У нашій системі загальної середньої освіти досі, на відміну від інших країн світу (не мова про пострадянський простір), на кожного старшокласника виділяється як мінімум 36 годин аудиторних занять з учителями 20 предметів, що у середньому дає 1,8 годин/тиждень на предмет!
Як практичний досвід, так і деякі цільові дослідження прямо вказують - неможливо старшокласнику нормально підготувати себе до рівня вимог ДПА/ЗНО в умовах, коли на свій пріоритетний предмет він має 1-2 години роботи з учителем за розкладом занять у закладі.
Не забуваймо, що у нас чи не у кожному класі гуртуються старшокласники, з різними особистісними освітніми пріоритетами, а почасти й взагалі без таких.
Реакція
А тому старшокласник шукає:
• по-перше, кваліфікованого репетитора, яким часто стає його ж вчитель;
• по-друге, час на додаткові заняття, яких для більшості як мінімум потрібно з трьох «сертифікаційних» предметів.
Наслідки
Відтак у нас стали закривати очі на практику, за якої старшокласники прогулюють «непотрібні» заняття, на їхні проблеми зі здоров’ям від перевантаження та на чи не повну відсутність особистого часу для відпочинку за інтересами.
Більше того, у державі вже чверть століття її новітньої історії має місце нецільове використання коштів на освіту, в інтегрально-масовому вимірі низька якість освітньої підготовки випускників закладів системи загальної освіти, і мало спроможний до освіти за програмами вищої школи контингент абітурієнтів. Не мова про 10-15% кращих учнів-випускників, які апріорі не можуть зробити якісної «погоди».
Вихід
Якщо не буде впроваджена справжня профільно-цільова освіта старшокласників з у рази меншою кількістю обов’язкових предметів та захищений законом механізм реалізації інтересів старшокласників щодо профільного закладу/класу, то будь-які спроби регуляції у рамках існуючої зараз практики будуть не більше ніж імітацією «змін на краще».
У ширшому плані наші громадяни й у майбутньому так і не розумітимуть як може бути таке, що іноземці виходять на пенсію у 70 років і більшість з них ще до 83-85 років продовжують вести активне життя.
А все це виростає ще й з того, що там ще у віці старшокласників громадяни не були змушені гнобити себе додатковими заняттями з репетиторами.
Про останнє (непоширеність практики репетиторства закордоном) знаю з живого спілкувати віч на віч як зі своїми колишніми закордонними ліцеїстами, так і колегами-контрактниками з десятка інших країн світу (Європа, Південна Америка та Азія) і те відомо не лише мені.
От, тільки позиція вищого державного керівництва та політичного істеблішменту щодо швидких змін у структурі змісту навчання та мережі закладів для старшокласників, які б були окремими від 9-річки, не подає надій.
Очікування
Так безнадійно було весь час, бо кожна владна команда на перше місце ставила не стратегічні інтереси нації, які апріорі може забезпечити лише молоде покоління випускників закладів освіти, а піклувалася питанням самозахисту від деякої частини педагогів, які «можуть втратити свої години». Задля збереження власних посад. У підсумку і посади втрачали, і розвиток людського потенціалу нації гальмували.
Світ давно відмовився від феодальної практики забезпечувати «свій хутір» всім необхідним лише власними зусиллями на користь міжнародного розподілу праці, а ми досі надаємо старшокласникам освіту узагальнено-усередненого змісту у рамках «єдиного колективу» з 1-го по 11-й клас.
Невже і монокоманда буде триматися лінії обіцянки на 2030 рік, закриваючи очі на тотальне засилля репетиторства, яке у таких умовах виглядає як «потопаючий рятуй себе сам»?