Напередодні церемонії безумовним фаворитом вважали нову роботу провідного американського режисера Пола Томаса Андерсона "Одна битва за іншою" – дев'ять номінацій. Друге місце по номінаціях (8) займала драма норвезького режисера Йоакіма Трієра "Сентиментальна цінність" – особистий рекорд цього режисера. 7 номінацій мав авторський горор "Грішники" – перша робота Раєна Куглера за 12 років, знята не для чергової франшизи. Серед серіалів лідирував комедійний "Білий лотос" (6 номінацій), британська драма "Юнацтво" (5) й іронічний детектив "Убивства в одній будівлі" (4). Порівняно з минулим роком, коли значну частину «Глобусів» зібрали неангломовні й неголлівудські продукції, особливих сенсацій не очікувалось – і не відбулося.
Бо чотири статуетки Полу Томасу Андерсону – не сенсація, а давно заслужені відзнаки. Цей факт важко витлумачити раціонально: в режисера, що досяг статусу класика світового кіно, досі не було ані «Золотого глобуса», ані «Оскара». І ось нарешті: найкращий фільм у категорії комедії або мюзиклу, найкращі режисура, сценарій та жіноча роль другого плану (Теяна Тейлор).
«Одна битва за іншою» має кілька особливостей. Це перший фільм Андерсона за майже чверть століття з сюжетом у сучасних реаліях; уперше в нього зіграв Леонардо Ді Капріо; і ще це, мабуть, найпрямолінійніша робота Пола Томаса.
Останнє дивує найбільше, з огляду на те, що зазвичай від Андерсона чекаєш епічної драми, як «Нафта» ( «Срібний ведмідь» Берлінале за найкращу режисуру, 2007) або «Майстер» ( «Срібний лев» Венеції за найкращу режисуру, 2012), чи, на крайній випадок, абсурдної комедії, як «Кохання, що збиває з ніг» (найкраща режисура в Канах, 2002). Натомість «Одна битва за іншою» рясніє тим, що притаманне радше мейнстрімному продукту: стрілянина, бійки, автоперегони, секс, позитивні герої(ні) проти лютих лиходіїв. Але ж це Андерсон – у нього не все так просто, як може здаватися.
Новий фільм є вільною екранізацією постмодерністського роману Томаса Пінчона «Винокрай». Починається «Битва…» з нападу революційної групи «Франція 75» на центр утримання мігрантів поблизу мексиканського кордону: партизани хочуть звільнити увʼязнених. Лідери партизан – Перфідія Беверлі-Гіллз (згадана Теяна Тейлор випромінює революційний і еротичний шал так, що екран димить) і «Пет із гетто» (Леонардо Ді Капріо) – палко кохають одне одного і влаштовують секс мало не на полі бою. В загальному сумʼятті Перфідія дістається до командувача силовиків, полковника Стівена Локджо (несподіваний і непроникний Шон Пенн) і проводить з ним сеанс садомазохистського приниження. З цієї миті політичне пошлюблюється з особистим.
Бо Локджо стає правдивим фатумом для Перфідії, Пета, а потім і для Петової дочки Вілли (Чейз Інфініті). Полковник викриває і знищує «Францію 75» тільки щоб володіти мінливою революціонеркою. Він повʼязаний з цим божевільним сімейством намертво. І навіть через 16 років (тобто вже в майбутньому, яке, вочевидь, не дуже відрізняється від сьогодення) він мчить їхніми слідами, цього разу щоб усунути всіх, хто знає, що він согрішив з чорношкірою жінкою – бо полковник претендує на членство в елітному клубі расистів–любителів Санта-Клауса (!)
Андерсон вірний першоджерелу в тому, що в нього виходить першокласна сатира. Той же Пенн настільки довершено відіграє могильну серйозність, що без сміху дивитись на нього неможливо. Ді Капріо без перебільшень феєричний у ролі вічно накуреного і пʼяного параноїка. Не можна так само не згадати Бенісіо Дель Торо, що перевтілився у такого собі сенсея, інструктора з карате Карлоса, невимушено додаючи дзен-буддійську незворушність до латиноамериканського колориту.
«Одна битва за іншою» зроблена з притаманною Андерсону візуальною і сценарною майстерністю, хоча й не є новим словом у його доробку. Та все ж це фільм, якого потребує сьогоднішня Америка. І тому він принесе своєму авторові очікуваний «Оскар», у тому числі.
Найбільшим невдахою вечора став Йоакім Трієр – його "Сентиментальній цінності" дісталася тільки першість у категорії «найкращий актор другого плану» для Стеллана Скашгорда. Скашгорд зіграв Густава Борга, відомого режисера, який давно покинув родину, не брав участі у житті доньки, акторки Нори (Ренате Рейнсве), аж раптом приходить до неї з пропозицією зіграти головну роль у картині на основі його, Густава, біографії. Фільм, що є зразком екзистенційної скандинавської драми, відзначений Гран-прі в Каннах, але більшість голосувальників «Глобуса» віддала перевагу в номінації «найкращий драматичній фільм» більш сльозливій історії – "Гамнету" Хлої Чжао.
Чжао прославилась у 2020 р., коли її поетична стрічка «Земля кочівників» здобула «Оскар», «Золотий глобус» та «Золотого лева» (головний приз Венеційського кінофестивалю). В "Гамнеті" режисерка та її співсценаристка Меґґі О'Фарелл (авторка однойменної книги, за якою зняли фільм) показують передісторію створення трагедії «Гамлет», причому з погляду Шекспірової дружини – Агнес (Джессі Баклі). Гамнет – один з трьох дітей Агнес і Вільяма, їхній єдиний син, який помирає від чуми, що, власне, і дає поштовх для написання драми про Принца данського.
