Виставка Олени Турянської нагадує перебування в середньовічній крипті, коли, спустившись під землю, ти опиняєшся серед міцних стін, склепінь, їхніх опор і сакральної тиші.
Перша ретроспектива художниці перетворилася на справжнє паломництво: сотні людей приходять на екскурсії, дехто — з квітами, які кладе під фотографією мисткині.
Розповідаємо про нове видання, яке презентував музей, про зв’язки між дослідженнями українського та східного мистецтва, про (не)актуальність розподілу мистецтва на «східне» і «західне».
Виставка українського авангарду в Музеї Києва порушує питання професійної й академічної етики та проблему браку дослідницької роботи як бази виставкових проєктів.
Темою виставки є історія «перетворення» Дніпра від початку ХХ століття до підриву Каховської ГЕС. Вона відкрила V Київську бієнале, що проходить у семи європейських містах.
Виставка в Українському домі зібрала понад 500 робіт, створених після 24 лютого 2022-го. Цей дещо мегаломанський проєкт робить ставку на поліфонію голосів, фіксуючи досвіди воєнного часу.
Сьогодні вся російська культура є тоталітарною, навіть якщо митці народилися задовго “до Путіна”, адже першочергового значення набуває контекст, у якому перебуває культура наявності, та ті шляхи, завдяки яким вона опинилася в цьому контексті…
Лаконізм виставкового простору, фокус на знакових роботах та акціях Ройтбурда продовжують новий етап розвитку OFAM. Музей, який показує картинки, упевнено перетворюється на лабораторію, за якою
цікаво спостерігати далі.
Лейтмотив виставки: бінарність почуття/розум виявилася теоретично хибною та вичерпаною, а уявлення про раціональне Просвітництво — упередженим та заангажованим.