«Проблеми з портами змушують бізнес шукати нові рішення»
Ігор Ліскі вважає, що цієї осені та зими українську економіку чекає один із найскладніших періодів.
«Я оцінюю, що це буде найскладніший рік — якщо тільки дивом у жовтні не з'явиться “вікно можливостей”, яке ми використаємо. Я вірю, що для Росії попереду також складні роки», — сказав Ліскі.
З економічного погляду найбільше занепокоєння, за його словами, викликають логістика та проблеми з портовим відвантаженням. Стійкість і гнучкість українського бізнесу значною мірою залежать від можливості користуватися морськими шляхами.
«Якщо Україна стає країною без моря, це повністю змінює логістику. Багато галузей були орієнтовані на перевезення через море. Якщо Україні відрізають море — а це одна з причин, чому ми маємо боротися, адже Путін хотів відрізати Україну від Чорного моря, Одеси, Миколаєва, Херсона, — це насамперед економічно вбиває країну», — сказав Ліскі.
Без морських шляхів Україні буде значно складніше експортувати зерно, сталь, руду, олію та інші товари, а також імпортувати добрива, контейнери й обладнання.
Раніше, за даними Lb.ua, пропускна спроможність портів Одеси становила близько 6 млн тонн продукції на місяць, із яких 60% припадало на аграрну продукцію. Щодня до портів заходило від 5 до 20 суден. Водночас за останні 40 днів, починаючи з 22 липня, до них зайшло лише 20 суден.
Унаслідок цього добові обсяги відвантаження впали з 200–300 тис. тонн до 30–40 тис. тонн, тобто до 10–15% від попередніх показників.
Другим викликом Ліскі називає необхідність перебудовувати всю систему забезпечення — логістику, складування та транспортування товарів і послуг. Він визнає, що цей процес буде болісним і дорогим, однак вважає, що український бізнес здатен адаптуватися до нових умов.
Окремо Ліскі звернув увагу на проблеми українського рітейлу, який також залежить від стабільної логістики. На його думку, держава має не стільки втручатися в роботу бізнесу, скільки створювати умови, за яких він зможе працювати навіть за високих воєнних ризиків.
Зокрема, уряду варто розглянути можливість створення системи страхування. Це може призвести до подорожчання товарів і послуг для споживачів, однак, на думку Ігоря Ліскі, такий сценарій буде менш болісним, ніж закриття портів і подальше руйнування логістики: «Так, це буде дорожче, зрештою, за все заплатить споживач, тобто ми з вами. Але всі розуміють, за що ми платимо. Це менш болісний сценарій, ніж закриті порти і зруйнована логістика».
Енергетика та інфраструктура
Третім викликом Ліскі назвав енергетику та інфраструктуру. Він нагадав, що Росія неодноразово заявляла про намір атакувати українську енергетичну систему. Водночас Ліскі сподівається на політичне рішення щодо посилення спроможностей України з перехоплення балістичних ракет, оскільки використання великої їхньої кількості є дорогим для Росії.
«Якщо два “Іскандери” не влучили, запустити ще два чи чотири вже боляче для Росії», — сказав він.
На думку Ліскі, якщо Україна матиме достатні можливості для протидії балістичним ударам, російська стратегія масованих атак на інфраструктуру не матиме критичного впливу.
«Якщо ми втратимо довіру суспільства, втратимо все»
Окремо Ліскі назвав головною вразливістю України довіру всередині суспільства. На його думку, Росія використовує всі доступні ресурси для тиску на Україну, тому особливо важливо не допустити зневіри та втрати довіри до влади й держави.
«Єдине, що може нас перемогти, — це ми самі: через зневіру, через брак довіри до влади й, як наслідок, до держави. Це головна проблема», — сказав Ліскі.
Водночас він вважає, що представники влади мають краще усвідомлювати ціну війни та наслідки власних рішень. Для цього, на його думку, посадовцям варто більше спілкуватися з військовими та безпосередньо бачити умови, в яких вони воюють.
Ліскі запропонував хоча б на кілька тижнів відправляти представників влади на фронт, щоб вони краще розуміли реальність війни.
«Я б усіх можновладців, як мінімум на два-три тижні, відправляв би у “відрядження” на фронт, щоб вони подивилися в очі тим людям і зрозуміли: якщо ці не переможуть там, то прийдуть інші й “підвісять” усіх тут», — зазначив він.
Окрему відповідальність Ліскі покладає на парламент. За його словами, Верховна Рада має залишатися майданчиком для пошуку балансу між різними суспільними інтересами та представляти людей.
Водночас нинішні громадські протести з вимогами до влади він вважає цивілізованим способом донести суспільну позицію. Однак, за словами Ліскі, влада має враховувати, що в умовах війни подальша втрата довіри може мати значно серйозніші наслідки.
Парламент має стати майданчиком для порозуміння
На думку Ігоря Ліскі, під час війни парламент має виконувати не лише законодавчу функцію, а й бути майданчиком для узгодження інтересів різних груп суспільства. Депутати, вважає він, мають більше спілкуватися з людьми, зокрема у своїх регіонах, і краще розуміти реалії війни.
Ліскі наголошує, що Верховна Рада має залишатися простором для дискусії, пошуку компромісів і діалогу з опозицією. Українській політичній еліті, на його думку, потрібно відмовитися від взаємних звинувачень і навчитися чути опонентів, навіть якщо вони представляють іншу політичну силу.
