Вони забезпечують підтримане проживання близько 400 людей. Хоча потребують такої допомоги значно більше українців.
Про це у проєкті “Наші гідні” сказав міністр соцполітики Денис Улютін.
Послуга підтриманого проживання – це місце, де можуть жити люди, які потребують сторонньої щоденної допомоги.
Приміщення має бути безбар'єрним, в одній кімнаті має проживати одна людина, якщо хоче сама людина, може бути двоє. Але не більше 35 людей на одній площадці, розповідає міністр.
“У підтриманому проживанні людина має свій простір. Має свою кімнату. Вона не закрита в межах кількох людей в кімнаті [як у класичних геріатричних центрах]. Людина вільно виходить на вулицю. Має свої сфери інтересів. Я бачив, як там люди вирощують квіти, грають настільні ігри з друзями. Вони просто живуть. Соціальні працівники супроводжують їх. Якщо необхідно, вони ходять в магазин, на пошту”.
Наразі таку послугу з підтриманого проживання пілотують на маломобільних українцях з числа ВПО. Це люди, які втратили все своє майно на території, яка зараз окупована або де активні бойові дії. Люди з інвалідностями, які не можуть себе повністю обслуговувати.
Послуга підтриманого проживання, каже міністр “дуже необхідна” значно більшій кількості людей. Зокрема, людям старшого віку, людям з інвалідністю, яким потрібен догляд. Сюди входять і ветерани і ветеранки, які потребують такої допомоги.
“Реальна потреба дуже велика. Її важко порахувати. Коло людей, які потребуватимуть такої послуги в майбутньому, дуже велике. Ветерани і ветеранки, військові є активними рушіями змін. Підтримане проживання на певному етапі прийде до того, що ми довключатимемо нові категорії в рамку нашої полісі”, – додає міністр. Тобто включення ветеранів і ветеранок, захисників, які потребують підтриманого проживння, буде наступним кроком;
Чому лише 400 людей має наразі цю послугу в країні? Бо вона – коштовна з точки зору запровадження, додає міністр: “Соціальна сфера – це не видатки, а інвестиція. Якщо ми говоримо про це як про інвестицію, вона має колись окупитись. Поки бізнесом не розглядається це як інвестиція, тому вона забезпечується нашими гуманітарними партнерами. Вони створюють умови, ми оплачуємо по принципу “гроші ходять за за людиною” кошти. Послуга пілотується лише 2,5 роки, ми з нуля до 80 проїхали”.
Аби закрити потребу в державі, цифри якої наразі невідомі, треба мати достатньо тих, хто готовий організувати таке підтримане проживання і отримувати за це оплату за держкошт: “Держава кошти перерахувати може за надану послугу. Бюджет є. Надавача потрібно вирощувати. І це ми робимо в рамках проекту, який фінансується британським урядом, через ЮНІСЕФ – це малі гранти по запровадженню надавачів соціальних послуг по громадах”, – додав міністр.