База: що таке антидепресанти
- Депресія — не просто нестача чогось у тілі. Це складний розлад, у розвитку якого можуть брати участь біологічні, психологічні та соціальні чинники. Тому дію антидепресантів не можна звести до простого «підвищення рівня гормону щастя». Точні механізми, завдяки яким ці препарати полегшують симптоми, досі вивчають.
- Антидепресанти – це ліки. Як діють? Клітини головного мозку - це нейрони вони постійно обмінюються інформацією за допомогою електричних і хімічних сигналів. Для передачі сигналів від однієї клітини до іншої використовуються спеціальні речовини - нейромедіатори. У дії антидепресантів важливу роль відіграють три нейромедіатори: серотонін, норадреналін, дофамін. Вони беруть участь у регуляції настрою, сну, уваги, мотивації та реакції на стрес. Антидепресанти впливають на роботу цих систем, але їхня дія не обмежується лише зміною рівня нейромедіаторів. Поступово змінюється і робота нейронних мереж, покращується здатність мозку адаптуватися та формувати нові зв’язки між нервовими клітинами. Цей процес називається - нейропластичністю. Саме тому антидепресанти зазвичай не дають миттєвого результату - для розвитку лікувального ефекту потрібен час, найчастіше кілька тижнів. Різні антидепресанти мають різні механізми дії, тому можуть відрізнятися за лікувальними ефектами та можливими побічними реакціями.
- Антидепресанти призначають не лише при депресії. А й, наприклад, при тривожних та інших психічних розладах.
- Дія цих ліків розгортається поступово.
Коли потрібні антидепресанти
Сам по собі поганий настрій або тривога ще не означають, що вам потрібне медикаментозне лікування. «Ми часто сприймаємо постійну втому, тривогу, поганий сон і відсутність бажання щось робити як норму в умовах війни. Мовляв, ми живемо у війні — як може бути інакше? Тривалий стрес, невизначеність, небезпека та хронічне недосипання можуть викликати такі симптоми», — пояснює Євгенія Бухаріна.
За її словами, важливо розрізняти втому, яка минає, і втому, що починає впливати на життя: «Те, що ми можемо пояснити свій стан складними життєвими обставинами, не означає, що він не потребує допомоги». Приводом звернутися по фахову допомогу може бути тривога, яка стає постійним фоном, виникає без очевидної причини або заважає повсякденному життю.
«Людина не розуміє, чому їй так тривожно, чому постійно про щось хвилюється», – розповідає лікарка. Такі переживання часто стосуються різних ситуацій у майбутньому й можуть перетворюватися на потік хаотичних думок: «Людина може одночасно думати про те, що їй одягнути завтра, і про те, як їй жити через два тижні».
Які ознаки мають насторожити
«Ми всі втомлюємося, у кожного буває поганий настрій. Але якщо це не заважає нам радіти життю, отримувати задоволення від звичних речей і працювати, можемо не надавати цьому великого значення», — пояснює психіатриня. Водночас є ознаки, на які слід звернути увагу.
- Постійна втома, яка не минає після відпочинку: «Людина прокидається вранці й уже почувається виснаженою. У неї немає сил навіть підвестися з ліжка або для цього потрібно докладати значних зусиль».
- Втрата інтересу та здатності отримувати задоволення: «Запитайте себе: чи є щось, що раніше приносило задоволення, а тепер уже не викликає таких відчуттів? Це може бути хобі, їжа, музика тощо».
- Тривога, яку важко контролювати, постійне очікування, що має статися щось погане: «Ви перевірили, чи все гаразд із рідними, чи немає проблем на роботі, все ОК, але все одно щось тривожить, як кажуть пацієнти “душа болить”. Це важке відчуття постійно тримає в напрузі, ніби ви весь час в режимі очікування небезпеки».
- Стійкі порушення сну: труднощі із засинанням, переривчастий сон, часті пробудження або надмірна сонливість, яку важко пояснити. Лягаєте вчасно, але вранці все одно почуваєтеся невиспано: «Якщо труднощі із засинанням виникли один-два рази на тиждень, це не обов'язково свідчить про проблему. Засинання протягом 30 хвилин вважається варіантом норми. Якщо ж людина регулярно засинає довше або проблеми зі сном виникають щодня, на це варто звернути увагу».
