ГлавнаяКультура

‪#‎ЧитайУкраїнське: що зараз читає редакція LB.ua

Журналісти та редактори LB.ua вирішили долучитися до флешмобу, ініційованого Українським Інститутом книги, та розповісти про те, які книжки українських видавництв ми зараз читаємо.

Дописи про те, які українські книжки читають міністри, письменники, художники та всі-всі-всі, можна почитати в фейсбуці за хештегом ‪#‎ЧитайУкраїнське‬.

Естафету передаємо всім охочим колегам та читачам.

Соня Кошкіна, шеф-редактор

Про Наполеона Бонапарта написано багато, дуже багато книг. Однак чи не найбільш захоплюючий життєпис створив, свого часу, сам Олександр Дюма-старший, автор «Трьох мушкетерів» і «Графа Монте Крісто».

Історія великого імператора – від рідного йому острова Корсика до острова Святої Єлени, де закінчив свій шлях у вигнанні – викладена легко й захоплююче, так, що від книги неможливо відірватися до останньої сторінки. Сама книга – продукт найкращого, як на мене, українського видавництва «Брайт Букс». Дуже рада, що мій «Майдан. Нерозказана історія» свого часу вийшов саме тут. З того часу Дмитро Кириченко та його команда випустили на вітчизняний ринок ще багато одиниць дуже якісної продукції – від нон-фікшну до новітніх українських історичних романів.

Олег Базар, головний редактор

Я зараз паралельно читаю дві книжки: «Спогади (1861-1907)» Євгена Чикаленка (видавнича спілка «Діло», 1925 рік, однак є сучасні видання) та «Наполеон» Олександра Дюма.

«Спогади» – дуже важливий для розуміння української історії кінця XIX – початку XX століття текст. Чикаленко був драйвером українського життя свого часу, а до того ж – гарним публіцистом та літописцем, здатним помічати і виокремлювати важливі та дотепні моменти. Він жив у цікавий час і був оточений цікавими людьми, а тому окрім власне історичного полотна його «Спогади» дозволяють з цікавих ракурсів подивитися на Михайла Грушевського, Володимира Антоновича, родину Тобілевичів, Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Миколу Лисенка, Василя Симиренка...

Життєпис Наполеона авторства Олександра Дюма (Брайт Стар Паблішинг, 2017 рік) – легке чтиво, відверто компліментарна біографія. Яка, втім, особисто мені допомагає більше дізнатися про епоху, оскільки змушує раз-по-раз звертатися до Вікіпедії: те, що для автора, який писав через десять років після смерті Бонапарта, є очевидним, для мене потребує пояснень і розуміння контексту. 

Вікторія Герасимчук, заступниця головного редактора

Остання новинка в нашій з сином бібліотеці – книжка американського ілюстратора Еріка Карла «Дуже голодна гусінь», перекладена та видана українською харківським видавництвом «Читаріум». Її головна героїня, як не складно здогадатися, маленька і симпатична гусінь. Разом з нею такі ж маленькі і симпатичні читачі йдуть до здійснення головної мрії дитинства - вирости. Історія гусені лаконічна та довершена, ілюстрації – довершені та яскраві. Книга зроблена з розрахунком на будь-які прояви читацької цікавості – її можна облизувати, гризти, смикати за сторінки, а потім подарувати наступному поколінню в майже ідеальному стані. Можна навіть зачитати її до дір – адже на кількох сторінках вже лишилися дірочки від гусені, в які мій син з задоволенням засовує пальці, супроводжуючи цей процес схвальним: «У!», що означає «Дуже, дуже добре».

Фото: Читомо

Ще одна цікава книжка від українського видавництва «Новий формат» – «Правила розвитку мозку дитини» американського біолога Джона Медіни. Хочете, аби ваша дитина вступила в Гарвард? Збираєтеся навчити її п'яти іноземним мовам ще до школи? Купуєте дорогі розвиваючі іграшки, сподіваючись таким чином виховати генія? Тоді ця книжка безперечно для вас. Як і для тих батьків, чиї діти граються коробками, посудом та різним мотлохом. 

Вікторія Матола, журналістка

«Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності» Дарон Аджемоглу, Джеймс А. Робінсон (видавництво «Наш формат», Київ)

Назва книги говорить сама за себе. Автори аналізують історію становлення та розвитку країн світу, демонструючи, чому одні із них живуть в добробуті, а інші – ні.

Цю книгу я придбала рік тому на книжковому форумі у Львові. Читаю її періодично, коли замислююсь над проблемами України.

«Пиши, сокращай. Как создавать сильный текст» Максим Ильяхов, Людмила Сарычева (спецвидання для України – «Фоліо», Харків)

Журналісти російського «Главреда» дають поради, як вдосконалити свій текст журналістам, копірайтерам, публіцистам і всім, хто пише тексти. У книзі є цікаві приклади і правила. Щоправда, поки зрідка виловлюю для себе новинки.

