Американські компанії у п'ятницю підписали з урядом Іраку угоди та партнерські домовленості на загальну суму близько 60 млрд доларів, зокрема контракти, покликані створити альтернативні маршрути експорту нафти в обхід Перської затоки.
Угоди, підписані в Торговельній палаті США, також охоплюють сфери охорони здоров'я, телекомунікацій та інфраструктури.
Поки що незрозуміло, коли нові нафтові проєкти зможуть забезпечити повноцінну альтернативу Ормузькій протоці, через яку проходить приблизно п'ята частина світових поставок нафти. За оцінками, будівництво трубопроводів навіть в одній країні займає щонайменше два з половиною роки, тоді як нові маршрути мають пролягати територією двох або більше держав.
Іран неодноразово намагався перекрити Ормузьку протоку від початку війни між США та Іраном 28 лютого, що спричинило різкі коливання цін на нафту та природний газ. У п'ятницю вдень вартість американської нафти марки West Texas Intermediate (WTI) зросла майже на 5% – до 88 доларів за барель, порівняно з приблизно 67 доларами до початку війни. На початку квітня ціна перевищувала 110 доларів за барель, але знизилася після досягнення перемир'я. Згодом вона знову почала зростати через відновлення бойових дій між США та Іраном.
Посол США в Туреччині Томас Баррак заявив, що домовленості щодо будівництва нафтопроводів дадуть початок програмі, яка «перетворить Ормузьку протоку на другорядний фактор».
Підписанню угод передувала зустріч прем'єр-міністра Іраку Алі Фалаха аз-Заїді з керівництвом компанії Chevron у Х'юстоні. Під час переговорів глава іракського уряду закликав американську енергетичну компанію розширити та прискорити свої інвестиції в Ірак. Аз-Заїді заявив, що іракська економіка потребує довгострокових інвестицій і стратегічних партнерств, а не лише підрядників для реалізації окремих проєктів.
У п'ятницю Chevron підписала з урядом Іраку три угоди. Президент компанії з корпоративного розвитку Джейк Спірінг повідомив, що дві з них спрямовані на збільшення видобутку нафти, а третя передбачає інвестиції у трубопровід, який створить новий маршрут експорту іракської нафти на світові ринки.
Того ж дня Державний департамент США привітав укладення угоди між Іраком та Сирією щодо відновлення й реконструкції нафтопроводу Ірак—Сирія, назвавши його пріоритетним інфраструктурним проєктом. Там зазначено, що США вітають участь міжнародного консорціуму на чолі з американськими компаніями, який відповідатиме за технічну та фінансову реалізацію цього проєкту.
За словами іракських посадовців, новий трубопровід з'єднає Басру на півдні Іраку з Хадітою на заході країни, після чого пролягатиме до турецького порту Джейхан і сирійського порту Баніяс на узбережжі Середземного моря. Очікується, що його пропускна спроможність становитиме близько 2 млн барелів нафти на добу.
Підрахували, що сім трубопроводів, які зараз будуються або перебувають на стадії розвитку в регіоні, до кінця 2028 року зможуть транспортувати приблизно 60% того обсягу нафти, який нині проходить через Ормузьку протоку.
За оцінками, сумарна пропускна спроможність цих маршрутів становитиме близько 14 млн барелів на добу. До початку війни з Іраном через Ормузьку протоку щодня транспортували приблизно 23 млн барелів.
Після того як США та Ізраїль розпочали воєнну кампанію проти Ірану 28 лютого, багатий на нафту Ірак, де одночасно розташовані підтримувані Іраном воєнізовані формування та американські військові бази, опинився в центрі конфлікту.
Водночас Сирія стала однією з небагатьох країн регіону, якій вдалося залишитися осторонь війни. Дамаск просуває країну як стабільний транзитний коридор і пропонує її як альтернативний маршрут для енергетичних поставок.
Через різке скорочення експорту нафти через Ормузьку протоку частину поставок почали перевозити автомобільним транспортом з Іраку до Сирії, а звідти експортувати на європейські ринки через порт Баніяс, оминаючи Ормузьку протоку.
У квітні після більш ніж десятирічної перерви було знову відкрито один із ключових прикордонних переходів між північним Іраком і Сирією. Посадовці назвали його ще одним перспективним маршрутом для експорту енергоносіїв.
Втім, сухопутний маршрут є менш ефективним і дорожчим, ніж морське транспортування через Ормузьку протоку. Саме тому проєкт нового трубопроводу має забезпечити можливість експорту значно більших обсягів іракської нафти до Сирії та Туреччини.