- Особливої уваги потребують відчуття безнадії, власної нікчемності, а особливо думки про смерть. «Якщо виникають суїцидальні думки, не варто відкладати звернення по професійну допомогу», — наголошує Євгенія Бухаріна.
Рішення про призначення антидепресантів має ухвалювати лікар-психіатр. Він оцінює вираженість і тривалість симптомів, і наскільки вони впливають на ваше повсякденне життя: сон, апетит, роботу та стосунки з іншими людьми. «Для психіатра важливіше зрозуміти, наскільки цей стан погіршує життя людини та її функціонування в різних сферах», — пояснює Євгенія Бухаріна.
За міжнародними діагностичними критеріями, одним з орієнтирів для оцінки депресивного епізоду є наявність симптомів щонайменше два тижні: «Але це не означає, що людина має чекати два тижні, поки її стан суттєво погіршиться, і лише тоді звертатися по допомогу».
Не кожен такий симптом свідчить про психічний розлад. Проблеми зі сном, тривожність або надмірна сонливість можуть бути проявами соматичних захворювань, наприклад дефіциту заліза або порушення функції щитоподібної залози. Тому під час першого звернення психіатр може рекомендувати обстеження, щоб уточнити причину симптомів.
Як відрізнити реакцію на стрес від стану, що потребує лікування
Якщо після відпочинку, відновлення сну, зменшення навантаження або підтримки близьких самопочуття поступово поліпшується, це може свідчити про стресову реакцію. Іноді навіть прості речі — наприклад, коли близька людина обіймає, — можуть допомогти. Але якщо симптоми зберігаються або посилюються, а ви поступово втрачаєте здатність справлятися зі звичайними справами, потрібна консультація психіатра— Євгенія Бухаріна
Звернення до психіатра не означає, що ліки обов'язково призначать: «Люди дуже бояться цих препаратів, незважаючи на багато інформації про них. Іноді психіатр не призначає нічого, окрім психотерапії. І це теж ефективний метод лікування».
Які побічні ефекти можуть виникати на початку прийому антидепресантів
Можуть виникати нудота, сонливість, запаморочення, зміни сну або посилення тривоги. Через небажані реакції людина може вирішити, що препарат не підходить, і припинити лікування самостійно. Однак частина побічних ефектів слабшає в міру адаптації організму до препарату. Це залежить від конкретних ліків та індивідуальної реакції: деякі небажані ефекти можуть зберігатися довше.
Якщо побічні ефекти виражені, заважають життю або самопочуття погіршується, варто звернутися до лікаря. Він допоможе оцінити стан і за потреби скоригувати лікування.
Коли починають діяти антидепресанти
Помітне поліпшення самопочуття зазвичай настає через кілька тижнів регулярного прийому. Це пов'язано зі складнішими змінами в роботі мозку, які відбуваються з часом.
Навіть якщо препарат підібрали правильно, для помітного поліпшення самопочуття потрібен час: «Є багато людей, які спочатку боялися приймати антидепресанти, але зрештою наважилися й відчули покращення».
За рекомендаціями Національного інституту клінічної майстерності Великої Британії (NICE), після початку прийому антидепресантів важливо оцінювати як ефективність лікування, так і можливі побічні ефекти. Перший контрольний огляд зазвичай проводять протягом перших двох тижнів. Якщо поліпшення немає, лікар має з'ясувати причини й за потреби змінити тактику лікування.
Антидепресанти і збільшення ваги
Збільшення ваги — один із побічних ефектів, через який люди можуть хвилюватися перед початком лікування. Проте ризик залежить від конкретного препарату, тривалості прийому та індивідуальних особливостей людини.
Не всі антидепресанти спричиняють збільшення ваги, і не кожен, хто їх приймає, набирає кілограми. Якщо двоє людей приймають один і той же антидепресант, одна може набрати вагу, інша — ні, а третя навіть може схуднути— Євгенія Бухаріна
На вагу можуть впливати кілька чинників:
- Деякі препарати можуть посилювати апетит: «Пацієнти іноді кажуть: "У мене постійно десь у сумці чи в машині має бути шоколадка, бо я не можу, мені дуже хочеться"», — розповідає психіатриня. Збільшення апетиту та ваги частіше пов'язують із міртазапіном і деякими трициклічними антидепресантами. Водночас зміни ваги можливі й під час прийому препаратів інших груп.
