Лише після завершення розгляду цього питання у сесійній залі автор вперше публічно висловився, що гордиться своїм дітищем. На його думку, ці зміни дозволять захистити права громадян від необґрунтованих кримінальних звинувачень. Але тоді виникає логічне запитання, чому автор не зареєстрував окремий законопроект з цього питання і не захищав перед правничою спільнотою і представниками органів правопорядку свої новації? А вніс свою поправку до законопроекту разом з іншими 4 тисячами поправок. І чому ні автор, ні його парламентська фракція не голосували за свої ж ініціативи?
Ці запитання залишаються без відповіді. Але основний результат цих змін, що вони заклали у Закон положення, які обмежать права кожного другого українця і паралізують діяльність держави.
Найбільшу проблему створить зміна правил обрахунку строку розслідування злочинів.
Наразі законодавство встановлює, що органи слідства мають право розслідувати певні факти і встановлювати підозрюваних осіб протягом таких строків – 2, 3, 5, 10 та 15 років (залежно від тяжкості злочину). А як тільки особу підозрюваного встановлюють, то розпочинаються короткі строки досудового розслідування – 6 або 12 місяців (також залежно від тяжкості злочину).
Однак зміни до статті 219 КПК передбачають катастрофічне скорочення строків розслідування – тепер їх максимальний строк становитиме лише 12 (!) місяців. Навіть більше, якщо зміни передбачають, якщо органам розслідування за 3 чи 6 місяців не вдалося знайти підозрювану особу і вони не продовжили в суді ці строки, то будуть змушені закривати провадження. І строки будуть починатися не з моменту встановлення підозрюваного, а з дня реєстрації факту злочину.
Що ці зміни означають для нинішніх розслідувань?
Закон не містить жодних перехідних положень в частині триваючих розслідувань злочинів. Тому, підлягатимуть закриттю всі нинішні досудові розслідування: які тривають більше 12 місяців з моменту реєстрації відповідного факту у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, або де жодній особі не повідомлено про підозру протягом 3 чи 6 місяців з моменту реєстрації провадження в ЄРДР. І хоча в публічній площині найчастіше згадується ризик закриття "майданівських" справ, розслідувань проти колишніх керівників держави, антикорупційних розслідувань НАБУ, але, в першу чергу, Закон змусить закрити сотні тисяч кримінальних проваджень. І виправити ситуацію наступними змінами до закону не вийде. Отже, Закон в такій редакції перекреслює сподівання усіх потерпілих від злочинів українців на розкриття їх справ і справедливе засудження злочинців.
Що ці зміни означають для майбутніх розслідувань?
Тепер особи, які вчиняють крадіжки, грабежі, угони транспортних засобів, зґвалтування, вбивства та інші злочини, не будуть встановлюватися і розшукуватися протягом тривалих строків давності притягнення до відповідальності, які наразі становлять від 2 до 15 років.
Згідно із Законом № 6232, якщо не встановлено підозрювану особу за 3 чи 6 місяців і не продовжені судом строки слідства, розслідування справи припиняється (або закривається), а потерпілі від крадіжок, грабежів та інших злочинів залишаться ні з чим. І перебіг цих коротких строків розслідування неможливо навіть тимчасово призупинити.
Зрештою будь-яке масштабне розслідування злочинів, вчинених організованими групами, а також фіксація корупційних злочинів та інших тяжких злочинів, не може, за визначенням, тривати менше 6-ти місяців. Після ухвалення цього закону можна буде розформовувати в першу чергу НАБУ і САП. З таким регулюванням їм не буде що робити в системі українських органів кримінальної юстиції.
Є також велика ймовірність того, що жертвам злочинів будуть відмовляти у реєстрації заяв, якщо підозрюваний не затриманий "по гарячих слідах". Щоб не збільшувати кількість нерозслідуваних справ (які слід завершити за півроку відповідно), органи правопорядку будуть на формальних підставах відмовляти у внесенні інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань і не розслідувати неочевидні злочини.
Тепер у кожного постраждалого від крадіжки, розбою, шахрайства чи побиття зникнуть навіть примарні надії на розслідування.
Як заблокується діяльність органів розслідування
Зміни до статей 303 і 307 КПК, закладені в Законі № 6232, передбачають можливість оскарження і скасування повідомлення про підозру у вчиненні злочину. Це – аналогічне правило колишній практиці (до 2012 року) скасування постанов про порушення кримінальних справ, коли справи дуже часто закривалися через хабарі.
Системи органів кримінальної юстиції в будь-якій країні створюються саме для того, щоби розслідувати факти вчинення кримінально-караних діянь і висувати підозри та обвинувачення певним особам. А суди уповноважуються контролювати законність обмеження органами розслідування конституційних прав громадян (на особисту недоторканність, власність, таємницю приватного життя тощо). Однак ні сам факт розслідування, ні повідомлення про підозру чи висунення обвинувачення конституційним прав осіб не обмежує, тому тут не може бути жодного судового контролю (і в європейських державах його і немає) за цими рішеннями органів слідства та прокурорів.
Відомо, що заборонено втручатися у процес ухвалення судового рішення, що є проявом принципу незалежності суду. Аналогічним чином, ніхто не може втручатися в діяльність органів розслідування і обвинувачення (прокуратури) щодо встановлення фактів протиправних дій і повідомлення про підозру відповідним особам.
Законодавець, підтримавши поправку 109, фактично заборонить органам правопорядку встановлювати певні події чи факти (наприклад, вчинення злочину), повідомляти певним особам про підозру у вчиненні ними діянь чи висувати вже обвинувачення.
Зміни до статті 132 КПК передбачають, що клопотання повинні подаватися до слідчого судді суду, де зареєстрований орган розслідування як юридична особа. Територіальні підрозділи поліції функціонують лише на рівні обласних центрів. Це означає, що всі слідчі районних відділів і відділків поліції будуть тепер кожного робочого дня їздити до обласних центрів за 150-200 кілометрів (або ввесь час там сидіти), щоби лише подавати клопотання слідчим суддям. А в цей час в районах не буде кому розслідувати злочини.
Цим самим поправка 109 робить органи у сфері кримінальної юстиції не здатними на реальну роботу.
Справжні мотиви виникнення поправки 109 у Законі № 6232 залишаються до кінця незрозумілими – необхідність вирішення проблем у певній кількості кримінальних проваджень, спланована диверсія проти української держави чи недогляд народних депутатів. Однак наслідки ухвалення Закону у такій редакції будуть катастрофічними: ми отримаємо паралізований державний апарат, розгул злочинності і мільйони постраждалих громадян, які позбавлені справедливості.