Закон фізики на практиці
Перед матчем «Баварії» й «Реала» саме німці видавалися очевидними фаворитами. Підопічні Вінсента Компані впевнено лідирують у Бундеслізі, випереджаючи найближчого переслідувача на дев'ять очок за шість матчів до завершення змагань.
«Реал» натомість намагається довести всім, що досі найкращий клуб у світі, ґалактікос (прізвисько мадридців, пов'язане зі спробою придбати найпопулярніших гравців. — LB.ua). Водночас команда тріщить по швах через величезне его окремих гравців, передусім Кіліана Мбаппе й Вінісіуса Жуніора. Перший матч відбувся якраз на домашній арені мадридців — стадіоні «Сантьяго Бернабеу». Цікаво, що мюнхенці не перемагали там упродовж 25 років!
Матч очікувано розпочався з пресингу німців. Вони грали першим номером і намагалися контролювати перебіг матчу, концентруючись перед воротами Андрія Луніна. До слова, саме український голкіпер вийшов у старті, підмінив травмованого Тібо Куртуа. Здавалося, що німці дуже близькі до швидкого гола. Але парадокс: що більше атакувала «Баварія», то більше моментів виникало в «Реала». Чим не дія й протидія Ньютона? У футболі це зветься простіше: гра на контратаках.
Мбаппе й Вінісіус не цуралися вибігати в контратаки і раз по раз загрожували воротам Мануеля Ноєра. Німецький голкіпер «Баварії» — це взагалі окрема розмова. Багаторічний лідер команди виконав дев'ять сейвів і став гравцем матчу. Але зараз не про це. Першими відзначилися саме німці: Діас опинився на ударній позиції й пробив повз нашого Андрія — 1:0 на 41-й хвилині. Уже на старті другої 45-хвилинки Кейн подвоїв перевагу своєї команди, виконавши більярдний удар з меж штрафного майданчика. Лунін м'яч зачепив кінчиками пальців, але відбити не зміг.
Другий тайм не відрізнявся від першого, хіба що Мбаппе забив-таки. Француз отримав пас з флангу від Александра-Арнольда і «спокійно» відправив м'яч у сітку після рикошетів від рукавички Ноєра, поперечини й коліна партнера по команді Браїма Діаса. Окремо варто сказати про вінгера мюнхенців Майкла Олісе. Француз видав матч життя. Він не лише весь поєдинок накручував опонента по флангу Альваро Каррераса, а й виконав асист. Якісний вінгер, який не боїться брати на себе гру!
Загалом команди настріляли по 20 ударів у матчі й подали на двох 19 кутових. Гра була веселою і жорсткою (чи як ще натякнути на чотири жовті картки в мадридців?). Тому є всі підстави думати, що повторне протистояння не розчарує. Цього, на жаль, не скажеш про інший матч ігрового дня.
Нудні 90 хвилин у Лісабоні
У паралельному поєдинку «Спортинг» приймав «Арсенал». На папері здавалося, що каноніри мали б узагалі не помітити свого суперника. Єдине ж надбання, завдяки якому лісабонці останні роки вирізнялися серед інших, нині грає в нападі лондонців. Так-так, натякаємо на Віктора Дьокереша, який відвантажив збірній України хеттрик у плей-оф кваліфікації на чемпіонат світу і приїхав тягнути свій новий клуб у фінал ЛЧ. Забігаючи наперед — проти України він грав розкутіше…
Поєдинок, сповнений тактичних пасток тренерів і якоїсь абсолютної сірості головних героїв матчу, точно не потрапить у золоту колекцію Ліги чемпіонів. За 90 хвилин гри можна згадати шанс Араухо на 5-й хвилині, коли лівий захисник «Спортингу» поцілив у поперечину, і дві прийнятні спроби пробити у виконанні капітана лондонців Мартіна Едегора.
Футболісти грали без швидкостей, а небезпека біля воріт виникала переважно лише після вже легендарних кутових «Арсеналу». Стандартні положення «канонірів» — це взагалі тема на окремий текст, адже в побудові системи кутових Мікель Артета — тренер лондонців — застосовує напрацювання з американського футболу. Фактично кожен кутовий «Арсеналу» — це гольовий момент. Усього їх англійці подали чотири. От і рахуйте! До речі, xG (очікувані голи з огляду на створені моменти. — LB.ua) «Арсеналу» — 1.33, а лісабонців — 0.71.
Єдиний гол у матчі до активу записав Гаверц. Атакувальний півзахисник «Арсеналу» вийшов на поле з лави для запасних і знайшов свій шанс: отримав пас від Мартінеллі й, опинившись перед воротами, покотив м'яч у лівий кут. Мікель Артета радів так, ніби його команда вже виграла Лігу чемпіонів. Хіба не зарано?
