Кого охопила люстрація
Дізнатися точну кількість справ, в яких оскаржується звільнення через люстрацію неможливо. Адже Єдиний державний реєстр судових рішень не містить такої інформації. Ще станом на березень 2015 року мова йшла про понад 400 справ, що перебувають в адміністративних судах - відповідні дані озвучувались на пленумі Верховного Суду України. Але єдиного органу, який би узагальнював цю статистику немає. На сайті Мінюсту, який по суті є виконавцем процесу люстрації, такі дані відсутні. Реєстр люстрованих осіб є, а от кількість оскаржень такого рішення – відсутня.
Так, за останніми даними, закон про люстрацію був застосований проти 789 осіб в Україні. Менше 800 звільнених посад за рік – такими стали результати роботи цілого департаменту Мінюсту. Хоча сама ж Тетяна Козаченко раніше заявляла, що тільки в МВС під дію цього закону підпадають до 2 тисяч співробітників. А є ще прокуратура, СБУ, ГПУ, облдержадміністрації – в цілому дія закону може розповсюдитися на понад 1 мільйон людей, відповідні дані раніше озвучував прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
Люстрація і суди: хто кого?
На практиці люстрація в Україні – процес односторонній. Жоден чиновник, звільнений у відповідності до закону «Про очищення влади», не може повноцінно оскаржити своє звільнення в суді. Адже українські суди сьогодні зайняли позицію вичікування. Фактично – призупинили розгляд справ щодо звільнень через люстрацію до прийняття рішення Конституційним судом України. Хоча, згідно з законом, суди мали змогу виносити рішення по справах, поки таке провадження не було зареєстровано у Конституційному Суді.
Закон про люстрацію набув чинності 16 жовтня 2014 року, а перше провадження до КСУ надійшло тільки у лютому 2015-го. Проте в цей період жоден український суддя прийняти рішення по цих справах так і не наважився. Як наслідок, справи щодо оскарження люстрації «зависли» чекаючи вердикту КСУ.
Своєю чергою Конституційний суд України також не поспішав приймати рішення щодо відповідності окремих його положень Основному Закону. Хоча ще у квітні 2015 року всі 3 подання щодо окремих положень люстраційного закону, два з яких подав Верховний Суд України, були об’єднані в одне провадження, а справі було надано статус невідкладної. У зв’язку із чим КСУ був зобов’язаний винести по ній вердикт впродовж 1 місяця. Однак судді КСУ чекали рішення Венеційської комісії відносно закону «Про очищення влади», адже, нагадаю, реакція ВК на «люстраційний» закон була доволі жорсткою та критичною.
Тоді українська сторона пообіцяла Венеційській комісії ухвалити відповідні зміни до закону та привести люстрацію у відповідність до стандартів Ради Європи до 1 вересня цього року. Однак, цього і досі не зробила.
Отже тепер на рішення парламенту чекають всі - Венеційська комісія, КСУ, українські суди, і особи, яких звільнили через закон про люстрацію. Ймовірно, першим урвався терпець у КСУ, коли він продовжив розгляд цього провадження.
Що нині розглядає КСУ
Реакція ідеологів люстрації на продовження розгляду провадження КСУ була вельми бурхливою. А деякі «гарячі голови» пообіцяли навіть «другий майдан». Хоча насправді, навіть якщо КСУ задовольнить всі 3 провадження та визнає окремі положення закону «Про очищення влади» не конституційними, закон буде діяти й надалі, а процес люстрації - продовжиться.
Так нині КСУ розглядає об’єднане конституційне провадження за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 нардепів, спрямованим до суду у січні 2015 року. А в разі задоволення всіх 3 проваджень, відбудуться наступні зміни:
Посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади, залишаться ті самі.
Натомість, змін зазнають критерії люстрації. Також суттєвою поправкою може стати неможливість автоматичного звільнення та заборони обіймати посади на держслужбі від 5 до 10 років.
Так, в разі визнання КСУ неконституційними зазначених положень закону, не підпадатимуть під люстрацію особи, яких пропонували автоматично звільнити лише за те, що вони обіймали посади сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, а також у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.
Також не звільнятимуть згідно з «Законом про очищення влади» тих, хто працював на керівних посадах в Компартії, ЦК ЛКСМУ і вище, були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ, Головному розвідувальному управлінні Міноборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР.
Будь-то Генпрокурор, суддя чи працівник ВРЮ, або співробітник СБУ, прокуратури чи МВС - люстрація буде стосуватись лише тих, чия протиправна дія (спрямована на здійснення заходів, спрямованих на узурпацію влади Януковичем, підрив основ нацбезпеки, оборони, територіальної цілісності, порушення конституційного права збиратися мирно, тощо) була доведена рішеннями судів.