Читаю цю книгу, коли виникає бажання вдосконалити тексти.

Періодично читаю дитячу літературу. Нещодавно закінчила книги: «Тім Талер, або проданий сміх» Джеймса Крюса (вид-во «Час майстрів», Київ) і «Матильда» Роаля Дала (вид-во «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», Київ).

Перша була екранізована в 1981 році режисером Леонідом Нечаєвим. Йдеться про хлопчика, який рано втратив маму і батька. Жив із мачухою і її сином у бідності і шукав щастя. Якось він познайомився з багатим бароном, якому згодом продав свій сміх, але здобув багатство. Згодом хлопчик таки знайшов спосіб, як повернути собі свій сміх.

«Матильду» я би не назвала дитячою книгою, хоч її саме так класифікують. У книзі йдеться про дівчинку, що мала конфлікт з дорослими, зокрема зі своїми батьками, що вирізнялися своїми споживацькими інтересами. Дівчинка справлялась з ними, використовуючи різні «забави» – доволі жорстокі способи виховання батьків. Згодом свою кмітливість Матильда застосувала і до грубої вчительки Транчбуль. Фактично сюжет доводить, що діти бувають дуже жорстокими в певних умовах. Наприкінці книги автор наділяє дівчинку містичним даром, щоб вона змогла допомогти іншій героїні – вчительці міс Хані, з якою згодом житиме.

Фото: Обкладинки взяті з сайтів видавництв

Ігор Соловей, редактор відділу «Світ»

Я ніколи не читаю по одній книзі, на столі зазвичай по 2-3 книги. Здебільшого це література політико-історична та професійна: про медіа, пропаганду та маніпулювання громадською думкою.

Наразі на робочому столі «Україна. Історія з грифом секретно» Володимира Вятровича – про невідомі сторінки української історії від 1943 до 1991 року.

«Четверта республіка» авторства Бориса Ложкіна (видавництво Фоліо) – про сучасну історію країни. Тим більше цікаво, що особисто довелось бути свідком багатьох описаних в книзі подій та знайомим з окремими персонажами.

І третя книга – «Як працює путінська пропаганда» авторства Миколи Давидюка (видавництво Смолоскип). Як експерт-політолог він зібрав і описав багато способів маніпуляції росіянами громадською думкою та процес, як це все організовано. Цікавий досвід колег. Та й свій досвід увійшов в кілька розділів цієї книги.

Маргарита Тулуп, журналістка відділу «Суспільство»

Розповім про переклад американського двотомника «Охорона психічного здоров'я під час бойових дій» видавництва «Наш формат». Здається, це перша ґрунтовна спроба поговорити з українським читачем про психічні розлади, викликані бойовими діями. Однак спроба ця, на жаль, залишилася несправедливо непоміченою.

Це книга про бойовий стрес і його вплив на фізичне та психічне здоров'я людини. Фактично найновіша робота з військової психіатрії (остання велика публікація вийшла в США в 1995 році). Для мене книга ділиться на теми, які публічно обговорювати в Україні не прийнято (суїциди в армії, алкоголізм і наркотики, психотропні препарати в психіатрії, посттравматичний синдром, психічне здоров'я жінок в армії), і ті, про які ми навряд чи замислюємося в принципі (стоматологічні проблеми і розлади харчової поведінки, викликані війною, стрес військових, які працюють з тілами загиблих товаришів, черепно-мозкові травми і їх вплив на психічне здоров'я). Окремі розділи присвячені етапам повернення з війни, реінтеграції з сім'єю, проблемам у сім'ях військовослужбовців.

Так, це спеціалізована медична література. Автори - американські військові лікарі, соцпрацівники, психологи і наукові співробітники. Ні, написана вона не академічно, а тому - не лише для фахівців. Читати її цікаво і важливо, аби перестати заперечувати очевидне, аби в першу чергу думати не про технологію війни, а побачити за кожним військовим людину.

Завантажити книгу повністю можна тут

Фото: aumf.net

Валентина Мерещук, випусковий редактор

Книга «Засинай» з серії «Вечерні історії для маленьких» авторства Галини Вдовиченко, видавництво – Видавництво Старого Лева. История про те, как зморений автотранспорт з'їжджає з траси, щоб перепочити. В цій книзі прекрасно все : герої – Синій Маленький Жук Фольксваген, Велика Фура, схожа на слона, Старенький Автобус; чудова мова – машинки «похропують», «похукують», «посопують» и «потягуються усіма своїми зчепленнями»; велика концентрація свистячих та шиплячих звуків, котрі методично розслаблюють та налаштовують на сон – найкращий ефект, який може дати книга на ніч. Вона прочитана раз 150, і навіть після цього читається добре.