Класичний Сімеоне
Те саме можна запитати і в «Атлетіко» з «Барселоною». Команди грали вдруге за тиждень і вже вп'яте в сезоні. В останньому матчі перед чвертьфіналом ЛЧ каталонці здолали матрацників у Мадриді в рамках іспанської Ла Ліги — 2:1. Тоді тренер «Атлетіко» виставив фактично резервний склад, щоб поберегти лідерів для дуелі в Лізі чемпіонів. «Барса» в тому матчі очікувано возила суперника впродовж 90 хвилин і дотисла його.
Матч 8 квітня натомість мав усі передумови стати повною протилежністю. Не сталося! Дієго Сімеоне виставив кращих з кращих: на поле вийшли і Хуліан Альварес, і Адемола Лукман, і Маркос Льоренте. А на «Камп Ноу» тим часом тривало продовження матчу внутрішнього чемпіонату. Каталонці володіли м'ячем, створювали небезпечні моменти, били по воротах.
Окрасою матчу як завжди став Ламін Ямаль. 18-річний вундеркінд дорослішає від матчу до матчу й усе впевненіше обігрує трьох-чотирьох суперників на своєму фланзі. Мало нині таких колоритних вінгерів на вісім команд у чвертьфіналах ЛЧ — хіба Вінісіус і Олісе. За версією Sofascore, саме іспанець був найкращим гравцем матчу.
Здавалося, що гол «Барселони» — це питання часу, аж поки на 44-й хвилині захисник каталонців Кубарсі не завалив ззаду Джуліано Сімеоне прямо перед своїми воротами. Таке порушення називають фолом останньої надії, за який футболіста вилучають. Як на зло для фанів «Барси», зі штрафного, призначеного внаслідок фолу, матрацники й відзначилися. Альварес поклав м'яч у праву дев'ятку без шансів для Жоана Гарсії.
У другому таймі каталонці грали вдесятьох, але все одно примудрялися бути першим номером і затискати суперників. «Атлетіко» на противагу синьо-гранатовим реалізував усе, що створив. Буквально другий небезпечний епізод у матчі біля воріт каталонців завершився другим голом мадридців. Форвард «Атлетіко» Серлот зміг замкнути простріл Руджері з флангу. А підопічні Гансі Фліка все намагалися вдесятьох знайти підступи до воріт Муссо.
Звісно, кожен має право грати в той футбол, який захоче, але така манера гри, яку нині демонструє «Атлетіко», — це знущання з нейтральних уболівальників. Судіть самі: упродовж усього другого тайму «Атлетіко» грав у більшості й завдав одного (єдиного!) удару по воротах. Переможців, звісно, не судять, а рахунок, як казав Валерій Васильович Лобановський, на табло. Але є враження, що зарано «Барселона» подумала про півфінал, тринькаючи гольовими нагодами, а «Атлетіко» — про перемогу в двоматчевому протистоянні. Попереду буде жорсткий матч на «Ванда Метрополітано» в Мадриді.
90 хвилин домінування
Паралельно з іспанським протистоянням у Парижі чинний чемпіон ЛЧ ПСЖ випробовував на міцність «Ліверпуль». Не те що ми не знаємо, в якому нині стані команда Арне Слота, але на тлі французів вона просто жалюгідна. xG ліверпульців за матч — 0.18. Команда не створила жодного гольового моменту. Ніхто з англійців не спромігся навіть на один удар у площину воріт. Це означає, що якби замість голкіпера у ворота команди поставили опудало, рахунок не змінився б. Отаким нині є «Ліверпуль».
ПСЖ з величезним запасом обіграв суперника, переїхавши й водночас пожалівши його. Міг забивати ще щонайменше двічі — 18 ударів, з яких 6 у площину воріт, красномовна статистика. Ба більше, парижани забрали в суперника м'яч — 74 проти 26 відсотків. Хвіча Кварацхелія й Усман Дембеле випалювали фланги, а позаду них невтомно працювали Ашраф Хакімі й Нуну Мендеш, які встигали і в атаці, і в захисті. Спостерігав за цим усім з лави запасних наш український захисник Ілля Забарний. Не знайшлося йому місця в першому матчі між командами, але не будемо про сумне. Окремої уваги вартий Вітінья. Португальський півзахисник ПСЖ — окраса гри й еталон футболіста в центрі поля. Однак цього разу долю матчу вирішив не він.
На 11-й хвилині першого тайму вінгер парижан Дуе наважився на удар і завдяки рикошету поклав м'яч у сітку воріт ліверпульців. Подвоїв рахунок Кварацхелія, який обіграв кількох захисників «Ліверпуля», голкіпера Мамардашвілі й покотив у порожні ворота. Здавалося, що цей гол — лише один з багатьох, але більше ПСЖ забивати не захотів. Шанси були, однак м'яч зрадливо не залітав у ворота англійців. Але ж на що це впливає? Після першого матчу є враження, що нинішній «Ліверпуль» навіть на легендарному «Енфілді» нічого не спроможний протиставити такому ПСЖ, який нині виглядає найбільш цілісно з усіх чвертьфіналістів Ліги чемпіонів.
До матчів-відповідей менш як тиждень.