- Значення має стан людини до початку лікування: депресія може супроводжуватися зниженням апетиту, і коли стан поліпшується, апетит, а з ним і вага, можуть повернутися — не обов'язково через препарат.
- Можуть змінюватися й харчові звички та фізактивність: деякі антидепресанти спричиняють сонливість або втому, через що людина може менше рухатися.
Відмінності між препаратами підтверджує дослідження, опубліковане 2024 року в Annals of Internal Medicine. Науковці проаналізували дані 183 118 пацієнтів, які почали приймати один із восьми поширених антидепресантів. Через шість місяців середній приріст ваги в тих, хто приймав есциталопрам, був приблизно на 0,41 кг більшим, ніж у тих, хто приймав сертралін. Для дулоксетину різниця становила 0,34 кг. Натомість бупропіон асоціювався з дещо меншим приростом ваги порівняно із сертраліном.
АЛЕ: це середні відмінності між препаратами, а не прогноз для конкретної людини. Вони також не означають, що сертралін узагалі не впливає на вагу або що інші препарати неминуче призводять до її збільшення.
Якщо після початку лікування вага помітно змінюється, варто обговорити це з психіатром. Лікар може оцінити можливі причини та за потреби запропонувати інший препарат.
Чому антидепресанти можуть не давати очікуваного ефекту
Якщо стан не поліпшується після початку лікування, це не обов'язково означає, що антидепресанти не працюють. Причиною може бути невдалий підбір препарату, недостатня доза, порушення схеми прийому або особливості самого розладу. Щоб з'ясувати це, потрібне регулярне спостереження психіатра.
- Препарат може не підходити конкретній людині. Різні антидепресанти мають різні механізми дії. Препарат, який допомагає одній людині, може виявитися недостатньо ефективним для іншої: «Іноді ми призначаємо антидепресант, який впливає на серотонін, а людині потрібен інший препарат, який більше впливає, наприклад, на норадреналін». Лікування зазвичай починають із препаратів першої лінії — зокрема, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Через кілька тижнів лікар оцінює реакцію на препарат, зміни в стані людини та можливі побічні ефекти.
- Людина може порушувати схему прийому.Пропущені дози або самостійна зміна схеми прийому також можуть впливати на результат лікування: «Наприклад, ми пояснюємо, що ліки потрібно приймати в один і той же час, скажімо, зранку. Але люди часто забувають про прийом, пропускають його, а потім намагаються надолужити: "Я пропустив два дні, нічого страшного, зате на третій день вип'ю три таблетки"».
- Доза може потребувати коригування. Іноді призначена доза виявляється недостатньою для досягнення вагомого ефекту. У процесі лікування лікар може вирішити її підвищити.
- Очікування від лікування можуть бути завищеними.«Іноді ми всі хочемо, щоб ліки працювали так само, як, наприклад, таблетка від головного болю: болить голова, випив таблетку — біль минув. Із психічними розладами так не працює. Людина може думати, що почне приймати антидепресанти й відчуватиме щастя на всі 100%, але так не буде».
Антидепресанти не є універсальним засобом, який просто відновлює енергію. Вони не усувають наслідків недосипання, не компенсують хронічного перевантаження й не замінюють відпочинку або психологічної підтримки.
Мета лікування — полегшити симптоми розладу та поліпшити якість життя, а не усунути всі негативні емоції.
Чи можуть антидепресанти компенсувати стрес через обставини, які ми не здатні змінити
Антидепресанти — не швидка допомога тут і зараз. Вони не можуть скасувати стрес, який виникає через обставини навколо нас і який ми переживаємо. Природна реакція на реальну небезпеку — нормальна. Боятися, тривожитися через те, що може прилетіти ракета, — нормально— Євгенія Бухаріна
Антидепресанти не скасують обстрілів, не припинять війну й не змінять особистих обставин, наприклад розриву стосунків чи втрати роботи. Але якщо внаслідок пережитого сформувався розлад, медикаментозне лікування може бути ефективним: «Наприклад, якщо через постійні обстріли людина вже не може нормально функціонувати, щохвилини очікує на небезпеку, безперервно перевіряє Telegram-канали або через страх фактично ізолюється у власній квартирі, лікування може допомогти їй відновити здатність жити в цих обставинах».