Фото: ВСЛ

Андрей Яницкий, редактор раздела «Экономика»

Дочитываю «Четвертую республику» Ложкина-Федорина, выпущенную в харьковском издательстве «Фолио» в 2016 году сразу на нескольких языках. Каких-то больших секретов власти авторы не раскрывают, скорее ретушируют действительность. Но интересно, как все буквально за год переменилось. В книге Ложкин хвалит иностранцев в правительстве и Саакашвили на посту губернатора Одессы. А уже в 2017 году никаких иностранцев в Кабмине нет, Порошенко лишает Саакашвили гражданства, и тот с боем прорывается через украинскую границу. Ложкин пишет о невероятных успехах Порошенко в борьбе с олигархами, в том числе и с Ахметовым! А в мае 2017 года супруга Петра Алексеевича дебютирует на телеканале Ахметова в качестве ведущей передачи «В ритме спорта», а в октябре 2017 года инвесткомпания Dragon Capital оценивает состояние Рината Ахметова в 6,9 млрд долларов США - на 68% больше показателей прошлого года. Не в последнюю очередь благодаря формуле расчета стоимости газа «Роттердам+».

Надо признать, в книге много здравых идей, которые остаются нереализованными. Одна из них – необходимость решить проблему существования двух центров исполнительной власти (правительства и администрации президента). Однако Ложкин - сторонник укрепления президентской власти, а не перехода к парламентской республике. К чему приводило усиление президентской власти, мы видели буквально три года назад. Зачем снова наступать на те же грабли?

Тереза Лащук, журналістка

Джордж Орвелл «У злиднях Парижа і Лондона» (Видавництво Жупанського): маловідомий, але вартісний роман Орвелла. В ньому він розповідає про часи, коли бідував на вулицях. Заради кількох копійок наймався плонжером у ресторани Парижу. Заклади ті були бідні і, як наслідок, брудні: пацюки, таргани, людські сльози і піт на кухні, у стравах – Орвелл описує реальні події, тому подекуди навіть замовчує справжні назви ресторанів. Справжня жесть починається, коли він переїжджає в Лондон - там спить в притулках для бездомних повних клопів, без ліжок і простирадл. Роман багатий історіями людей, яким немає чого втрачати. Цікаво Орвел описує, як трансформується людина і ставлення інших до неї, коли вона залишається без грошей. Дуже важливо, що книжка якісно перекладена – сленг і лайка «вуличних людей» минулого століття адаптована максимально точно.

Дарія Бадьйор, редакторка відділів «Культура» та «Блоги»

Читаю щойно видані в Laurus «Щоденники воєнного часу 1939-1945» Астрід Ліндгрен, які вона вела з першого дня Другої світової війни і до кінця 1945. В Швеції щоденники видали до 70-річчя завершення війни, в українському ж виданні – єдиному перекладі – вирізки з газет, які Ліндгрен вклеювала в щоденник, зробили не лише ілюстраціями до тексту, але переклали українською.

Ліндгрен ще не була відомою письменницею – «Пеппі Довгапанчоха» вийде лише 1945 році. Разом з розповідями про те, як вона переживає хвороби своєї доньки Карін (та захворіла на запалення легень в 1941 і Ліндгрен розповідала їй казки про Пеппі), в щоденниках Астрід переказує новини і чутки, які доходять з фронту, і ділиться власними політичними роздумами та страхами. Деталі шведського побуту, який не зачепили безпосередні воєнні дії, написані стилем, знайомим з дитинства (торти, прикрашені зеленим марципаном, подробиці про подарунки для дітей та какао-какао-какао), накладаються на впізнавані деталі існування у військоий час: «Днями я думала, чи настане колись такий день, коли знак “Укриття” у мирному вестибюлі здаватиметься чимось незвичним?»

Макс Левін, фотокореспондент

Польська журналістка Катажина Квятковська-Москалевич в книзі «Вбити Дракона. Українські революції» (вид-во «Човен») досліджує зсередини процес переродження хомо совєтікус в «людину вільну». Це те, чого так не вистачає, нам, заангажованим співучасникам цих подій україньскої історії – від Помаранчевої революції до війни на сході України. Це фактура в чистому розумінні, без пересмикувань і надриву. Сповідь політтехнолога, потрапивший під каток репресивної машини Богдан Хмельницький, паталогоанатом з Луганська, філософські роздуми про життя від смертельно хворих мами і дочки, повій з Києва, історії перших жертв окупації на сході.

Фото: Човен

Олександр Рудоманов, журналіст

Нині я читаю книгу «Формула продуктивності» Ореста Зуба, видавницво Мандрівець.

В ньому автор, який багато подорожує, простою мовою прописує різні життєві лайфхаки, які допомагають покращити планування життя та таймменеджемент та самомотивуватися. Частину їх потроху пробую втілювати у життя і наче мінімальні результати уже маю.

Фото: openmind.com.ua

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter