А питання це для нас більш, ніж важливе. Справді швидкісного мобільного Інтернету ми чекаємо не менше львів’ян чи одеситів, але це не є життєво важливим питанням на сьогодні. А от вибори мера в 2 тури – можуть стати питанням життя і смерті.
В Кривому Розі, каже Вікіпедія, живе 650 тисяч населення. В Кіровограді, який в 100 кілометрах від нас, і який є містом обласного значення – 250. А ще є «великі міста» Івано-Франківськ і Луцьк, які ледь перевалили за 200, і Ужгород, в якому населення взагалі менше 120 тисяч. Агов, хто там буде вирішувати 3g чи виборомерські питання – що треба зробити, щоб ви нас великим містом рахували?
Був собі такий пан Любоненко, який процарював в Кривому Розі з 1992 по 2010 рік. Неслаба така мерська каденція. Був він не найгіршим «хозяйствєнніком», та й грошей в індустріальному місті зазвичай було трохи більше, ніж в інших. Здав у 2010 Вілкулу-старшому – місто-вижжене поле. Жодних більш-менш потужних громадсько-політичних фігур. Жодної хоча б трохи дієвої опозиційної політичної сили. Все, що з’являлося – купувалося чи більш-менш лагідно придушувалося. Регіонали отримали максимально благодатну ситуацію. Подачки містянам, риторика стабільності і – вуаля – нема в місті нікого, окрім Вілкулів чи тих, хто чітко позиціонуються як їхні люди.
На останніх парламентських виборах кандидатів саме так і просували – «команда Вілкула». І в мери наступні, звичайно вони когось готують. Час змінюється, і розраховувати на майже 80%, які набрав Юрій Вілкул на останніх безальтернативних виборах мера, їм вже, зрозуміло не приходиться. Навіть якщо сам Вілкул-молодший балотуватиметься, все одно, навіть на 50% розраховувати важко. Але їхнє, вілкулівське, щастя в тому і полягає, що хоча б якісь потужні конкуренти відсутні як клас. На сьогодні тим чи іншим чином заявляли про свої мерські амбіції – з того що мені особисто відомо – мінімум 7 кандидатів. Кожен з них має рейтинг від 2 до 12 відсотків, що в сумі легко може дати більше 50. Але біда наша і щастя місцевих «регіоналів» в тому, що ця «сума» виглядає дуже слабо реалістичною.
Абсолютно незрілі кандидати. Без команд, програм і стратегії. Дехто з більш ніж сумнівним минулим, а дехто і не тільки минулим. Слабо договороздатні. Амбіційні, але в переважній більшості з амбіціями не підкріпленими нічим. Хоча б трохи адекватні і здатні реально сприймати ситуацію в останній момент передумають балотуватися, щоб не брати участь у фарсі. Таким чином, якщо нічого не зміниться – а щоб змінилося, має стати справжнє диво – будь-який кандидат, на якого Олександр Вілкул покаже пальчиком, набере свої 25-30 відсотків і легко виграє вибори. «Прогресивна» демократична спільнота разом зі своїми кандидатами буде гризти лікті і клясти бидло-електорат, який знов повірив жорсткому популізму і продовжив каденцію знатним покращувачам.
Правильна відповідь, як завжди, очевидна і лежить на поверхні: домовитися, виставити єдиного кандидата і - уперед за перемогою. Але повірити в те, що громадянське суспільство, яке в нашому місті тільки народжується, і квазі-політичні партії – а інших в Кривому Розі просто не існує – зможуть так швидко до цього дорости, дуже важко. Тож, наш чи не єдиний шанс – вибори мера в 2 тури. В нашому ВЕЛИКОМУ місті. Це те, що зможе примусити всіх вже в другому турі об’єднатися навколо єдиного кандидата. Так, він буде далеко не ідеальний. Але це буде кандидат, в якого нарешті з’являться шанси.
Коротше, давайте там, на горі, коаліційну угоди виконуйте і не забудьте Кривий Ріг до ВЕЛИКИХ міст прирахувати. А ми вже тут спробуємо вплинути на те, що від нас залежить.