1 вересня влада КНР обмежила експортне постачання товарів подвійного призначення. Наприклад, до них відносяться тепловізори, які можна підчепити на дрони, та багато інших елементів для виробництва БпЛА. Місцеві компанії все ще можуть продавати подібні товари іноземцям, але для цього потрібно мати так звані End-user certificate. Це документи, які засвідчують кінцевого покупця. Загалом це поширена практика на глобальному ринку зброї та пов’язаних з нею продуктів. Тому здається, що нічого критичного не відбулося. Тим більше про це рішення було відомо задовго до осені. Тож у більшості випадків вихід вже знайдено. Скажімо так, просто додалась ще одна ланка у схемі постачання потрібних частин для виробництва безпілотників. Навіть логічне в цьому випадку здорожчання виявилося не настільки великим, як очікувалося. Десь 10-20%. Чимало, але могло бути гірше.
Не хочу здатися диванним експертом з питань світової політики, але варто пам’ятати: Китай ніколи й нічого не робить просто так. Мені відомо про декілька випадків на початку цього року, коли китайські продавці пропонували викупити у них річну квоту на декілька десятків тисяч (!) безпілотників Mavic 3. Та більше як пів року такої можливості немає. Зараз ці моделі продаються в кращому випадку мало не поштучно. Хтось скаже: це виробниче планування на сезон, і в грудні-січні буде те ж саме. Адже завод не може швидко збільшити випуск, станки та інше обладнання багато коштують та створюються і налаштовуються чимало часу. Але судячи з того, що я чую серед пов’язаних із цим ринком людей, не варто сильно покладатися на це. І тут можна лише гадати, хто надовго викупляє подібні об’єми. Це можуть бути й росіяни, й хтось на Близькому Сході. А ще не треба забувати про внутрішній ринок.
У Китаї дрони продаються у таких масштабах, які навіть уявити важко. На додаток, там і технології інші — особливо для армії. На публіку в тому ж Mavic декларують суто цивільні рішення. Але чесно: якщо влада КНР «попросить» створити крутого бойового безпілотника на голову вище за аналоги з інших країн, вона отримає те, що їй потрібно. Наприклад, у Mavic вже є рішення для передачі Bluetooth-сигналу на 1 км… Я не буду прогнозувати, нащо це потрібно Китаю. Він може готуватися до великої війни, а може й штатно оновлювати оснащення армії. Але ви розумієте масштаби їх держзамовлення? Тож цілком реально, що обмеження будуть ширитися. При цьому не законодавчі, а економічні. Заводам буде не цікаво зв’язуватися з нашими покупками на кілька сотень чи тисяч одиниць. Який висновок? Той самий, про який говорив у попередніх текстах: Україні потрібно все більше інвестувати в розробку та випуск власних рішень. Перші успіхи є, та ми лише на самому початку цього шляху. І розслаблятися зарано.