Поширене побоювання, що ліки «вимкнуть» відчуття небезпеки, лікарка спростовує: «Антидепресанти не роблять людину байдужою до небезпеки. Вона продовжує розуміти, де небезпечно, і реагувати на реальні загрози. Препарати не повинні пригнічувати інстинкт самозбереження. Їхнє завдання — допомогти відновити психічне здоров'я, щоб людина могла краще справлятися зі стресом і повсякденними справами».
Одна з пацієнток Євгенії Бухаріної після двох місяців лікування попросила не скасовувати препарат, адже почувалася значно краще. «Я давно такою не була. Я навіть не знала, що можна жити по-іншому», — цитує її лікарка.
Ефективність антидепресантів при депресивних і тривожних розладах підтверджують масштабні американські та європейські дослідження за участі десятків тисяч людей: у них антидепресанти показали кращий результат, ніж плацебо. Водночас ці результати стосуються людей із психічними розладами, а не всіх, хто переживає стрес.
Що ще допомагає відновитися
«Медикаментозне лікування — одна з важливих складових відновлення психічного здоров'я, але не єдина. Особливе місце тут посідає фізична активність», — каже Євгенія Бухаріна. Будь-яка: від звичайної прогулянки до тенісу, бігу, плавання чи танців.
У 2024 році в British Medical Journal опублікували дослідження, у якому взяли участь понад 14 тисяч людей із депресією. Дослідники встановили, що різні види фізактивності, зокрема ходьба, біг, йога, силові тренування й танці, можуть суттєво зменшувати депресивні симптоми.
«Багато пацієнтів відзначають і самі говорять, що після тренування в залі відчувають приплив енергії», — розповідає лікарка. Регулярна фізактивність позитивно впливає й на стан організму загалом та може допомагати налагодити сон. Якщо ж людина настільки виснажена, що не може виконувати навіть звичайні повсякденні справи, про інтенсивні тренування не йдеться: «Це можуть бути звичайні прогулянки. Можна просто неспішно ходити, або робити невелику руханку вдома. І це теж буде дуже ефективно».
Ще одна важлива складова — сон. «Мало того, що на тлі психічних розладів сон зазвичай погіршується, люди ще й самі можуть впливати на його дефіцит», — каже Євгенія Бухаріна. Серед причин нестачі сну:
- позмінна робота,
- нічні повітряні тривоги й обстріли,
- переривчастий сон після народження дитини,
- звичка пізно лягати, залипаючи в телефон.
Приблизно за годину до сну варто відкласти телефон: можна почитати книжку, краще уникати джерел інтенсивних подразників. Значення мають також раціональне харчування, підтримка близьких і загальний стан здоров'я: «Антидепресанти можуть допомогти повернути ресурси для життя, а психотерапія, фізична активність, сон і підтримка близьких — поступово відновитися».
«Одним із найефективніших підходів часто є поєднання медикаментозного лікування та психотерапії», — каже Євгенія Бухаріна. Медикаменти допомагають зменшити симптоми розладу, а психотерапія дає змогу працювати з думками, поведінкою та емоційними реакціями, зокрема вчитися долати стрес.
Чи викликають антидепресанти залежність
Повернення симптомів після завершення лікування не обов'язково означає, що виникла залежність. Причиною може бути рецидив розладу або симптоми відміни, які іноді виникають після різкого припинення прийому препарату. Усе це — різні явища.
- Рецидив – повернення симптомів самого розладу.
- Симптоми відміни можуть виникати після різкого припинення прийому або суттєвого зменшення дози. Можуть включати запаморочення, нудоту, порушення сну та тривожність. Саме тому дозу зазвичай знижують поступово, за рекомендацією лікаря.
- «Якщо говорити про залежність у класичному розумінні, наприклад алкогольну чи наркотичну, то людина шукає будь-яку можливість отримати речовину, від якої залежить. Антидепресанти ж пацієнти нерідко забувають приймати. Тобто вони не відчувають негайної потреби в препараті», — каже психіатриня.
