Як ви оцінюєте позицію американської адміністрації щодо переговорного процесу щодо України й Росії, і, можливо, ваші очікування від наступного раунду?
Позиція адміністрації США виглядає так, що вони хочуть якнайшвидше досягти повністю узгодженої мирної угоди й, виглядає, що встановили дедлайн на червень.
Чому саме такий дедлайн?
Думаю, переважно тому, що вони вважають дедлайни інструментом примусу до дій. Ви пам’ятаєте, президент Трамп казав, що хоче завершити війну за один день, потім — за 100 днів, потім — за шість місяців, потім — до Різдва, потім — до Великодня, а тепер — до червня. Тобто, вони намагаються використати дедлайн, щоб прискорювати дії.
Щодо України чи Росії?
Очевидно, що вони (Адміністрація США, — LB.ua) не чинять жодного тиску на Росію. А саме це й було б необхідно. Якщо ви хочете будь-якого руху або припинення вогню, потрібно тиснути на Росію. Цього не відбувається. Я не бачу й додаткового тиску на Україну — якщо тільки я не помиляюся. Україна вже зробила дуже багато.
Вона запропонувала чимало і спільно з США та європейськими союзниками напрацювала цей 20-пунктний план. Тобто, основа вже є. Нинішня позиція США, схоже, полягає в тому, щоб встановити дедлайн і сказати сторонам: тепер ви самі маєте домовитися. Але я не бачу реалістичних перспектив цього.
Виглядає, що американці налаштовані проти участі європейців за столом переговорів, вам не здається?
Я не впевнений, що існує якийсь один конкретний «стіл». Насправді всі спілкуються. Ми бачили зустріч США і Росії — вони підготували 28-пунктний план. Потім ми бачили зустріч США, Європи та України — документ переглянули й отримали 20-пунктний план. Було багато консультацій між США та Європою, особливо щодо «коаліції охочих» і безпекових гарантій США.
Україна намагається координуватися з європейськими партнерами..
Так, тож усі з усіма розмовляють.
Чи є варіанти, що Російська Федерація відмовиться від своїх задекларованих цілей?
Лише за умови тиску — і я маю на увазі як фінансового, так і військового тиску — такого, за якого вони не зможуть і далі вести війну, як зараз.
Наразі вони цього тиску не відчувають?
Саме так. Тому вони й не змінять свою позицію. Але якщо ми посилимо тиск, то, думаю, зможемо наблизитися до припинення вогню.
У Мюнхені звучало кілька цікавих думок, що Росія зловживає переговорним процесом, щоб затягувати час і використовувати його у власних інтересах. Ви згодні з цим, чи маєте іншу оцінку російського стилю переговорів?
Росіяни не налаштовані серйозно на переговори. Вони просто використовують їх як спосіб відволікти всіх розмовами, водночас продовжуючи війну.
А якщо припустити, що тиск на Росію стане достатнім і їм самим знадобиться припинення вогню?
Тоді, можливо, переговори могли б стати інструментом для досягнення цього. Але сьогодні це не так.
Чи бачите ви загрози або реальні ризики більш масштабної війни проти України та Європи?
Росії зараз дуже важко воювати в Україні. Водночас її наміри — ще більше нарощувати свою армію. Вони шукатимуть інші країни в Європі, щодо яких вважатимуть, що певні території «мають належати Росії». Тому нам потрібно, по-перше, не дати їм можливості посилити ці спроможності; по-друге, домогтися припинення вогню в Україні; і по-третє, після цього наростити спроможності України та Європи для стримування загроз з боку таких країн.