Ми звикли списувати біль у шиї на «незручну подушку», а в попереку — на «сидячу роботу». Та на тлі війни з’явився ще один фактор, який впливає на нашу фізичну опору, — хронічний стрес. Він «паралізує» м’язи: підтримує напруження в тілі, змінює дихання, погіршує сон і поступово веде до змін того, як ми рухаємося і сприймаємо біль.
Саме м’язово-скелетні порушення залишаються однією з найчастіших причин стійкого болю й обмеження рухливості та впливають на якість життя. Водночас хронічний біль у спині, плечах і попереку часто ігнорують.
Пропонуємо читачам розібратися: де закінчується звичайна втома і починається небезпечний зв'язок психіки й тіла, як визначити власний стан і потурбуватися про свою опору. Допоможе в цьому експертиза Інституту вертебрології та реабілітації (ІВР), який з 2002 року спеціалізується на комплексному лікуванні опорно-рухового апарату й розвиває навчальний центр.
8 сигналів, що хронічний стрес уже впливає на тіло
У випадку спазму м'язів спини від стресу люди шукають швидкі рішення. Але масаж раз на місяць, мазь чи антидепресанти від хронічного болю не розв’яжуть проблеми, коли стрес почав глибоко впливати на тіло. Як зрозуміти, чи це відбувається з вами?
Дайте відповідь «Так» або «Ні» на кожне з тверджень:
- Після стресу або важких новин з’являється біль у спині (чи стає сильнішим).
- Знеболювальні не діють, і неприємні відчуття швидко повертаються.
- Постійно болить шия ззаду, є постійний біль у попереку чи між лопатками.
- Відчуття скутості та напруги м’язів зранку.
- Біль «блукає» — сьогодні це спазм м'язів спини від стресу, завтра — шия.
- Відпочинок або масаж допомагають ненадовго.
- Настрій постійно псується, з’являється втома та апатія.
- Вам важко дихати від нервів, плечі тягнуться догори, а напруження в тілі не відпускає.
Якщо відповіли «Так» більш ніж тричі, відкладати системну допомогу не варто.
Артем Згурський, головний фізичний терапевт, керівник напрямку реабілітації ІВР, пояснює:
«У нормі стрес допомагає нам діяти під час загрози чи небезпеки: прискорюється серцебиття, збільшується частота дихання, м'язи напружуються. Але така реакція короткострокова і все повертається, коли людина опиняється в безпеці. Коли ж вона тривалий час перебуває в емоційній напрузі, тіло теж переходить у такий режим. Людина може відчувати постійне напруження м'язів із періодичними загостреннями болю, скутість у рухах. У деяких випадках може змінюватися дихання, через що м'язи плечей та шиї ще більше напружуються».
Механіка стресу. Чому починає боліти шия, спина або поперек: м’язове напруження, збите дихання, перевтома
Коли нервова система довго працює в режимі тривоги, м’язи не встигають розслабитися. Так з’являється фонове захисне напруження: плечі підіймаються, шия затискається, рухи стають обережнішими, дихання — поверхневим. Виникає хронічний біль у м'язах навіть без нетипових фізнавантажень.
«Найчастіше напруження накопичується у верхній частині тіла. Плечі трохи підняті, скутість в шиї, а між лопатками — відчуття «каменю». Це не сильний спазм, а фонове напруження, яке з часом перевтомлює м’язи й провокує біль, зокрема головний. Він може посилюватися, якщо людина під час стресу додатково стискає зуби, що призводить до напруження жувальних м'язів. У цілому стрес може загострювати різні соматичні розлади. А враховуючи, що біль у спині є найпоширенішою причиною звернення за допомогою, саме ця зона часто бере на себе удар», — пояснює Артем Згурський.
Перебіг тілесних (соматичних) захворювань — це прямий наслідок емоцій і стресу (психосоматики). Коли людина хвилюється, в організмі зростає рівень гормону кортизолу. Якщо це відбувається постійно, тіло не витримує хвилювання і починає реагувати фізіологічно — болить спина від нервів. На тлі тривалого стресу ми менше або гірше спимо, харчуємося незбалансовано, зловживаємо алкоголем чи курінням. Це теж погіршує якість життя.
Наслідки стресу можуть проявлятися через хребет, який є опорою тіла. І якщо в будь-якій його частині з’являється хронічний біль, варто одразу звернутися до фахівця.
Як зрозуміти, що біль — хронічний: страх руху, повторюваність, порушення сну
Хронічний біль — це біль у спині, м'язах, шиї, між лопатками чи в кінцівках, який триває понад три місяці або регулярно повертається і починає впливати на сон, настрій, рух, повсякденну якість життя. Він може бути ниючим, тягнучим, пекучим, стріляючим.