Тобто, особу не можна буде звільнити автоматично, але і звільнення, і заборона обіймати посади на держслужбі протягом 5 чи 10 років буде застосовуватись, якщо провину цих осіб буде доведено судом. Це є досить суттєвою зміною.
І це буде відповідати європейським стандартам і рекомендаціям, наданим у Проміжному висновку до цього Закону Венеційською комісією (16 грудня 2014 року № CDL-AD(2014)044).
«Вина особи має бути доведена в кожному конкретному випадку. Люстрація не може бути використана для покарання, відплати або помсти. А процедури люстрації, незважаючи на їхній політичний характер, повинні бути розроблені і проведені тільки юридичними засобами», - йдеться у тексті висновку.
Особливості української імплементації
Законопроектів про внесення змін до Закону «Про очищення влади» в парламенті зареєстровано вже з десяток. Але жоден з них не вирішує питання, порушені суб’єктами конституційних подань та жоден з них не враховує зауваження Венеційської комісії.
Повний перелік зауважень ВК є незмінним і виглядає наступним чином:
Перше і основне - відповідальність з питань люстрації повинна бути індивідуальною. Вина кожної конкретної особи повинна бути доведена. І цей критерій цілком дозволить задовольнити рішення КСУ.
Друге - це створення окремого незалежного органу, який відповідав би за проведення люстрації в Україні. Він повинен бути незалежним від уряду, та в Україні це, по факту, департамент одного з міністерств.
Третє - розмежувати такі поняття як люстрація і боротьба з корупцією.
Четверте - захистити осіб, щодо яких проводиться люстраційна перевірка, від розголошення інформації про це. Списки людей, які, нібито, підпадають під дію закону про люстрацію, до моменту її завершення не повинні обговорюватися публічно ні міністрами, ні депутатами, ні громадськими активістами - це елементарний захист ділової репутації та приватного життя. Не може людина бути визнана винною, доки її провину не доведено в суді. Так само і в процесі люстрації. Венеційська комісія вже висловлювала велику стурбованість з приводу того, що в Україні процес люстрації містить велику політичну складову.
Наступне зауваження Венеціанської комісії стосується люстрації суддів, яка, згідно з рекомендаціями експертів, повинна відбуватися за окремим законом. Претензія ВК полягає в тому, що суддів не можна люструвати за процедурою, яка виписана в Законі «Про очищення влади», оскільки вона не відповідає Конституції України.
Свою думку щодо цього закону ВК висловлювала більш ніж жорстко. І публічно заявляла про необхідність зупинити його дію до приведення закону у відповідність зі стандартами Ради Європи.
Тому становище української влади більш ніж делікатне. Послатись на думку Венеційської комісії, як у випадку із судовою реформою – не вийде. Змінювати закон – нема бажання і зупиняти процес люстрації українська влада, як бачимо, не збирається.
Втім, схоже, саме такого ефекту і хотіли домогтися ідеологи люстрації.
Кому вигідно
Закон чинний і люстрація триває. Наявність подання або відкритого провадження жодним чином не зупиняє дію цього Закону. Тому й можна зробити висновок, що саме така ситуація із «завислими» судовими процесами є вигідною державі!
По факту посадовці звільнені. Своє звільнення вони оскаржують, проте рішення судів по їхніх позовах немає. Ніякого - ані позитивного ані негативного. А без рішення суду їх ніхто на роботі не поновить - це раз. Два – вони не будуть мати змоги звернутись до Європейського суду з прав людини.
Звернутися до ЄСПЛ можна лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо). І лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту та лише протягом 6 місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам.
А наслідки визнання неконституційними окремих положень закону про люстрацію, так само як і наслідком виграшу справи в ЄСПЛ буде одне - звільнених осіб треба буде поновлювати на роботі. При цьому держава повинна буде виплатити компенсацію заробітної плати за цей вимушений «прогул».
Нагадаю, що такі приклади в історії вже були.
На початку 2000 у Сербії, після розпаду Югославії, було невдало проведено люстрацію суддів: прийнято рішення про повну заміну складу суддівського корпусу. Там не дослухалися до рекомендацій Ради Європи.
А в 2010-му кілька звільнених суддів спрямували скаргу до Конституційного Суду Сербії, який своїми рішеннями визнав, що процес не відповідав загальноприйнятим нормам і порушував право на справедливий суд. Згодом Європейський суд з прав людини поновив всіх суддів на посадах. І зараз в Сербії є досить великі проблеми із правосуддям, оскільки суддів у два рази більше, ніж потрібно!
А все тому, що процес люстрації судової системи відбувався не у відповідності до стандартів Ради Європи.
Дуже не хотілося б, щоб Україна перевірила на собі «цей досвід».