Як може розвиватися сучасна українська культура без видимої присутності в світі? Яку історію Україна зараз про себе розповідає? В час війни ці питання стали пріоритетними.Тому культурна дипломатія ще більше набуває значення і стає реальною запорукою розвитку та безпеки. Від початку повномасштабного вторгнення значно зросла кількість українських проєктів, які працюють із закордонною аудиторією. Багато дієвців (у першу чергу, жінок) виїхали за кордон та посилюють розвиток української культури. В свою чергу, наші культурні осередки та інституції за кордоном (такі, як Український дім у Данії або Український музей у Нью-Йорку) пожвавили діяльність і створюють значну кількість проєктів, які знайомлять місцеві спільноти з унікальністю української культури. Митці та колективи, які базуються в Україні, беруть активну участь у виставках та фестивалях у світі, де представляють наше мистецтво (Венеційська бієнале, Каннський кінофестиваль, Авіньйонський театральний фестиваль та ін.).
Питання ідентичності та наших культурних кодів привертає увагу, викликає живий інтерес. Усі ці проєкти та події потребують не просто регулярного висвітлення, а медіа-супроводу на постійній основі. Це потрбно, аби максимально посилити ефективне просування наших наративів у світі. Якщо ми визначаємо Україну справді суб’єктною, то якісна культурна політика, культурна дипломатія та чутність українських голосів на міжнародних майданчиках надзвичайно важлива.
Та сплеск інтересу до України під час повномасштабної війни, а також більш активні прояви культурної дипломатії спричинили також низку викликів. Приміром, розпорошення напрямку культурної дипломатії між різними відомствами; якість деяких проєктів, що представляють Україну; (не)співучасть у подіях з “хорошимі рускімі”; спекуляція на бренді “Україна” та інші. Всі вони також потребують медійної уваги.
Як частина політики «м’якої сили», культурна дипломатія включає в себе обмін ідеями, дослідженнями, творами мистецтва та іншими компонентами культури між державами, щоб зміцнити взаєморозуміння та встановити або поглибити культурні зв’язки. Під час війни все це має особливе значення. Специфікою української культурної дипломатії є необхідність протидіяти шкідливим російським наративам. Росія тривалий час вкладала (і продовжує вкладати) значні ресурси у розвиток власної культурної дипломатії. Україна не може змагатися із нею в кількості ресурсів, але може (і має) використовувати наявні у себе з найбільшою ефективністю. Ствердження та розвиток українського культурного простору в глобальному світі після нашої перемоги не завершиться, а має лише підсилюватися. Роль медіа у цьому ключова.
Двомовний (українська, англійська) спецпроєкт LB.ua CultHub висвітлюватиме перелічені теми для української і закордонної широкої аудиторії, активних гравців сфери, політичних візіонерів, що ухвалюють рішення.
Партнером LB.ua у створенні проєкту CultHub виступає компанія «Карпатські мінеральні води». Про мотивацію цього партнерства розповідає власник компанії Сергій Устенко:
“Я вражений історією про українських підлітків, які створюють в окупованих регіонах таємні гуртки, де вивчають українську літературу. Діти відчувають, що в них справжнє і в чому їхня сила. У них відібрали Україну, але вони знайшли як повернутись – через книжки, через культуру, через спільноту своїх. Вся українська культура у «борітеся – поборете».Така життєва позиція повністю збігається з корпоративною культурою моєї компанії.
Ми обрали абсолютну ідентифікацію з Україною як головну цінність. «Карпатські мінеральні води» роками надавали партнерську підтримку культурним ініціативам. Від «Бандерштату» до Дитячо-юнацького конкурсу декламування поезії Шевченка – 2025. «Карпатська джерельна», «Соковинка», легендарний мем про вічно молодого Карпатського діда – усі наші рішення відображають український характер.
Чи інвестиції в культуру повертаються? Повертаються. Відчуттям, що робиш правильну справу, точиш зброю, яку є кому підхопити. Теплом спільноти однодумців: батьків, дітей, вчителів, команди, партнерів, які стають опорою одне одному. А ми всі разом – амбасадорами українських цінностей.
Тому ми приєднуємось до ініціативи LB.ua зі створення проєкту CultHub та формування постійно діючого медійного майданчика, який допоможе визначити болючі й сильні теми живої української культури. Щоб підтримувати і просувати назовні саме український мистецький ракурс.
Щоб український дух оздоровив міжнародну арт-спільноту, витіснивши вірус «вєлікой руской культури». Чим більше українських голосів звучатимуть у закордонних консерваторіях, операх, театрах, тим сильнішою буде партнерська підтримка, і ближчим – мир та світ на українських умовах.”