Кардіологічна реабілітація допомагає людям відновлюватися після серцево-судинних подій та запобігати повторним ускладненням. Програми можуть включати фізичні вправи, навчання щодо здорового способу життя, контроль факторів ризику та психологічну підтримку.
Тобто йдеться не лише про відновлення після лікарні. Це частина довгострокового лікування, яка має допомагати людині контролювати стан і зменшувати ризик нових серцево-судинних подій.
Але доступ до такої допомоги у світі залишається нерівним. Дослідники нарахували близько 7 тисяч програм кардіологічної реабілітації у 90 країнах. Водночас найбільше програм зосереджено у країнах із високим рівнем доходу, тоді як у бідніших державах їх може не бути взагалі. Наприклад, в Афганістані дослідники зафіксували 34 207 випадків ішемічної хвороби серця, але не виявили жодної програми кардіореабілітації. В Ефіопії було 28 903 випадки і також жодної програми.
Для порівняння, у США на 1 144 557 випадків ішемічної хвороби серця припадало 2687 програм, у Канаді — 72 849 випадків і 380 програм, у Японії — 292 531 випадок і 678 програм.
Навіть якщо програма є в країні, це ще не означає, що пацієнт може нею скористатися. Серед головних перешкод дослідники називають вартість, нестачу медичного персоналу, відстань до медичного закладу та проблеми з транспортом. Особливо складно отримувати таку допомогу людям із сільської місцевості.
До цього додається звичайне життя: регулярні поїздки на реабілітацію можуть бути несумісними з роботою, доглядом за дітьми чи іншими сімейними обов'язками.
«Зростаюча кількість людей живуть із хронічними серцевими захворюваннями, найвищі рівні спостерігаються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Це не лише посилює економічний тиск на ці країни, а й створює додаткове навантаження на їхні системи охорони здоров'я», — зазначила професорка Йоркського університету Габріела Ліма де Мело Гізі.
Один зі способів зробити кардіореабілітацію доступнішою — гібридні програми. Частину занять пацієнт проходить у медичному закладі, а частину — вдома, отримуючи дистанційний супровід.
Такий формат може бути особливо корисним для людей, яким складно регулярно їздити до лікарні.
Проте дослідники виявили парадокс: після пандемії кількість гібридних та альтернативних програм зменшилася, хоча саме вони можуть допомогти подолати частину бар'єрів доступності.
Загалом такі програми становлять близько третини всіх кардіореабілітаційних програм. Однак лише 286 із 1233 програм у 40 країнах повідомили, що отримують компенсацію за гібридні або альтернативні формати від держави чи страхових компаній.
«Багато досліджень уже показали, що програми кардіологічної реабілітації працюють, відіграючи значну роль у зниженні смертності та повторних госпіталізацій і покращенні якості життя. Попри це, ці програми використовуються недостатньо», — сказала аспірантка Йоркського університету Рейчел Карсон.
Автори дослідження наголошують на тому, що проблема полягає не лише в тому, щоб створити більше програм кардіореабілітації. Важливо зробити їх доступними для людей незалежно від того, де вони живуть, скільки заробляють і чи можуть регулярно приїжджати до медичного закладу.
