Найцікавіше відбулося учора-позавчора: спочатку спецпризначенці СБУ заарештували зо три десятки учасників блокади, потім Порошенко засудив блокаду і підтримав її вже на державному офіційному рівні (!). Фактично ми бачимо "перехоплення" тренду і спекулювання тематикою блокади, аби не дати додаткових очок на електоральному полі націоналістам. Однак, подібні пассажі доводять до смішного: націоналістичні сили послідовно відстоювали тему блокади Донбасу і розриву економічних звязків з окупованими територіями, і увесь час з 2014го року отримували відкоша від органів влади : "це неможливо", "це неприйнятно", "це шкідливо".
Варто було націоналістам трохи притиснути - з'явилася на горизонті Самопоміч, яка активно взяла тему в свій арсенал - кілька акцій, блокада і вуаля, вже влада країни каже про потрібність блокади і береться її реалізувати. І уже все "потрібно", і блокада це вже не "шкідливо". Дивно, але так може статися з вимогою правих сил про розірвання дипстосунків з РФ, адже рано чи пізно до керівників держави дійде усвідомлення необхідності такого кроку. Однак такі речі в нашій політиці не робляться одразу як стають потрібними: чомусь керівництво держави їх втілює лише коли розуміє, що бездіяльність може стати причиною серйозних іміджевих втрат. І цей принцип державної політики, нажаль, виявився нині ключовим.
В сучасних умовах робота з питаннями економіки для України є пріоритетним фактором, з огляду на кризовий стан і невисокий інвестиційний клімат. При цьому, як виявилось, для верхівки влади принципових питань немає взагалі: сьогодні вони проти блокади, завтра її очолюють, а післязавтра можуть бути знову проти. Несистемність - ключовий фактор нашої політики.