Адже, наслідком проведення зазначеного тендеру будуть приблизно 3,5 млрд. доларів США разових економічних та фінансових втрат країни та приблизно 20-25 млрд. доларів США довгострокових витрат вартості життєвого циклу зазначеної іноземної продукції.
Я вже давно помітив, що характерною рисою української влади є те, що всі її добрі наміри чомусь завжди виявляються дорогою, вимощеною в пекло. Адже у 2010 році Президент України В. Янукович затвердив Програму під дуже промовистою і вельми обнадійливою для українського співтовариства назвою «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яка мала на меті проведення структурних змін в економічному та соціальному житті країни шляхом підвищення ефективності державного управління, модернізації базових галузей економіки, формування сприятливого економічного середовища для розвитку бізнесу та приватної ініціативи.
В рамках реалізації цієї Програми були розроблені 2 урядові Програми, що стосувалися власне стимулювання вітчизняного промислового виробництва: «Державна програма розвитку внутрішнього виробництва» та «Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки». Згідно «Державної програми розвитку внутрішнього виробництва» було передбачено розробку та виготовлення дослідного зразка двосистемного електровоза типу ДС-4, характеристики якого відповідають кращим світовим стандартам та серійне виробництво якого у незначний термін можна організувати на державному підприємстві «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування».
Виконання ж «Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки» у рамках завдань із забезпечення розвитку залізничного транспорту передбачало у 2013-2014 роках придбання вантажних та пасажирських вагонів, рухомого складу для приміських перевезень вітчизняного виробництва. Як було зазначено у програмі, це мало простимулювати вітчизняних виробників металургійної та вагонобудівної промисловості. Але чомусь держава збиралася стимулювати вітчизняне виробництво таким чином, що в зазначеній програмі жодним словом не було сказано про виконання завдання щодо придбання вітчизняних електровозів, незважаючи на збережений значний потенціал вітчизняних науковців та виробників зазначеної сфери, які на сьогодні майже всю свою продукцію постачають на іноземні ринки, що є найкращим підтвердженням їх конкурентоспроможності.
Крім згадуваного вже державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування», в Україні є й інші виробники електровозів. Українське підприємство ПАТ «Луганськтепловоз», яке також виробляє електровози, за радянських часів взагалі вважалося найкращим підприємством в своїй галузі, і його продукція зараз з успіхом постачається закордонним замовникам.
На зазначених підприємствах є можливість з успіхом організувати виробництво електровозів із залученням вітчизняних тягових двигунів розробки та серійного виробництва харківського ДП «Електроважмаш», а також із залученням сотень наукових установ та державних підприємств, забезпечивши локалізацію виробництва близько 80%. Крім того, існує можливість організувати протягом року за участі та підтримки одного з провідних світових лідерів у цій галузі чеської компанії «Skoda» виробництво вітчизняних електровозів на ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», забезпечивши при цьому локалізацію виробництва на рівні 60 %.
Дуже не хотілося б, щоб з закупівлею іноземних електровозів за державні кошти повторилася ситуація, яка відбулася з придбанням «сумнозвісних» потягів корейського виробництва «Hyundai», тільки із значно більшими втратами для України. Тоді «Крюківському вагонобудівному заводу» (КВБЗ), яке запропонувало державі свої послуги з виробництва, уряд України банально відмовив, натомість тисячі корейців нам дякували за нові робочі місця та високу зарплату. Скільки ж буде тривати терор по відношенню до власного виробника залізнодорожньої техніки?
Щоб підвищити ефективність національного промислового виробництва, забезпечити розвиток підприємств стратегічних галузей економіки України і створити десятки тисяч високотехнологічних робочих місць, потрібно не так вже й багато. Просто перестати державним чиновникам переслідувати власні меркантильні інтереси, а звернути пильну увагу на ще існуючі державні промислові підприємства та потенціал інших вітчизняних виробників. Продукція вітчизняного виробника має бути гордістю усього українського народу!
Саме з метою розібратися у ситуації з проведення тендеру з закупівлі іноземних електровозів та невиконання Державних програм зі стимулювання вітчизняної економіки, я направив свої листи Президенту України, Премє’р - Міністру та Секретарю РНБО. Сподіваюся, що високі посадові особи не допустять чергового скандалу у сфері державних закупівель, та знайдуть в собі сили та бажання стимулювати українське вітчизняне промислове виробництво.
Хочу додати, що у відстоюванні національних інтересів у вирішенні цього питання розраховую на підтримку громадськості, профспілок, галузевих машинобудівних об’єднань та багатьох депутатів України з усіх фракцій та позафракційних.
