А це означає, що бюджет лише цього року не добере кілька десятків мільярдів гривень, а що буде у наступному - ніхто навіть не думає. Бо, очевидно, що головне завдання за будь-яку ціну дотягнути без масштабних потрясінь хоча б до моменту підбиття підсумків парламентських виборів.
Отже, внутрішніх економічно обґрунтованих джерел фінансування у влади просто немає. Що, зрештою, був змушений визнати, навіть сам «верховний ініціатор» – В.Янукович, який нещодавно спробував взяти за свідка самого Бога: «Мы обычные люди, но Господь видит, что мы очень хотим, чтобы жизнь людей улучшалась».
За таких умов можна було б сподіватись на зовнішнє запозичення. Але і в цьому напрямку ліміт вже вичерпано, бо всі потенційні кредитори поки що вичікують. По-перше, як Україна впорається з піковим навантаженням з виконання боргових зобов’язань, яке припадає на жовтень та на грудень цього року. А, по-друге, чи відновиться кредитування МВФ, без якого непереливки буде комерційним банкам, які мають невдовзі платити по власним «векселям». Між тим, і без нових боргів у 2013 році ми маємо сплатити лише по відсотках майже 40 мільярдів гривень. Майже стільки, скільки за повідомленнями урядовців закладено у проект держбюджету (біля 38 млрд. грн.) на продовження соціальних ініціатив.
При пересмотре закона о государственном бюджете правительство, вероятно, попытается частично компенсировать повышение социальных выплат за счет снижения других расходов или повышения доходов
— Елена Белан, главный экономист Dragon Capital
Отже, єдиний вихід, що залишається – відкрити сезон масового розпродажу державного майна. І ось вам, свіжа ініціатива від Мінекономрозвитку – перелік з 1 200 державних підприємств, які збираються продати у пожежному порядку. І щоб ніхто не сумнівався куди підуть ці гроші, скажемо лише, що загальна сума надходжень від прискореної приватизації має скласти… правильно 40 млрд. грн. А те, що держава на цьому втратить двічі, бо той, хто поспішає, ніколи не отримує нормальної ціни, і при цьому, як зазначив академік Валерій Геєць, після продажу досить часто знижуються податкові надходження до бюджету, нікого в Уряді не турбує. Адже головне, щоб тобі сьогодні голову не відірвали, а про те, що буде з країною завтра, хай голова болить у інших.
Таким чином, загальний висновок щодо потуг «команди професіоналів» знову невтішний, а проілюструвати його можна фразою з відомого анекдоту: «Батьку, закінчуйте торгувати, бо вже не має чим здачу давати …»