В опитуванні взяли участь 797 людей: 394 батьки дітей з онкологічними захворюваннями, 318 фізіотерапевтів та 85 лікарів-реабілітологів.
Дослідники встановили, що потреба в реабілітації часто зберігається протягом тривалого часу. Під час активного лікування 29,5% дітей потребували реабілітаційної терапії понад шість місяців. Після завершення лікування таких дітей стало ще більше — 47,6%.
Найвищі показники незадоволених реабілітаційних потреб на обох етапах дослідники зафіксували серед дітей із лімфомами та пухлинами спинного мозку.
Автори наголошують, що реабілітація в дитячій онкології може бути необхідною не лише для відновлення після лікування, а й для подолання його довгострокових наслідків. До них, зокрема, належать периферична нейропатія, пов’язана з хіміотерапією, втома, порушення рухових функцій та зниження фізичної працездатності.
Окремою проблемою дослідники назвали недостатню підготовку медичних працівників.
80% опитаних фізіотерапевтів та 74% лікарів-реабілітологів вважають, що під час навчання отримали недостатньо знань для роботи з дитячими онкологічними пацієнтами. Цей дефіцит, за результатами опитування, зберігається майже у половини фахівців, які вже працюють у системі охорони здоров’я.
Серед основних перешкод для реабілітації батьки та медичні працівники називали нестачу інформації, недостатню кількість реабілітаційної інфраструктури в регіонах та невизначеність фахівців щодо безпеки проведення реабілітації під час онкологічного лікування.
Автори дослідження зазначають, що міжнародні рекомендації передбачають початок реабілітації якомога раніше після встановлення онкологічного діагнозу або операції. Програму мають адаптувати до діагнозу дитини, особливостей лікування та її психосоціальних і сімейних потреб.
Попри це, на практиці реабілітаційна допомога часто залишається фрагментованою та нерівномірно доступною. Особливо це стосується дітей, які живуть далеко від спеціалізованих онкологічних центрів.
Дослідники дійшли висновку, що проблема полягає не лише в недостатній кількості реабілітаційних послуг, а й у відсутності системної моделі їхнього надання.