Як довго потрібно приймати антидепресанти
Тривалість лікування залежить від розладу, його перебігу та реакції людини на терапію. Комусь достатньо курсу, іншим потрібне триваліше лікування, особливо якщо симптоми повторюються. Психіатриня порівнює це з лікуванням гіпертензії, за якої деяким людям потрібно постійно приймати препарати, щоб контролювати артеріальний тиск: «Наша нервова система, психічна система — такі самі системи організму, як і будь-які інші. Іноді вони також потребують підтримки, навіть упродовж усього життя, щоб нормально функціонувати».
Чи можна призначати антидепресанти дітям і підліткам
Антидепресанти можуть призначати не лише дорослим, а й дітям та підліткам.
«Деякі антидепресанти дозволені до застосування вже із 6–8 років, залежно від препарату та показань. Наприклад, при обсесивно-компульсивному розладі деякі препарати можна застосовувати вже з 6 років», — пояснює Євгенія Бухаріна.
Не всі антидепресанти дозволені для дітей, а вибір препарату залежить від віку, діагнозу та клінічної ситуації. Лікування потребує індивідуального підбору й уважного спостереження за ефективністю та можливими побічними реакціями.
Один із розладів, який може виникати в дитячому віці, — обсесивно-компульсивний розлад. Він характеризується нав'язливими думками, образами або імпульсами, які спричиняють тривогу, та повторюваними діями або ритуалами, за допомогою яких дитина намагається її зменшити: «Наприклад, може десять разів мити руки, бо думає, що вони брудні, і вірить, що після повторного миття стануть чистими».
В Україні працюють дитячі психіатри, які можуть оцінити стан дитини та визначити, якої допомоги вона потребує. Для неповнолітніх діють спеціальні правила отримання меддопомоги, зокрема щодо участі батьків або законних представників і надання згоди на лікування. Побоювання щодо медикаментозного лікування дітей можуть призводити до відкладання необхідної допомоги: «Часто українські психіатри, як і будь-які інші люди, також мають побоювання щодо призначення медикаментозного лікування дітям. Тому не завжди одразу призначають специфічне психіатричне лікування. Натомість дітям можуть рекомендувати магній, вітаміни, більше відпочинку або певні заспокійливі засоби. Але це допомагає не всім. Через власні побоювання ми іноді можемо відкладати лікування дітей, які його потребують».
Залежно від розладу та його тяжкості дітям можуть рекомендувати психотерапію, медикаментозне лікування або поєднання цих підходів.
«Поєднання медикаментозного лікування з іншими втручаннями, зокрема психотерапією, буде найкращим варіантом», — пояснює Євгенія Бухаріна.
У тяжких випадках, коли дитина потребує інтенсивнішої допомоги, може виникнути потреба в госпіталізації до спеціалізованого психіатричного відділення.
Чи потребуватимуть усі українці антидепресантів
Існує думка, що всі ми зараз живемо з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), а отже, дедалі більшій кількості людей потрібне медикаментозне лікування.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, 22% людей, які пережили війну або збройний конфлікт протягом попередніх десяти років, мають той чи інший психічний розлад. Приблизно 9% мають розлади помірної або тяжкої вираженості.
У квітні 2025 року ВООЗ оприлюднила результати опитування в Україні: понад 70% людей повідомляли про симптоми тривоги, депресії або сильного стресу протягом попереднього року. Водночас лише кожен п'ятий звертався по професійну допомогу. Йдеться саме про симптоми, а не про встановлені діагнози: опитані повідомляли про тривожні або депресивні прояви, але це не означає, що всім їм діагностували відповідні розлади.
Зростання попиту на антидепресанти, за словами психіатрині, має й інший бік: «Люди іноді самостійно вирішують приймати антидепресанти, вважаючи, що трохи хвилюються і їм потрібно щось попити. Зараз такі препарати можуть призначати не лише психіатри, а й неврологи та сімейні лікарі. Вони проходять відповідне навчання, і це добре. Проте іноді призначення можуть не цілком відповідати клінічним рекомендаціям».
Рубрика «Пояснюють лікарі» в розділі «Здоровʼя» створена за підтримки медичної мережі «Добробут». У ній ми разом з фахівцями «Добробуту» й іншими експертами відповідаємо на актуальні медичні питання українців.