За розумної політики міської влади мікрорайони колишніх «хрущовок» можуть стати квітучими житловими районами, центрами громадського та комерційного життя. Таку думку висловив в інтерв'ю "Фактам" президент некомерційної організації "Асоціація підприємств будівельників «Інтергал-Буд»" Володимир Зубик.
«Якщо будуть створені сприятливі законодавчі та інвестиційні умови для реновації «хрущовок», перед Києвом відкриються широкі перспективи. Для міської влади - це можливість за рахунок інвесторів вирішити проблему застарілих будинків. У проєкті Генплану Києва до 2025 року передбачається вивести з обігу 7,8 млн квадратних метрів старого житла. На це необхідно близько 115-120 млрд гривень. Для жителів «хрущовок» це перспектива переселитися в якісно нове, сучасне і значно дорожче житло без доплат. Варто враховувати, що через кілька років їхні нинішні будинки можуть визнати аварійними і вони не будуть коштувати ні копійки. По суті, сьогодні в столиці близько 3000 будинків є бюджетними «чорними дірами» і джерелами соціального конфлікту в майбутньому, коли їх мешканці, а це понад 100 тисяч осіб, залишаться без даху над головою і будь-яких перспектив. Однак за розумної політики міської влади мікрорайони колишніх «хрущовок» можуть стати квітучими житловими районами, центрами громадського та комерційного життя. Крім того, глобальна реновація застарілого житла залучить до столиці масштабні інвестиції. У виграші залишаться всі - і жителі старих будинків, і місто, і девелопери», - підкреслив Володимир Зубик.
Але спочатку, за його словами, необхідно вирішити принципове питання: хто бере на себе відповідальність за соціальну інфраструктуру - місто чи забудовники.
«Чи готове місто власним коштом модернізувати дитячі садки та лікарні часів Радянського Союзу? Провести не просто косметичний ремонт, а реновацію - повністю замінити вентиляцію, комунікації, використовуючи сучасні матеріали? Зараз столична влада відмовляється навіть брати на баланс дитсадки, які девелопери будують на території своїх ЖК і готові передати місту за реальною ціною в рахунок, наприклад, пайового збору. Тому спочатку потрібно вирішити принципове питання - хто бере на себе відповідальність за соціальну інфраструктуру? Уже зараз половина Києва ходить до комунальних лікарень, шкіл і дитсадків, а половина - до приватних. Думаю, що міській владі варто про це замислитися. Якщо так триватиме, найближчим часом у Києві райони почнуть ділитися на бідні та багаті, соціальна напруга тільки зростатиме. З іншого боку, «розбавляючи» населення районів іншими жителями: молодшими, соціально активними, які самостійно можуть заробляти, купувати собі житло, - ми поступово змінюємо його загальний «соціальний ландшафт». Позитивний ефект від таких змін доведено практикою багатьох міст світу. Наприклад, прекрасні плоди дав такий будівельний експеримент у колись дуже неблагополучному районі Нью-Йорку - Брукліні», - зазначив Володимир Зубик.