Звісно, багато в чому цей сюжет є припущенням сценаристок. Однак Чжао йшлося не стільки про фактографічну точність, скільки про жіночий погляд на архетиповий сюжет, повʼязаний у масовій свідомості з суто чоловічою оптикою. Агнес є постаттю, рівносильною Вільямові, а в чомусь навіть і сильнішою за нього. Інша річ, що заради нарощування емоційної напруги Чжао зривається в дуже спрощену, драматургічно програшну мелодраматизацію. Ситуацію в ключових сценах почасти рятує Джессі Баклі – дійсно глибока й переконлива, відзначена заслуженим «Глобусом» як найкраща драматична акторка.
Безумовно щасливим став учорашній вечір для бразильського режисера Клебера Мендонси Фільо. Його «Таємний агент» визнали найкращим фільмом іноземною мовою, а виконавець головної ролі, один з провідних акторів Бразилії Вагнер Моура став найкращим актором у драматичний категорії.
«Таємний агент» – політичний трилер часів диктатури 1964-1985 рр. Фахівець з технологій, вдівець Армандо (Вагнер Моура) тікає від прорежимних убивць у місто Ресіфі. Він намагається дізнатися більше про свою матір, влаштувавшись у державний архів, а потім хоче покинути країну з маленьким сином. Ця історія, де поєднані і трагічні, і комедійні моменти, раніше здобула високі оцінки критиків та приз за найкращу режисуру в Канах.
Хоча у "Грішників" лише дві статуетки – «Найкращі кінематографічні та касові досягнення» і «Найкраща музика» (Людвіг Йоранссон), для Раєна Куглера це таки вихід на новий рівень, бо до того його найбільшим призом була «Премія майбутнього» в секції «Особливий погляд» Канського кінофестивалю в далекому 2013 році. В "Грішниках" Куглер змішав вампірів, расову сегрегацію, Ку-клукс-клан, горор, кровопролиття й розкішний блюзовий саунд-трек в доволі яскраву суміш, яка направду сподобалась глядачам, що принесли в каси кінотеатрів сумарно 365 млн. $ (при кошторисі 90 млн.)
Так само першими стали «Золоті глобуси» для Тімоті Шаламе й Роуз Бірн. Шаламе відтепер – найкращий актор у мюзиклі або комедії за роль авантюрного веселуна-тенісиста в "Марті Супрім: Геній комбінацій", а Бірн витягла дуже непросту партію в чорно-істеричній комедії "Я не залізна".
Цьогорічний «Глобус», таким чином, видався доволі політичним – три фільми-лавреати так чи так торкалися актуальних тем. Чи захоче Американська кіноакадемія підтримати тенденцію – побачимо через 2 місяці в тому ж Лос-Анджелесі.
«Золотий глобус» — список переможців:
- Найкращий драматичний фільм – "Гамнет"
- Найкращий фільм (комедія або мюзикл) – "Одна битва за іншою"
- Найкращий актор у драматичному фільмі – Вагнер Моура, "Таємний агент"
- Найкраща акторка у драматичному фільмі – Джессі Баклі, "Гамнет"
- Найкращий фільм іноземною мовою – "Таємний агент" (Бразилія)
- Найкращий мультфільм – "Кейпоп-мисливиці на демонів"
- Найкращий режисер – Пол Томас Андерсон, "Одна битва за другою"
- Найкращий актор у мюзиклі або комедії – Тімоті Шаламе, "Марті Супрім: Геній комбінацій"
- Найкраща акторка у мюзиклі або комедії – Роуз Бірн, "Я не залізна"
- Найкращі кінематографічні та касові досягнення – "Грішники"
- Найкращий сценарій – Пол Томас Андерсон, "Одна битва за другою"
- Найкраща оригінальна пісня – Golden, "Кейпоп-мисливиці на демонів" Зліва направо: співачки Одрі Нуна, Еджа та Рей Амі позують із нагородою за найкращу оригінальну пісню – фільм за пісню «Золота» з фільму «Кейпоп-мисливиці на демонів» під час 83-ї щорічної церемонії вручення премії «Золотий глобус»
- Найкраща музика – Людвіг Йоранссон, "Грішники"
- Найкращий актор другого плану – Стеллан Скашгорд, "Сентиментальна цінність"
- Найкраща акторка другого плану – Теяна Тефлор, "Одна битва за другою"
- Найкращий телесеріал (комедія або мюзикл) – "Студія"
- Найкращий мінісеріал – "Юнацтво"
- Найкращий драматичний телесеріал – "Пітт"
- Найкраща акторка у драматичному телесеріалі – Рей Сіґорн, "Єдина"
- Найкраща акторка другого плану у телесеріалі – Ерін Доерті, "Юнацтво"
- Найкращий актор другого плану у телесеріалі – Овен Купер, "Юнацтво"
- Найкращий актор у мінісеріалі – Стівен Грем, "Юнацтво"
- Найкраща акторка у мінісеріалі – Мішель Вільямс, "Вмерти заради сексу"
- Найкращий актор у телесеріалі (мюзиклі або комедії) – Сет Роген, "Студія"
- Найкраща акторка у телесеріалі (мюзиклі або комедії) – Джин Смарт, "Хитрощі"
- Найкращий актор у драматичному серіалі – Ноа Вайлі, "Пітт"
- Найкраща стендап-комедія на телебаченні – "Рікі Джервейс: Смертність" (Рікі Джервейс)
- Найкращий подкаст – "Гарне спілкування з Емі Полер"