Пловдив і навколишній регіон стали другим домом для майже 12 тисяч українців, які втекли від війни, з них близько 4 тисяч — діти. За кількістю прийнятих біженців місто входить до числа лідерів у Болгарії і робить його зразком соціальної солідарності й успішної інтеграції у загальноєвропейському масштабі.
Пловдив - друге за величиною місто Болгарії, яке організувало систему підтримки - у відповідь на хвилю біженців, спричинену вторгненням Росії в Україну наприкінці лютого 2022 року. 1 березня координаційний центр «Пловдив — Україна» розпочав роботу, а міська влада почала шукати житло для українських біженців. Того ж місяця виникла ідея переобладнати колишню пульмонологічну лікарню на центр прийому біженців.
Вона належить Наталії Елліс — українці, яка у 2015 році разом із чоловіком та двома синами переїхала до села неподалік Пловдива і сьогодні відома як «пульсуюче серце та невтомна рушійна сила української громади». Тоді багато хто сумнівався, що волонтери зможуть перетворити занедбану лікарню на Центр тимчасового розміщення для українських біженців. Муніципалітет Пловдива надав покинуту будівлю, яка сім років стояла пусткою й перебувала у вкрай поганому стані, а сотні волонтерів разом із Наталією взялися за цей виклик.
«Другий дім» — місце, що залишається в серці
Створення «Другого дому» (ред. - це буферний центр для тимчасового проживання біженців) стало прикладом синергії між різними учасниками суспільства. Муніципалітет Пловдива надав занедбану будівлю з напівзруйнованими приміщеннями та зарослим, занедбаним парком, а також забезпечив інституційну підтримку, зокрема допомогу комунальних підприємств у реконструкції колишньої лікарні. Самі біженці разом із волонтерами — під проводом таких людей, як Наталія Елліс із фонду Ukraine Support and Renovation (Підтримка та відновлення України) — активно долучилися до ремонту, облаштування й перетворення цього простору на придатне для життя помешкання.
Численні організації та приватні спонсори надали фінансову й матеріальну підтримку, без якої реалізація цього проєкту була б неможливою. Їхня допомога й сьогодні дає змогу облаштовувати Центр розміщення біженців та забезпечувати його щоденні потреби.
Так із «лікарні-привида» народився «Другий дім», який уже за два місяці відчинив свої двері та може одночасно прийняти трохи більше ніж 160 людей. На початку червня 2022 року сюди заселилися перші мешканці — п’ятеро матерів із сімома дітьми. Серед них був і малюк Сеня, який народився в той самий час, що й війна, і приїхав сюди разом із мамою.
Сьогодні хлопчику вже три роки: він ходить до дитячого садку у Пловдиві, а його одинока мама Оксана мешкає в орендованій квартирі разом з іншою українкою, яка також приїхала з двома дітьми. Оксана — викладачка університету, фахівчиня зі спорту та реабілітації. Доброзичлива мешканка Пловдива на ім'я Доніка подарувала їй масажний стіл, щоб Оксана могла повернутися до роботи. Багато жінок, які пройшли через «Другий дім», нині орендують спільне житло, мають роботу та підтримують одна одну у вихованні дітей.
Невдовзі порожні коридори наповнилися сміхом, голосами й надією. Тут сотні людей знайшли довготривалий прихисток, а понад 1 500 щороку проходять через «Другий дім» на шляху до нового життя.
Народження і нові початки
У «Другому домі» завжди є діти. Для українських жінок пологи в болгарських лікарнях є платною послугою, адже Національна служба медичного страхування не покриває витрати для громадян країн поза ЄС. Тому волонтери часто організовують збори коштів, щоб оплатити ці витрати.
Станом на кінець вересня 2025 року, за офіційними даними відділу цивільної реєстрації, у Пловдиві народилася 91 дитина від українських матерів. Для міста такого розміру це еквівалент повноцінного дитячого садка.
