Навчання Покоління Z
Вроджений цифровий стиль навчання цього покоління містить вільне користування цифровими медіа, онлайн-спільноти, електронне менторство, відеоігри або колективні роздуми на соціальних платформах (Baird and Fisher, 2010). Щоб активно заохотити учнів у класних кімнатах, освітяни мають фокусуватися на наданні контенту, який дозволяє учням розуміти контекст завдань навчання, і водночас задіяти різноманітні форми соціальних мереж та новітніх технологій, таких як віртуальна реальність (VR) та доповнена реальність (AR).
Розуміння й впровадження цього досвіду цифрового навчання у ваш передовий та інтерактивний навчальний план підвищить мотивацію учнів та покращить результативність викладання, задовольняючи потреби сьогоднішніх стилів цифрового навчання (Baird and Fisher, 2010). Користування мобільними пристроями у класних кімнатах має бути безпосередньо пов’язане з особистим досвідом кожного та використанням технологій поза межами школи. Ключовим є створення досвіду, що дозволить отримувати доступ до інформації, спілкуватися на основі співпраці та створювати контент за допомогою мобільних пристроїв і нових цифрових навичок, як-от технології VR та AR у класних кімнатах.
ПРИКМЕТНІ РИСИ ЦИФРОВОГО НАВЧАННЯ ПОКОЛІННЯ Z
• Інтерактивність. Використання інтерактивного контенту, здатного викликати інтерес, та матеріалу, який мотивує студентів до залучення через креативне застосування соціальних медіа, концептуального критичного оцінювання та взаємодії зі спільнотами. Покоління Z також розраховує на те, щоб знаходити, використовувати та «міксувати» різноманітні види засобів масової інформації, доступної в інтернеті, як-от аудіо, відео, мультимедіа, пізнавальне та освітнє ігрове моделювання/симуляції.
• Індивідуальний підхід до кожного студента. Переведення відповідальності за навчання на студента та надання особливого значення керованому викладанню та моделюванню. Персоналізовані, інтерактивні та призначені для роботи у соціальних мережах інструменти, а також здатність самостійно управляти процесом навчання.
• Прив’язка до контексту. Суміщення використання соцмедіа у класній кімнаті у бік способу, у який технології використовуються поза її межами. Користування технологіями має бути пов’язане як з автентичною (навчання) діяльністю, так і з внутрішньою мотивацією.
• Співпраця. Навчання являє собою соціальну активність, і студенти найкраще навчаються через спостереження, співпрацю, внутрішню мотивацію та самостійно організовані соціальні системи (наприклад, однолітки з віртуального або реального навколишнього середовища).
• «За запитом». Надання можливості для виконання одразу декількох завдань, обробки численних інформаційних потоків та «жонглювання» короткостроковими й довгостроковими цілями. Доступ до контенту через різноманітні медіаплатформи, зокрема мобільні, із системами на базі ПК, або інші мобільні (портативні) комп’ютерні пристрої.
• Автентичність. Розгортання активних та змістовних напрямків роботи, що ґрунтуються на взятих з реального життя навчальних моделях. Галузеві проблеми та ситуації мають перебувати у центрі уваги, вимагаючи при розв’язуванні елементів вдумливості, найрізноманітніших точок зору та процесів співпраці — тоді можливе отримання доцільних, застосовних відповідей від сучасного студента.
ВИКЛАДАННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПОКОЛІННЯ Z
Такі технології, як VR та AR, надають Поколінню Z можливість долучатися до соціального, колективного та активного навчального середовища (Baird, 2018). В експертному звіті Mission V Schools Pilot Programme в Ірландії доктор Конор Гальвін, професор Школи освіти Університетського коледжу Лондона, виявив, що використання технології VR у класній кімнаті показало реальну користь для розв’язання соціальних проблем студентства (Baird, 2017). Так, наприклад, Гальвін зазначає, що студенти, котрі намагаються приєднатися до свого класу, отримують визнання з боку однолітків саме через свої технологічні навички. Впровадження практичних занять із застосуванням VR до навчальної програми дозволяє сором’язливим студентам «виповзти зі своєї мушлі» та активно підтримує впевненість у студентах, яким до цього її бракувало в математичних навичках.
Хоча це досі відносно нова технологія з точки зору використання в освітньому процесі, уже існує декілька чудових алгоритмів взаємодії з AR, застосовних для освітніх цілей. Для покоління, яке зросло на інтерактивних технологіях, привнесення AR до класної кімнати та навчальної програми може також сприяти активному залученню та здатності до тривалого засвоєння матеріалу (Baird, 2016b). Наприклад, AR допомагає студентам-візуалам краще розуміти інформацію та ідеї, які викладач пояснює на лекціях або про які вони читають у звичайних підручниках. AR також є цінним інструментом оцінки, який дозволяє студентам продемонструвати рівень володіння різноманітними предметами.
Окрім цього, AR являє собою корисну педагогічну стратегію поглиблення навчання через використання дидактичних карток, книжок-панорам або підручників із вбудованими інтерактивними носіями інформації. Зрозуміло, що AR швидко знаходить шлях до класних кімнат ХХІ століття. Так, наприклад, Google використовує Google Cardboard VR viewer (платформа віртуальної реальності, в основі якої картонний шолом) у школах, створюючи оригінальний контент завдяки Google Expeditions Pioneer Program, котра переносить учнів у віртуальну подорож океаном, історичними місцями тощо (Baird, 2017).
Очевидним є одне: коли представники Покоління Z переміщатимуться з класної кімнати до трудового колективу, дедалі важливішим стане поглиблення нашого розуміння цих цифрових стилів навчання, що стрімко й активно розвиваються, а також складання освітніх та підготовчих програм (онлайн та офлайн) для того, щоб зустріти їх на їхній власній території (Baird, 2018).