Ознаки хронічного болю, які потребують уваги:
– не минає у звичні терміни;
– больові епізоди стають тривалішими з меншими часовими проміжками;
– ви уникаєте руху, бо боїтеся нового загострення;
– порушується сон;
– на тлі болю зростають тривога і виснаження.
«Первинний гострий епізод болю зазвичай має пройти протягом шести тижнів. Якщо біль триває довше, це може бути першим сигналом. Додатково необхідно звернути увагу на порушення сну, страх перед рухом, пов'язаний із побоюванням знову відчути біль, на фонову м'язову напругу, відчуття тривоги, погане самопочуття», — каже Артем Згурський.
Самолікування, МРТ без показань та інші типові причини, чому хронічний біль не минає
Коли від стресу болить спина — це сигнал тривоги від організму. Якщо ми не реагуємо або робимо це несистемно, він не минатиме чи навіть наростатиме. Типові помилки виглядають так:
- бажання перечекати, коли біль мине сам;
- повне обмеження руху, щоб не спровокувати посилення болю;
- МРТ «про всяк випадок» без консультації з лікарем — виникає відчуття, що ви щось зробили, але результатів це не приносить;
- ігнорування ментальної частини проблеми (наслідки стресу для здоров’я) та акцент лише на доступних пасивних методах (розслабляючий масаж тощо).
До цього часто додається пошук швидкого рішення — ліки проти синдрому хронічного болю, уколи від защемлення нерва. Але медикаменти, ін’єкції й обстеження можуть бути доречні лише після оцінки фахівця. Як пояснює Артем Згурський, існують додаткові психологічні фактори ризику (окрім напружених м'язів, структурних змін і т. д.), які впливають на розвиток тривалого болю: наприклад, тривога, страх руху, малорухливість, порушення сну, затягнуте самолікування.
«Гострий біль є звичною реакцією на початку, адже він сигналізує про проблему, яка потребує уваги. Відчувати його якийсь час нормально, бо це дозволяє тимчасово обмежити навантаження для відновлення пошкоджених тканин. Але величезною помилкою є обмежувати себе в русі, оскільки це негативно впливає на одужання. Інша помилка — одразу бігти на МРТ, щоб зрозуміти, у чому проблема. На жаль, у більшості випадків МРТ не дозволяє визначити джерело болю і, крім фінансових витрат, може стати додатковим негативним психологічним фактором. Без адекватного пояснення результатів у людини може з'являтися страх, ніби зі спиною щось не так. Це призводитиме до обмеження фізичної активності й порушення рівня повсякденної активності в майбутньому. МРТ має призначати тільки фахівець, якщо до цього є показання, а вони трапляються досить рідко і тільки коли є підозра на серйозну патологію. Ще одна помилка — лікування тільки пасивними методами терапії. Масаж чи мануальна терапія можуть зменшувати біль у короткостроковій перспективі, але для довгострокових і стійких результатів потрібно виконувати фізичні вправи, змінювати звички (якщо є шкідливі) і, можливо, переглянути спосіб життя», — зазначає головний фізичний терапевт і керівник напрямку реабілітації ІВР.
Зелені та червоні прапорці болю в спині — як зрозуміти, що час до лікаря
Якщо біль у спині з’являється після незвичного навантаження, зменшується за кілька днів, не супроводжується слабкістю, онімінням чи температурою, а помірна активність допомагає зняти напруження в тілі — це нормальна реакція організму. В таких випадках важливо зберігати легку фізичну активність, щоб допомогти тілу відновитися.
Звертати ж увагу варто на червоні прапорці: коли біль не минає понад шість тижнів, посилюється вночі, віддає в обидві ноги, супроводжується слабкістю, онімінням, проблемами з сечовипусканням чи контролем кишківника, з’явився після травми або поєднується з температурою, різким схудненням, болем у грудях чи утрудненим диханням. Тоді «перечекати» — погана ідея.
Коли людина місяцями живе з думкою «саме мине», хронічний стрес і хронічний біль підсилюють одне одного. Тому важливо не шукати чарівну дію, а зрозуміти, що саме викликає ці симптоми.
Для фахівців Інституту вертебрології та реабілітації така робота — щоденна практика: він займається лікуванням опорно-рухового апарату, реабілітацією та професійною освітою фахівців, які працюють із болем, відновленням руху. Потурбуйтеся про себе сьогодні, щоб повернутися до якісного життя без обмежень у тілі.