Ініціативи з адаптації та інтеграції дітей
Особливу увагу приділяють наймолодшим. У покинутих дитячих садках, розташованих у підвальних приміщеннях, які перетворені на тимчасові буферні центри, діти проходять процес адаптації перед тим, як приєднатися до болгарських дитячих садків. Перший такий центр відкрився у травні 2022 року. Спочатку він приймав 20 дітей віком від 3 до 6 років, які вивчали болгарську мову та займалися дошкільними заняттями у приміщеннях дитсадка «Кремена» в районі Тракія, що тривалий час не використовувалися.
Сьогодні таких просторів уже три. Ними опікуються жінки з української громади, які створюють домашню, затишну атмосферу, поки батьки перебувають на роботі. У центрах проводять заняття з болгарської мови, а також надають психологічну та логопедичну підтримку — ключовий інструмент для швидшої й м’якшої інтеграції.
Живка Петрова — молода вчителька болгарської мови та літератури в одній зі шкіл Пловдива. У свій перший навчальний рік, 2023/2024, до її класу в початковій школі «Дімітар Талев» вона прийняла нову ученицю — Іру, яка прожила в місті лише місяць. Семикласниця повинна буде скласти Національну зовнішню атестацію — обов’язковий у Болгарії іспит для вступу до старшої школи. За допомогою двомовних презентацій, уваги та терпіння вчителька допомагає дитині відчувати себе впевнено, прийнятою та досягати успіхів у вивченні мови.
Петрова згадує, що наприкінці першого навчального семестру Іра підійшла до неї й сказала, що більше не потребує перекладу під час уроків. На іспиті після сьомого класу дівчина показала гарний результат і здійснила свою мрію — вступила до художньої гімназії. Не в Україні, а у своєму другому домі — Пловдиві.
Історії цих родин свідчать про потужну підтримку місцевої громади та про здатність Пловдива стати справжнім домом і точкою нового початку.
Неочікувано вдале поєднання: «Другий дім» і Будинок для літніх людей
Навесні 2025 року Муніципальний будинок для людей похилого віку в Пловдиві також переїхав на верхній поверх тієї ж будівлі. Як зазначає публікація «Senior + Second Home = неочікувано вдале поєднання» на сайті Pod Tepe, таке співіснування створює унікальне середовище. Обидві інституції чудово функціонують паралельно. Біженці з дітьми та літні люди взаємодіють між собою, формуючи своєрідну багатопоколінну родину.
Діти наповнюють простір енергією та життям, а літні люди раді їхній присутності та відчувають себе потрібними. Ця модель демонструє здатність громади знаходити гуманні та інноваційні рішення, об’єднуючи різні соціальні групи під одним дахом.
Визнання та успіх
У 2023 році ініціатива була відзначена ООН як видатний приклад інтеграції. Міжнародне визнання сталося у жорсткій конкуренції з проєктами з Австрії, Бельгії, Німеччини, Нідерландів, Франції, Іспанії та інших країн. Того ж року проєкт отримав престижну нагороду «Герой року» в категорії «Суспільні ініціативи» від TimeHeroes. В описі нагороди проєкт названо «містом у місті» і підкреслено як успішний приклад громадської активності, що демонструє, як звичайні люди, волонтери та НУО можуть побудувати ефективну систему підтримки.
«Другий дім» — це більше, ніж дах над головою. Це місце, де вивчають болгарську, знаходять роботу, де діти малюють своє майбутнє в маленькому освітньому куточку, а матері знаходять віру в те, що завтра може бути краще.
Сьогодні багато з тих, хто колись переступив поріг цього дому, вже мають власну квартиру або будинок у регіоні Пловдива. Та в їхніх серцях назавжди залишилася пам’ять про той момент тепла й єдності - момент, що доводить, що дім - це більше, ніж стіни й дах над головою.
«Другий дім» є доказом того, що іноді найсильніша підтримка — це та, яку ми створюємо разом, а справжній дім — це відчуття, яке ми носимо із собою, куди б нас не повело життя.
*Фінансується Європейським Союзом. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов'язково відображають погляди Європейського Союзу чи Європейського виконавчого агентства з питань освіти та культури (EACEA). Ні Європейський Союз, ні EACEA не несуть за них відповідальності.
