5. Україна – Німеччина. Відбір до ЧС-2002
Варто одразу зауважити, що тоді, 24 роки тому, збірна України мала б вийти на мундіаль в Японії й Південній Кореї одразу після групового етапу. Направду, команда, яку тоді очолював Валерій Лобановський, потрапила у відносно легку групу разом з Польщею, Білоруссю, Норвегією, Вірменією та Вельсом. Однак, «синьо-жовті» фінішували другими, тому змушені були боротися за вихід до фінальної частини змагань у плей-оф. Фортуна повернулася до нас іншим боком, тому суперником України за підсумком жеребкування стала команда Німеччини.
У Києві банду Міхаеля Баллака, Олівера Кана й Мірослава Клозе вдалося пригальмувати – 1:1. На гол Геннадія Зубова відповів Баллак. Хоч результат домашнього матчу був задовільним, у Німеччині варто було сподіватися лише на диво. Його не сталося. У поєдинку-відповіді німці тричі забили упродовж 15 хвилин першого тайму. У другій 45-хвилинці бундестім відзначилися ще раз, тому українцям залишалося сподіватися на гол престижу. На щастя, у складі нашої команди був футболіст, здатний зробити гол буквально з нічого. Так, ми про Андрія Шевченка. Шева отримав розрізний пас від Сергія Реброва, обробив м’яч, елегантно обіграв Олівера Кана і покотив у пусті ворота. Ситуацію це не врятувало, але гірку поразку підсолодило.
Драматичності тієї кваліфікації додав той факт, що вона стала останньою в тренерській кар’єрі легендарного українського тренера Валерія Лобановського. Він помер трішки більше ніж через пів року після поразки.
4. Україна – Греція. Відбір до ЧС-2010
Якщо на матчі плей-оф кваліфікації до Чемпіонату світу Андрій Шевченко приїжджав у статусі головної зірки «Мілану», то у 2009 році він відверто догравав. Чемпіонат світу в Південно-Африканській Республіці був останнім шансом Шеви вдруге зіграти на турнірі такого масштабу. Тому й поразку (спойлер) він пережив важко.
Суперником України тоді була Греція. Останні сповідували захисний футбол, фактично – «автобус». Тому на їх тлі команда України виглядала цікавіше та була фаворитом. перший поєдинок завершився з рахунком 0:0 в Афінах. Після цього здавалося, що на своїй землі українці легко обіграють суперника та спокійно готуватимуться до африканського вояжу. Насправді ж все сталося інакше… Греки дисципліновано грали в обороні та не давали створити навіть поодинокого моменту біля своїх воріт на “Донбас Арені” в Донецьку. Єдиною реальною небезпекою для греків були удари Олександра Алієва.
На 31 хвилині грек Самарас отримав пас у штрафному українців та спокійно покотив його в кут воріт. Щоб пройти далі підопічним Мизайличенка варто було забити двічі через правило виїзного голу, але вони все ж не спромоглися навіть на один точний удар.
Лідер збірної України Андрій Шевченко не зміг стримати сліз після фінального свистка та буквально закрився футболкою, щобне показувати своїх емоцій…
3. Україна – Словенія. Відбір до Євро-2000
Довкола цих матчів плей-оф досі точаться дискусії. Завадив сніг, не вистачило досвіду, персональна помилка Шовковського? Зараз залишається лише здогадуватися.
Національна команда зразка 2000 року була без перебільшення зірковою. У 1999 році київське «Динамо» дійшло до півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА, гравці якого складали кістяк збірної. Ребров, Шевченко, Головко, Косовський й інші знатно погуділи в Європі, тому, очевидно, збірна України була фаворитом.
Упевненості додавав матч проти Росії, у якому фактично вирішувалася доля другого і третього місць групи. Українцям тоді вистачало нічиєї, яку вони з боєм здобули на «Лужніках». Той матч назавжди увійшов в історію через курйозний гол Андрія Шевченка з центру поля.
Перший матч відбувся у Любляні. Українці відкрили рахунок у матчі після філігранного удару Шевченка лівою в дев’ятку воріт суперника. Здавалося, що справа за малим – втримати, або навіть подвоїти перевагу. У реальності ж Косовський незграбно втратив м’яч біля своїх воріт і дозволив Заховічу пробити в кут воріт Шовковського.
Якщо у моменті з першим пропущеним голом винен Косовський, то другий м’яч – якраз помилка Шовковського. Сашо вийшов занадто далеко від воріт та вибив м’яч прямо під ноги Ачімовіча. Той не роздумував і вразив пусті ворота України майже з центру поля (приблизно звідти Шева росіянам поклав, але з іншого боку). Шовковський після голу безпорадно ліг біля стійки. Не менш красномовними були слова коментатора матчу Олександра Журахівського. «Ой-йой-йой, Сашко! Сашко, де ти гуляв? Ну, як так можна? Просто жах. Сашко лежить біля воріт, схопившись за голову», – сказав він після голу й автоматично потрапив до сотень нарізок з перлами українських коментаторів.