«Якщо ми втратимо довіру, ми втратимо все. І ця історія має стати головною метою державотворення, головною метою парламентаризму», — наголосив Ліскі.
Водночас він вважає, що довіра до держави залежить і від того, наскільки суспільство розуміє, за що воно воює та яку ціну платить. Йдеться не лише про військових, а й про цивільних, які працюють під обстрілами, підтримують критичну інфраструктуру, сплачують податки та забезпечують функціонування країни.
Ліскі закликає політичних діячів сприймати нинішню ситуацію як екзистенційну загрозу для країни та брати на себе відповідальність за пошук спільних рішень, а не зводити політичну дискусію до внутрішньої боротьби.
Свою позицію Ліскі пояснює власним досвідом. До війни він був депутатом у Луганську, де політичні та майнові конфлікти здавалися важливими. Після окупації регіону все це втратило сенс.
За його словами, боротьба за землю, посади й політичний вплив, яка свого часу визначала місцеве життя, зрештою виявилася нічим перед обличчям війни. Сьогодні, наголошує Ліскі, не залишилося ні підприємств, ні депутатів, ні можливості просто повернутися до міста.
«Це не просто приклад — я побачив це на власній шкірі. Будь ласка, давайте про це подумаємо», — додав він.
Саме тому Ліскі закликає парламентарів не витрачати час на внутрішні конфлікти, а шукати порозуміння та працювати над збереженням держави.
Водночас його непокоїть, що частина представників політичної та бізнесової еліти може вже сприймати загрозу як щось віддалене й мати власні плани на випадок погіршення ситуації.
«Іноді складається враження, що дехто просто розслабився — чи то знає, куди тікати, якщо що. Мене це лякає», — зазначив Ліскі.
«Круглі столи мають бути не ритуалом, а способом почути суспільство»
Говорячи про участь бізнесу та громадян у дискусіях із представниками влади, Ліскі наголосив, що такі майданчики мають сенс лише тоді, коли до думок учасників справді дослухаються.
«Я “за все добре й проти всього поганого”. Мені здається, в усіх клубах і круглих столах, куди мене запрошують, головне — чи хочу я щось донести. Якщо це ритуальна історія “для галочки”, як у нас часто буває, — то й ходять для галочки. А якщо потрібна порада, думка чи зворотний зв'язок — тоді це обов'язок кожного небайдужого громадянина підказати представнику держави», — сказав Ліскі.
Водночас, попри претензії до державних інституцій, Ліскі вважає, що під час війни Україна не може обійтися без сильної держави.
«На жаль, людство поки не придумало ефективнішого механізму фокусування ресурсів в одній точці, ніж держава, — щоб протистояти такій страшній війні. Тому в нас немає іншого шансу, крім як підтримувати цю державу: недержавні структури не дадуть зброю Збройним силам, без держави Україна не отримає кредитів», — пояснив він.
Водночас Ліскі вважає, що без відновлення довіри до державних інституцій суспільство може вимагати проведення виборів.
«І головне — якщо, на жаль, ми не відновимо довіру до державних інститутів, до влади, до уряду, до Офісу президента, до самого президента — не як до Володимира Зеленського особисто, а як до інституції, Верховного головнокомандувача і гаранта Конституції та безпеки, — нам доведеться йти на вибори. Хочеться цього комусь чи ні — якщо цього вимагатиме суспільство, це стане вимогою, і тоді питання буде не “коли і чи”, а “як це провести”», — сказав Ліскі.
«Українське суспільство дуже терпляче, але не готове терпіти нескінченно»
Ліскі вважає, що нинішня ситуація має нагадувати владі про уроки Революції Гідності та режиму Віктора Януковича. На його думку, держава не може розраховувати на готовність людей захищати її, якщо водночас не підтримує довіру суспільства до державних інституцій.
«Треба розуміти: люди мають іти й віддавати життя за цю державу, за цей прапор, за цього президента — вибачте, як за інституцію. Іншого людство не придумало. Тому без довіри нам доведеться її відбудовувати — я цього вимагаю, суспільство цього вимагає. І якщо хтось у парламенті, уряді чи Офісі президента цього не розуміє — вибачте, життя дуже просте: воно нагадає й запитає. Це буде жорстко, нікому не сподобається — усі спочатку ображатимуться, а потім підкоряться», — сказав Ліскі.
Він проводить паралель із подіями Євромайдану, коли, за його словами, влада поступово ігнорувала вимоги суспільства, доки ситуація не переросла у масштабну політичну кризу.
«Так само спочатку сміялися з картонок, з Майдану, а потім зрозуміли: далі буде лише гірше. Якщо сьогодні не звільниш прокурора — завтра невідомо, що буде з тобою самим. Це ж головний урок влади Януковича: спочатку вийшли люди й сказали: “Покарайте ментів, які побили наших дітей”. — “Ні, ми своїх не здаємо”. За тиждень: “Зніміть цього мента, який усіх кришує” — не зняли. Ще за два тижні: “Зніміть прем'єр-міністра, увесь уряд прогнив”. А потім — усе. Українське суспільство дуже терпляче, розважливе й інтелігентне — але воно вже не готове терпіти нескінченно. Люди розуміють: це їхня країна, і вони платять за неї найвищу ціну — власним життям і життям своїх дітей», — сказав Ліскі.