Підняття заробітних плат є справді важливим кроком для підтримки медиків. За півтора року пандемії COVID-19 наші медики показали високий рівень професіоналізму, рятуючи життя тисячам українців, і терпіння, бо не кожен зможе витримати в таких умовах.
У бюджеті на 2022 рік передбачено кошти для встановлення мінімальної заробітної плати для лікарів на рівні 20 тис. гривень та для середніх медичних працівників на рівні 13,5 тис. гривень. Кошти передбачено, але систему їх розподілу не всі знають.
Отже, чи реально забезпечити такі заробітні плати кожному українському медику? Проста арифметика все пояснить.
Маємо обіцянку підняти зарплати медикам, в що самі лікарі не дуже вірять, і через що керівники лікарень переживають, бо не знають, де взяти гроші на це. У зв’язку з такою ситуацією одні «без надії» сподіваються на роз’яснення «зверху», а деякі починають «бити в набат», бо потенційна проблема вже назріла і вимагає конкретних дій для її вирішення.
Як думали у високих кабінетах? А дуже «просто». Даємо додаткові 35 млрд грн на медицину на 2022 рік і все буде добре.
Маємо приблизно 300 тис. медичних працівників (зареєстрованих в електронній системі охорони здоров’я). Розділяємо 35 млрд грн на 300 тис. працівників маємо десь по 9 тис. грн в місяць додатково на кожного медика. І дійсно виходять ті очікувані 20 тис. грн для лікарів і 13,5 тис. грн для середнього медичного персоналу, але є одне велике «АЛЕ».
Ці кошти рівномірно не розподіляються на всі медичні заклади. Запитаєте чому?
А тому, що медичні заклади отримують кошти залежно від наданих послуг. Існують заклади, де щороку на 30% більший бюджет, ніж був в 2019 році коли були субвенції. Але навіть таким медичним закладам доведеться думати, як організувати свою роботу. Натомість є інші медичні заклади, які медичну допомогу надають рідко, тому і грошей отримують небагато, а от штат працівників не змінюється. В них буде точно питання як виплачувати такі підвищені зарплати.
Одним з логічних виходів в даній ситуації могло б бути збільшення вартості законтрактованих послуг, що дійсно потрібно проводити – але це вже питання до державних доходів, до можливостей державного бюджету. Вже почалися позитивні зрушення. Так, наприклад, з 2022 року на пологи держава виділятиме 15 тис. грн, замість 10 тис. грн, як було в 2021 році. Майбутні батьки можуть бути спокійними - вимагати гроші від пацієнтів лікарням вже стає не вигідно. Але підняття одного пакету на 50 відсотків не означає, що всі пакети однаково збільшились, а отже розподіл коштів по закладах різний.
Виходить, що в ідеальній картинці влада дійсно виділила більше коштів, але в процесі їхнього розподілу не все так однорідно.
Ми ж маємо модель надання коштів тим закладам, які активно надають медичну допомогу, мають угоди на відповідні пакети, до яких дійсно активно звертаються пацієнти. От в цих закладах зарплати виростуть. Але буде декілька десятків закладів (з кількох тисяч), в яких або керівництво пасивно спостерігатиме за зростанням заборгованості по зарплаті, або власник лікарні – громади, будуть ігнорувати таку пасивність. У другому півріччі 2022 року, в різних містах України ми побачимо мітинги та перекривання вулиць працівниками медичних закладів, які не отримали обіцяні кошти, будуть звільнення медичних працівників.
Так що ж робити, щоб уникнути найгіршого сценарію розвитку подій:
1. Власник (міська рада, обласна рада) має розібратися чи потрібне дофінансування, чи потрібно докупити додаткове обладнання в заклад для створення можливості розширити свої пакети, для надання платних послуг, щоб збільшити дохідність. Для цього звичайно було б добре мати медичну стратегію власного регіону.
2. Керівник кожного медичного закладу має вже зараз визначитись що і як буде відбуватись з кадровим складом, можливо потрібно буде скористатись тими 100 млн грн, які виділили для мобільності медиків і запросити до себе фахівців, яких бракує, щоб збільшити кількість пакетів (договорів з НСЗУ), а отже і коштів для лікарні. Для цього також було б добре мати стратегію закладу хоча б на 2022 рік.
3. Лікарям усвідомити, що лінійного, прямого підняття - як було в бюджетних установах (наприклад, залишається досі в школах) для медичних закладів не буде.
4. Держава має поважати свободу підприємницької діяльності - будь-яка спроба навіть законом запровадити обов’язковість певного рівня зарплати буде втручанням в таку свободу, що може спричинити порушення прав медиків, наприклад, коли керівник лікарні у межах спроможності закладу буде приймати рішення про переведення деяких працівників на 25-50% ставки для економії коштів лікарні.
Виконання таких обіцянок найбільше залежить від управлінських навичок керівників медичних закладів, яких на роботу бере місцева влада. Хочеться, щоб у цьому році місцева влада не усувалась від управління своїми закладами, а була максимально включена у їх діяльність. Але варто заспокоїти тих, хто думає, що все погано - закладів, які хочуть мати кращі управлінські рішення, які пишуть свої стратегії, планують свій розвиток, попереджують можливі проблеми все більше, і я з радістю долучаюсь до таких вдосконалень.