Матч-відповідь теж пішов не за планом. Шалений снігопад завадив українцям не лише організовувати атаки, а й банально знайти білий м’яч посеред такого ж білого поля. Винних у тій ситуації знайшли між кабінетами Української асоціації футболу... Матч завершився внічию – 1:1.
2. Україна – Франція. Відбір на ЧС-2014
Плей-оф у 2014-му мав усі шанси стати повторенням 2002-го. Перш за все дежавю викликав клас суперника. Україна тоді зустрічалася зі збірною Франції Дідьє Дешама. Коуч лише будував свою команду, але одразу було зрозуміло, що поєдинки не будуть для України легкою прогулянкою.
Перший матч відбувся у Києві. Українці переважно захищалися, проте намагалися витиснути максимум під час своїх нечисленних атак на ворота Уго Лльоріса. Перший гольовий момент українці створили на 61 хвилині й одразу реалізували його. Форвард «Дніпра» Роман Зозуля (зараз можна витерти сльози після згадки про цю команду) обігрався з Едмаром та пробив щокою низом, прошивши голкіпера Франції – 1:0.
За 20 хвилин той таки Зозуля наштовхнувся на коліно Лорана Косельні у штрафному суперника та заробив пенальті. До м’яча підійшов Андрій Ярмоленко. Напругу тоді можна було різати ножем… Покійний тренер збірної України Михайло Фоменко навіть не міг підняти очі й подивитися на удар Андрія. Бізон майже без розбігу пробив у правий бік воріт під поперечину, подвоївши перевагу своєї команди.
Після такого результату здавалося, що Україна зробила 90 відсотків справи. Залишалося лише відбитися у Франції. Однак, для вболівальників зі стажем було зрозуміло, що французи зроблять все, щоб відігратися на домашній арені.
Матч-відповідь відбувся на стадіоні «Стад де Франс» у пригороді Парижа. Арена була заповнена вщент… Перед грою на стадіоні показали невеличку відеонарізку матчів Франції за участю Платіні, Анрі, Зідана й інших. Після цього заряджені трибуни ледь не буквально перетворилися на дванадцятого гравця збірної Франції. З перших секунд вони почали морально тиснути на й без того напружених футболістів збірної України.
Як виявилося, не дарма. Українці посипалися та потрапили під французький каток. У першому таймі французи відзначилися двічі зусиллями Бензема й Сахо. А в другому таймі останній поставив крапку у матчі й вивів свою країну на бразильський мундіаль. Україна ж не спромоглася бодай на один пристойний момент біля чужих воріт.
1. Україна – Вельс. Відбір до ЧС-2022
Так, найбільш болючою, на думку редакції Lb.ua, була саме поразка Вельсу у плей-оф відбору на Чемпіонат світу в Катарі. Українці тоді отримали шанс зіграти на головному футбольному турнірі чотириріччя завдяки Лізі націй УЄФА. Щоб потрапити на ЧС «синьо-жовтим» потрібно було перемогти двох суперників.
Драматизм був у тому, що ці поєдинки українці мали зіграти у березні 2022 року, але, очевидно, тоді було не до футболу. Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Через це матчі перенесли на літо.
Без ігрової практики та у відверто кепському моральному стані українці поїхали до Ірландії. У тому матчі їм без особливих проблем вдалося обіграти господарів поля – 3:1.
Наступним й фінальним суперником була збірна Вельсу, яка приймала українців у себе вдома у Кардіффі. Перед матчем буквально кожен гравець нашої команди наголошував на важливості цього протистояння. Україна якраз відбивалася від орди, яка сунула зі сходу, тому позитивні емоції були не зайвими, м’яко кажучи.
Упродовж поєдинку відчувалося, що вантаж відповідальності суттєво тисне на українців, але вони трималися, гостро атакували й надійно захищалися. Усе пішло шкереберть у, здавалося б, простому епізоді. Під час штрафного удару вінгер Вельсу Гарет Бейл пробив по воротах Бущана без особливих сподівань. Аж раптом Андрій Ярмоленко виставив голову, щоб відбити м’яч якомога далі й зрізав того у власні ворота. Вельс повів у рахунку на 34 хвилині й свого вже не віддав.
Українських футболістів не можна було звинуватити в тому, що вони не достатньо викладаються на полі, але забити так і не вдалося. Після матчу вони підійшли до трибуни вболівальників і розплакалися. І не у поразці справа, не в тому, що Чемпіонат світу довелося подивитися по телевізору. Тоді футбол був далеко не на першому місці. Власне, як і зараз.
За день Україна знову розпочне двоматчеве протистояння за місце серед кращих. Цього разу на кону стоятиме путівка до найвищого дивізіону Ліги націй. Якщо зробити висновки з минулих спроб, то можна розірвати замкнуте коло.