувало задовго до нього та ним не побудовано.
Ефект від впроваджених модернізацій матиме довготривалий характер та сприятиме енергетичній незалежності України, скороченню обсягів споживання сировини.
Чому станом на сьогодні має місце така ситуація, за якої фактичні акціонери ПАТ «Київенерго» не здійснюють модернізацію за власний кошт чи за рахунок залученого капіталу?
Відповідь на це питання криється в доволі сумнівному документі, а саме: Угоді щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.01.
Відповідно до зазначеної Угоди, укладеної між Київською міською адміністрацією та АЕК «Київенерго», остання прийняла в управління та подальшу експлуатацію комунальне майно та об’єкти незавершеного будівництва територіальної громади Києва (маються на увазі мережі, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, тощо), без права розпорядження.
У подальшому до зазначеного документа декілька разів вносилися зміни, однією з них стало викладення п.2.2.5 в новій редакції так: «Енергопостачальник («Київенерго») повинен використовувати амортизаційні відрахування та інвестиційну складову в розмірах тарифу на теплову енергію на відновлення, реконструкцію та поліпшення основних фондів. Майно, набуте за рахунок амортизаційних відрахувань та інвестиційної складової в розмірах цих тарифів відповідно до п. 2.1.4 цієї Угоди, є комунальною власністю територіальної громади м. Києва».
Додатковою угодою від 27.09.01 внесено зміни, відповідно до яких у п. 2.1.4 викладено таку норму «…Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України».
Таким чином, все те майно, майнові комплекси підприємств, структурні підрозділи, теплові мережі тощо, які ми звикли називати і розуміти під поняттям «Київенерго», насправді досі юридично належать територіальній громаді Києва.
Приватна компанія лише експлуатує ці мережі, заробляючи кошти на споживачах, ремонтує їх виключно для того, щоб вони функціонували, не дбаючи особливо про поняття ефективності, економічності, оскільки їй це майно формально не належить.
У свою чергу мешканці територіальної громади столиці, кияни, сплачуючи тариф на теплову енергію, самі оплачують модернізацію та поточний ремонт мереж.
Ідеальна модель бізнесу полягає в тому, що альтернативні постачальники, конкуренти відсутні, а особисто тобі як підприємцю не потрібно замислюватися над відновленням, покращенням основних фондів, оскільки відповідальності за них ти не несеш, а підтримка їх життєздатності забезпечується платниками тарифу.
Таким чином, ПАТ «Київенерго» не зацікавлене у внесенні інвестицій у власний бізнес.
До слова, варто зазначити, що рішенням Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 474/1135 «Про деякі питання використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерного товариства “Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» продовжено строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 з АК «Київенерго» до 31 грудня 2017 року.
Станом на сьогодні необхідний для модернізації мереж обсяг коштів не підраховувася та офіційними особами не озвучувався.
Однак, у 2013 році прес-служба Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Нацкомпослуг), повідомляла про гостру необхідність у модернізації теплових мереж і водопостачання в Україні, порахувавши, що на ці цілі потрібно понад 250 млрд грн.
У 2010 році у коментарі «Комсомольській правді» голова правління «Київенерго» Едуард Соколовський заявив, що для кардинального поліпшення ситуації в місті з подачею тепла й гарячої води, уникнення постійних відключень і аварій, столиці терміново потрібно зайнятися модернізацією труб. «За нашими підрахунками, на заміну 50 відсотків тепломереж, які відслужили свій строк експлуатації, потрібно десь 2–3 мільярди гривень».
Інфляція в Україні за 2010 рік у річному вимірі становила 109,1 %, у 2011р. – 104,6 %, у 2012 р. – 99,8 %, у 2013 р. – 100,5 %, у 2014 р. – 124,9 %, за 7 місяців 2015 року – 139,3 %.
Таким чином, якщо суму інвестицій у 3 млрд грн розрахувати станом на сьогодні, з урахуванням зростання цін, то для зміни 50 % тепломереж потрібні інвестиції в сумі 5,97 млрд грн (округлимо до 6 млрд грн, або ж $ 2,6 млн за поточним курсом).
Бюджет Києва, який зводить кінці з кінцями, як власник майна таких коштів для модернізації не знайде та не залучить.
А компанія «Київенерго», для основного бенефіціара якої зазначена сума не є непідйомною, просто не робитиме цього.
При сьогоднішньому рівні витрат, які закладаються в інвестиційну програму ліцензіата на рівні 243 млн грн на рік, для модернізації потрібно буде 25 років, за які всі інші мережі прийдуть у технічно несправний стан. З огляду на це вбачається закономірним та розумним рішення Київської міської ради по завершенні строку дії Угоди, зважаючи на те, що сьогоднішній Енергопостачальник паразитує на базисі, створеному до нього, передати визначене Угодою майно у власність іншому інвестору, зобов’язавши його за рахунок залучених коштів провести модернізацію мереж та виробничих потужностей.
Економічний ефект від інвестиційної програми на 2015 рік становить понад 45 млн грн, які полягають в економії – фактично, це 1/5 від обсягу так званих інвестицій.
Умовно, якщо вкласти в модернізацію чесних 6 млрд грн, економічний ефект при збереженні пропорцій може скласти близько 1 млрд грн на рік.
Для прикладу, вартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для киян на 2015 рік становить всього 5,14 млрд грн, але слід врахувати, що ці ж покращення працюватимуть і на користь інших споживачів, а саме: бюджетних, релігійних організацій, промисловості тощо – це прискорить повернення вкладених коштів.
Однак навіть на прикладі категорії споживачів (населення), ймовірний строк окупки інвестицій не перевищить 5–6 років, а далі цю економію можна пропорційно розподілити на прибуток інвестора та на зниження самого тарифу для споживачів, скоротивши їх принаймні на 1/4. Погодьтеся, мінус 25 % від тарифу за 5–6 років – це і є прогрес.
Тепер пропонуємо розглянути тариф на тепло для киян – з точки зору інвестиційних програм.
Так, постановою № 613 від 03.03.15 НКРЕКП установила ПАТ «Київенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:
• тариф на теплову енергію – 531,10 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими:
◦ тариф на виробництво теплової енергії – 482,21 грн/Гкал (без ПДВ);
◦ тариф на транспортування теплової енергії – 46,77 грн/Гкал (без ПДВ);
◦ тариф на постачання теплової енергії – 2,12 грн/Гкал (без ПДВ).
Тобто, 531 грн, які коштує 1 Гкал, 15 грн – це платіж кожного киянина в те, щоб «Київенерго» не витрачало власних коштів на утримання у справному технічному стані теплові мережі.
Зважаючи на те, що теплової енергії за тарифом 531,1 грн/1 Гкал у 2015 році ПАТ «Київенерго» виробить на суму 5,147 млрд грн, не складно розрахувати частку платежів населення в рік на утримання теплових мереж: (5,147 млрд грн/531,1 грн) х 15 грн = 145,38 млн грн без ПДВ, а з урахуванням ПДВ ця сума становитиме близько 175 млн грн.