Економічно обґрунтований тариф

Минулого пленарного тижня Верховна рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг». «Публічний аудит», як і анонсувалося в щотижневій рубриці, публікує аналіз цього невеликого, але важливого Закону.

Фото: urist.in.ua

Для об’єктивності варто зазначити, що в умовах дефіциту зовнішнього капіталу, який відчуває країна, робота з міжнародними організаціями-донорами, проводиться за принципом беззаперечного виконання їхніх вимог, взятих зобов’язань та дотримання досягнутих домовленостей. Прийняття цього Закону було невід’ємною частиною програми співпраці з МВФ, одним із так званих контрольних маркерів, за виконанням яких у цілому оцінюються успіхи в реалізації програми.

Поряд з цим, незважаючи на очевидну невідворотність прийняття Закону, парламентарі дозволили собі легковажність (умисну чи необережну – оцінювати людям), яка може дорого коштувати українцям.

Так, цим законом внесено зміни в положення ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

— частину сьому доповнено абзацом другим такого змісту:

«Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається»;

— частину дев’яту викладено в новій редакції:

9. «Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку»;

— частину десяту доповнено абзацом третім такого змісту:

«Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів».

Аналогічні зміни внесено і до статті 20 Закону України «Про теплопостачання», за єдиним винятком: частину п’яту викладено в оновленій редакції:

«Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи».

Аналіз:

На сьогодні українське законодавство не містить визначення поняття «економічно обґрунтований тариф». 

Єдиного підходу в зазначеному питанні не мають і науковці.

Зокрема, усталеною є практика застосування при визначенні такого тарифу коефіцієнту платоспроможного попиту споживачів, а також прибутку, відповідну до затвердженого рівня рентабельності комунальних послуг.

У деяких країнах коефіцієнт платоспроможного попиту визначається з обсягу рівня платежів населення, а також можливості оплати ними вартості послуг.

З огляду на відсутність чіткого розуміння формули розрахунку ЕОТ, може виникнути ситуація, за якої та частина населення, яка в силу добросовісності вчасно сплачує за ЖКП, платитиме і за тих, хто цього не робить. Оскільки в тарифі уже буде враховано очікуваний відсоток неплатежів.

Поряд з цим подальше стягнення заборгованості створить передумови для отримання надприбутків підприємствами-виробниками без можливості компенсацій на користь сумлінних платників.

Законодавець не дає чіткого розуміння показника рентабельності. Вбачається за доцільне внести зміни до зазначеної статті, обмеживши максимальний рівень рентабельності принаймні 10–15 %.

Прийняття цієї норми в редакції, запропонованій КМУ, створило корупційні ризики та передумови для зловживань у діяльності органу, уповноваженого на встановлення тарифу.

Таким чином, обидва поняття, які запровадженні цим законом, за суттю не розкриті, порядок їх розрахунків не визначено – як наслідок, створюються можливості для маневрів із числовими значеннями, внесення змін до формул розрахунків на рівні підзаконних та регуляторних актів. 

Такі можливості в регулюванні та встановленні тарифів на міжнародному рівні вважаються корупційними факторами.

Тобто, станом на сьогодні, питання з прозорістю формування тарифів не вирішено: українці як не володіли інформацією про те, як вираховується сума, яку вони сплачують за одиницю виміру комунальної послуги, так і не володіють.

Ще одна спірна норма, викладена у прикінцевих та перехідних положеннях Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг».

Так, Кабінету Міністрів України доручено:

1) до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року.

Ця норма передбачає проведення повного розрахунку компенсацій за рахунок державного бюджету на користь надавачів послуг.

Поряд з цим розрахунок видатків для проведення таких розрахунків відсутній, натомість у пояснювальній записці зазначено, що реалізація Закону не потребує додаткових витрат із ДБ. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки суми компенсацій необхідно буде враховувати при формуванні видаткової частини державного та місцевих бюджетів на 2016–2017 роки.

Крім цього, зазначена норма може створити передумови, за яких Кабінет Міністрів України власним підзаконним актом покладе обов’язок компенсації на органи місцевого самоврядування.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи не дає визначення джерел такого відшкодування, а також не окреслює перелік заходів, які будуть вжиті для досягнення.

Крім цього, на думку автора, прийняття зазначеного Закону здійснено з порушенням процедури участі громадськості у формуванні державної політики.

У пояснювальній записці до проекту закону зазначено, що він не потребує громадського обговорення. Громадська антикорупційна експертиза не проводилася.

До того ж, вказано, що проект Закону не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць та функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку.

Щодо громадського обговорення, то позиція суб’єкта права законодавчої ініціативи сумнівна з таких причин.

Відповідно до п. 12 Постанови КМУ №996 від 03.11.10 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій із громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які:

— стосуються конституційних прав, свобод та обов’язків громадян;

— стосуються життєвих інтересів громадян у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища;

— стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами.

Норми зазначеного закону безпосередньо стосуються питань конституційних прав громадян, а також їх життєвих інтересів, оскільки невідворотним наслідком його впровадження є підвищення вартості житлово-комунальних послуг, основним споживачем яких є населення.

За відсутності державних ініціатив та заходів, спрямованих на підвищення розміру прожиткового мінімуму та рівня доходів громадян, за зростання безробіття в країні, скорочення реальної заробітної плати на 24 %, тільки в поточному році прийняття цього законопроекту ставить під сумнів можливість реалізації прав, передбачених: 

— безпосередньо ч. 3 Статті 46 Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

— та опосередковано права, визначеного ст. 48 Конституції України – кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Крім цього, відповідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», до повноважень органів місцевого самоврядування у цій сфері належать питання щодо встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Таким чином, запропоновані зміни щодо відшкодування втрат після розгляду питань встановлення тарифів матимуть вплив на видатки місцевих бюджетів, і, як наслідок, твердження в пояснювальній записці про відсутність регіонального аспекту в законопроекті є хибним; для прийняття законопроекту необхідна процедура погодження з органами місцевого самоврядування.

Таким чином, прийняття зазначеного законопроекту без громадського обговорення вважаємо неприпустимим.

Підсумовуючи все викладене вище, «Публічний аудит» зауважує, що поняття «економічно обґрунтований тариф» у розумінні запропонованих змін носить однобокий характер, відстоюючи виключно інтереси компаній виробників/надавачів послуг, про що красномовно свідчить обґрунтування необхідності прийняття Закону, визначене в пояснювальній записці:

Вигода для Держави:

…дозволить забезпечити раціональне планування державного та місцевих бюджетів, створить необхідні умови для забезпечення ефективного функціонування підприємств сфери теплопостачання та сфери житлово-комунального господарства, підвищить рівень якості послуг, створить умови для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання, водопостачання, своєчасне та в повному обсязі виконання боргових зобов'язань із погашення та обслуговування позики, зокрема тих, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями.

Тобто, при підготовці законопроекту не взято до уваги права такої сторони відносин у сфері житлово-комунальних послуг, як «СПОЖИВАЧ».

Навіть, якщо оминути питання з громадським обговоренням законопроекту, споживач позбавлений механізмів захисту в процесі встановлення тарифів – йому відводиться роль виключно спостерігача.

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter